Кому – Гелловін, а кому – Реформація

увійти

Ласкаво просимо!увійти в свій аккаунт

Ваше ім’я користувача

пароль

забули пароль?

Відновлення паролю

відновити пароль

Вашу адресу електронної пошти

Реформація. Це був саме той день. 31 жовтня 1517 року католицький священник Мартін Лютер пришпилив на церковну браму Віттенбергу 95 тез, які містили критику найбільш кричущих зловживань у церковному обряді.

Паралельно тези були надіслані як додаток до листа архієпископу Майнцському та Магдебурзькому Альбрехту Бранденбурзькому. Лютерова мета видавалася цілком щирою та шляхетною: позбутися негативних тенденцій в католицизмі.

Оскільки Альбрехт Бранденбурзький залишив лист Лютера без відповіді, Мартін Лютер передав тези кільком своїм знайомим, які без відома автора невдовзі їх опублікували.

Після публікації в Європі почалася ера, яку сьогодні протестантський світ віншує під назвою Реформація-504.

500-річчя Реформації триває. Епістолярні події у Віттенберзі 31 жовтня 1517 змінили не тільки погляди людей на достеменність чи навпаки штучність власної християнської віри, виокремивши потужну третю деномінацію-хвилю в християнстві.

Реформація завдала інерції мапі світу, яка також почала видозмінюватися. Вона ж переписала історію світових воєн. Її революційність призвела до революції в філософії, науці та техніці. Філософія Канта неможлива без протестантської ідеї, що до Бога потрібно наблизитися і доторкнутися.

А без Канта неможливий ні Гегель, ні Ніцше, ні Шопенгавер, ні, звичайно, Сартр. А якби не Кант, то наукова думка, як і у добу Відродження, продовжувала би блукати замкненими коридорами схоластичного й прекрасного католицького світу, і на науковців очікувало б те, що на Леонардо да Вінчі: прозріння та креслення гелікоптера та літака, але не польоти на них.

Можна сказати, що більшості здобутків сучасної світової цивілізації, як на рівні винаходів та концепцій, так і на рівні перемог у ключових війнах, що ледь не винищили планету, ми маємо бути вдячні протестантам. Навіть Стівен Кінг, автор наймоторошніших і, водночас, найзахопливіших літературних історій сучасності – методист-протестант.

95 тез Мартіна Лютера (фрагмент)

Правдою нинішньої цивілізації є не тільки те, що якщо тицьнути в світову мапу, то саме країни, в яких домінує чи домінував протестантизм, якимось дивом виявляються найрозвиненішими в поліекономічному та цивілізаційному сенсі, їхні громадяни – з вищим життєвим рівнем, краще захищені соціально та високим рівнем свобод.

Реформація спричинила не тільки соціальні реформи з ідилічними картинками, скажімо в Берні чи Женеві, повної відсутності п’яниць у містах й абсолютної втрати населенням здатності сквернословити: як у громадських, так і в усіх інших місцях. Набагато важливіше для сучасної цивілізації, що реформація і протестантизм як окремий відлам християнства, який і сповідувало його реформоване крило, спричинив зміну мислення як європейців, так і американців (оскільки католики в Європі переслідували своїх опонентів, і з деяких країн, як от із Франції гугеноти, вони змушені були масово емігрувати) на багато поколінь і навіть сторіч уперед.

І навіть факт Тридцятирічної війни 1618-1648 років та факт розв’язання найбільших світових воєн ХХ сторіччя однією з колисок протестантизму, Німеччиною, не може применшити значення Реформації.

У 1962-1965 роках на другому Ватиканському конгресі навіть католики змушені були визнати, що планета Земля є достатньо надійним помешканням для людей з різними інтересами.

Як би не намагалася Путінська Росія переписати світову історію, але Другу світову війну виграли передовсім протестантські США та Британія з її домініонами у протестантської ж Німеччини. Виграли, ще й активно допомагаючи водночас своєму цивілізаційно дивовижному союзнику: атеїстичному СРСР, в якому Сталін тимчасово легалізував православ’я.

Звичайно, за 500 років реформації протестанти не змогли уникнути спокус колись папської цивілізації. Передовсім спокуси влади та спроби розбудови Царства Небесного вже тут і зараз. Жан Кальвін, який боровся за високу мораль у суспільстві, не зміг сказати “ні” замість “так” під документом про страту Мігеля Сервета.

Мартін Лютер прибиває на церковну браму 95 тез із критикою зловживань у церковному обряді. Картина Фердинанда Пауельса, 1872

А чотири століття потому німецькі протестанти (щоправда, не всі) підтримали Адольфа Гітлера, вважаючи його месією для змученої Першою світовою Германії. Однак на загал у ці п’ять сотень років після Реформації в діяльності реформаторів переважає радше добре: протестанти в своїх країнах направду є тією сіллю, потребу якої в суспільстві декларує Ісус Христос.

Українське протестанство та його першопочатки сягають доби, коли мали вплив, а отже й робили погоду в Речі Посполитій князі Острозькі. У ту добу ситуація духовно побутувала в такій системі християнських координат: католицька Варшава, протестантський Вільнюс, православний Київ, й скрізь помежи ними – пращури наші українці.

На зламі ХV-ХVІ століть Україна була місцем не тільки замешкання, а й культивування зразків як протестантських побуту та думки, так і наша ортодоксія часто межувала зі зразками реформатської думки. Узяти хоча би факт викладання у 1590-х роках в Острозькій академії Кирила Лукаріса, в майбутньому патріарха Александрійського та Константинопольського.

1616 року вийшло друком “Східне сповідання християнської віри”, в якому були переглянуті досі традиційні, часто спірні погляди на церковні таїнства та поклоніння іконам.

Практично, якби головний православний християнин, патріарх із “українським записом у трудовій книжці” Кирило Лукаріс не був страчений султаном за наклепом, у ключових аспектах християнського мислення східне православ’я могло піти шляхом реформатської думки.

І хто знає, яку саме Європу ми нині мали б. Може, взагалі, не було б ніякого третього Риму-Москви, що узурпувала права на ортодоксію, а Україна отримала би незалежність та державу десь не пізніше початку ХVІІІ сторіччя?

Як вберегтися від чуми ХХІ сторіччя

Поза межею бідності, отже в радіусі дії Злиднів

Сподобався матеріал? Підтримай

«Український інтерес». Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]

Протестантська Реформація — Всесвітня історична енциклопедія

Релігії в Європі в 16 столітті

Simeon Netchev (CC BY-NC-SA)

Протестантська Реформація (1517-1648) — це широко поширені релігійні, культурні і соціальні потрясіня в Європі 16-го століття, які зламали владу середньовічної Церкви, дозволивши розробити особисте тлумачення християнського послання і призвели до розвитку сучасних національних держав. Вважається однією з найважливіших подій Західної історії.

Дати Реформації не є загальноприйнятими. Деякі вчені датують події 1400-1750 роками (від інакомислення Яна Гуса до кінця існування доіндустріального суспільства), а інші припускають 1517-1685 (від інакомислення Мартіна Лютера до скасування Нантського едикту), і є багато інших способів датування, які є рівносильними.

Дати 1517-1648, однак, є найбільш загальноприйнятими, визначаючи початок Реформації за інакомислення Мартіна Лютера і кінець Вестфальським договором, який завершив Тридцятилітню війну, яка почалася як суперечка між католиками і протестантами.

протестантська реформація повністю змінила європейський культурний, релігійний, соціальний та політичний ландшафт.

Хоча раніше Реформацію розуміли як монолітну подію, сучасні науковці виділяють її більше як Протестантську Реформацію, серію протестів проти корупції середньовічної церкви з метою проведення реформ, і спочатку лідери цих протестів не мали наміру відриватися від Церкви. Яскравим прикладом цьому є Богемська Реформація (бл. 1380 – 1436), що була попередницею Протестантської Реформації, метою якої було виправлення небіблійних практик Церкви.

До 15 століття корупція в Церкві була широко поширена, і побожні віруючі намагалися виправити це. Відмова Церкви реагувати на цю проблему врешті-решт призвела до розколів, які створили протестантські християнські секти, які переросли в такі конфесії, як лютеранство, кальвінізм, англіканство та інші.

Протестантська Реформація повністю змінила європейський культурний, релігійний, соціальний і політичний ландшафт, і її часто називають народженням сучасності, оскільки вона збіглася з і заохочувалася Відродженням 15-16 століть. Хоча раніше існували рухи проти корупції Церкви, нові технології, у вигляді друкарського верстату, дозволили поширювати протестантську літературу та публікувати Біблію народною мовою, що призвело до широкої підтримки руху та кінця релігійної монолітності та культурної й політичної влади Церкви.

Середньовічна церква

Церква домінувала в середньовічній Європі (бл. 476-1500) як єдиний авторитет у духовних питаннях, в міру того, як вона ставала сильнішою, впливала на сфери політики та культури. Згодом Папа став значною політичною фігурою і загалом витрачав більше часу та зусиль на світські справи, ніж на релігійні. Ієрархія Церкви – папа, кардинали, єпископи/архиєпископи, священники та монастирські чини, почали використовувати свою владу більше для власної вигоди та комфорту, ніж для духовного благополуччя людей.

Урбан ІІ на Клермонському соборі

Jean Colombe (Public Domain)

Біблія була доступна лише латиною, яку не могли читати миряни, і християнську месу також читали латиною, як і молитви (наприклад, «Отче наш» і «Радуйся, Маріє»), що навчали людей. Хоча Церква зобов’язувала дотримуватися свого бачення послання Ісуса Христа, це не викликало резонансу серед багатьох мирян, які практикували свого роду суміш християнства з язичницькими народними віруваннями. Недоступність церковних вчень у поєднанні з очевидним проявом розкоші й комфорту з боку духовенства призвели до появи реформаторських рухів ще в 7 столітті, а за деякими версіями й раніше.

Ранні єресі та реформатори

Ці рухи були засуджені Церквою як єресі і регулярно придушувалися, часто безжально, оскільки духовенство намагалося зберегти свій авторитет і владу. Одним з найперших рухів були Павликіани (7-9 ст.), які виступали за повернення до простоти раннього християнства та життя святого Павла (бл. 5-67 рр.) і відкидали таїнства Церкви. Зрештою павликіяни були забиті кругляком, спалені на вогнищі або заслані.

Різанина павлікян

Cplakidas (Public Domain)

Проте після них з’явилися інші рухи, такі як Богомили в 11 столітті та Катари 11-13 століть, за якими слідувало багато вірян. Англійський священнослужитель, філософ і теолог Джон Вікліф (1330-1384) кидав виклик авторитету духовенства, їхньому пишному способу життя та зажерству, стверджуючи, що кожен повинен мати доступ до Біблії, а твір більше не повинен бути заручником кількох привілейованих, які інтерпретували її для багатьох, часто таким чином, щоб наділяти силою ієрархію. Він переклав Біблію з латини на середньоанглійську (так звана Біблія Вікліфа) або, що вірогідніше, мотивував перекладати своїх друзів і однодумців.

Вікліф стверджував, що Святе Письмо є єдиним авторитетом, а церковна ієрархія, включаючи Папу, не є біблійною. Він поширював свої погляди через світських проповідників і брошури, надруковані за допомогою ксилографії (друк на дереві), і ненавмисно допоміг розпалити криваве селянське повстання 1381 року, порушивши встановлений порядок. Він помер від інсульту в 1384 році і згодом був засуджений як єретик, а його останки були ексгумовані і спалені.

Вікліф надихнув Яна Гуса (1369-1415), філософа, теолога і ректора Карлового університету в Празі, який зберіг твори Вікліфа і виступав за реформи. Він особливо критично ставився до продажу індульгенцій – листів, які продає Церква, щоб нібито скоротити час у чистилищі, так само, як і Вікліф. Його попередні роботи ігнорувалися, але коли він оскаржив дійсність індульгенцій і авторитет папи, його заарештували і спалили на вогнищі в 1415 році. Його послідовники продовжували боротися за реформи, а потім відокремилися від Церкви. Їхні зусилля продовжили Богемську реформацію і в кінцевому підсумку призвели до гуситських воєн (1419–1434) між гуситськими реформаторами та вірними церкві, які виграли конфлікт.

Диявол продає індульгенції

Packare (Public Domain)

Мартін Лютер і індульгенції

Хоча нині цих реформаторів визнають піонерами Реформації, немає жодних доказів, що вони мали якийсь вплив на головного реформатора Мартіна Лютера (1483-1546), німецького ченця, який також протидіяв продажу індульгенцій. Незалежно від того, як хтось датує Протестантську Реформацію, Мартін Лютер є її центром, і його роботи, харизма та інтелект викликали створення руху, який він ніколи не планував і, безсумнівно, не міг уявити.

Найбільший удар по авторитету середньовічної Церкви був завданий не особою чи рухом, а нездатністю Церкви подолати страждання та причини пандемії Чорної смерті 1347-1352 років. Чума спустошила Європу, і жодні зусилля Церкви не вплинули на полегшення страждань чи приборкання пандемії. Люди почали покладатися на народні засоби та молитися духам і предкам, водночас молячись Діві Марії та іншим святим. Тоді не було іншої духовної влади, крім Священної Римо-Католицької Церкви. Рай, чистилище і пекло розумілися як абсолютні явища, і щоб уникнути пекла і менше часу проводити в чистилищі, потрібно було придушити будь-які сумніви і чітко дотримуватися вчень Церкви.

Серед вчень Церкви була ефективність індульгенцій, які купувалися, щоб скоротити час у чистилищі (або перебування близької людини) і прискорити потрапляння душі до раю. Мартін Лютер був посвяченим у монаха-августинця, був доктором теології та професором Віттенберзького університету в 1516 році, коли домініканський монах Йоганн Тетцель прибув у цю місцевість продавати індульгенції, шоб фінансувати відбудову Базиліки Св. Петра в Римі. Тетцель добре продавав й прославився прислів’ям (чи його власним, чи приписуваним йому): «Щойно золото дзвенить в скарбничці, врятована душа до неба надходить!», — що означає, що як тільки купувалася індульгенція, людина звільнялася від проходження вогнів чистилища. Лютеру не подобалася ця практика й він не міг терпіти, щоб Тетцель продавав індульгенції у його регіоні.

Мартін Лютер

Sergio Andres Segovia (Public Domain)

31 жовтня 1517 року Лютер опублікував серію аргументів, що мала назву Диспут про силу та ефективність індульгенцій, згодом відому як Дев’яносто п’ять тез. Відповідно до традиції, Лютер прибив тези до дверей Віттенберзької церкви, але сучасна наука оскаржує це твердження. Незалежно від того, чи він розмістив їх на дверях церкви, чи відправив їх своєму єпископу, чи обидва варіанти, тези були скопійовані друзями та прихильниками Лютера, а завдяки винаходу друкарського верстата у 1440-х роках, вони швидко поширилися всією Німеччиною в 1518 році й дісталися інших країн, включаючи Англію та Францію у 1519 році.

Лютер стверджував, що, якщо Бог створив чистилище, папа не мав повноважень скорочувати перебування там, і, якщо папа мав таку владу, він повинен полегшити страждання душ без винагороди:

Я стверджую, що папа не має юрисдикції над чистилищем… Якщо папа має право звільнити кого-небудь із чистилища, чому в ім’я любові він не скасовує чистилище, випускаючи всіх? Якщо заради жалюгідних грошей він звільнив незліченну кількість душ, то чому б йому не спустошити це місце заради найсвятішої любові? Говорити, що душі звільнені з чистилища, зухвало. Сказати, що їх звільняють, як тільки монета в скарбничці дзвенить — це прояв скупості. Папі краще було б роздати все безкоштовно. Єдина влада, яку має папа над чистилищем, — це заступництво за душі, і цю владу здійснює будь-який священник або вікарій у своїй парафії. (цит. за Bainton, 68)

Протистоячи продажу індульгенцій, Лютер кинув виклик авторитету папи, а отже, і всій ієрархії Церкви. Цитуючи Послання до Римлян 1:17 (у якому написано: «Праведний житиме вірою»), Лютер стверджував, що між окремим віруючим і Богом не повинно бути посередника, і що тільки Святе Письмо має диктувати християнську поведінку, а не приписи Церкви.

Відлучення та початок Реформації

У 1520 році Папа Лев X, який втомився посилати емісарів для перемовин з Лютером, пригрозив йому відлученням від церкви, якщо той не відмовиться від своїх робіт. Лютер публічно спалив едикт (відомий як папська булла) у Віттенберзі і був відлучений від церкви в 1521 році, що означає, що, відповідно до церковної доктрини, він більше не перебував у стані благодаті перед Богом і віруючі повинні були уникати його. Його викликали на збори світської влади в місті Вормс (конференція, відома як Вормський рейхстаг), де йому наказали зректися, але він відмовився.

Фрідріх III дав прихисток Лютеру в замку Вартбург, де він написав деякі зі своїх найвідоміших творів, включаючи переклад Біблії німецькою мовою.

Фрідріх III (Мудрий, 1463-1525), дворянин і курфюрст Саксонії (той, хто обирав імператора Священної Римської імперії), симпатизував поглядам Лютера й пообіцяв йому безпеку. За результатами Вормського рейхстагу, Лютера було оголошено поза законом і його можна було вбити на законних підставах, але Фрідріх III організував фальшиве викрадення і сховав його у замку Вартбург, де Лютер напише деякі зі своїх найвідоміших творів, включаючи переклад Біблії німецькою мовою.

Знову ж таки, завдяки друкарському верстату німецька Біблія Лютера стала доступною для людей і стала бестселером. Його непокора релігійній владі надихнула інших робити те ж саме, і, хоча він ніколи цього не планував і не підтримував, розпочав селянську війну в Німеччині (1524-1525), яка частково провалилася, коли він засудив насильство, яке загрожує аристократії, включаючи його покровителя Фрідріха Мудрого. Однак його дії запалили полум’я, яке поширилося з Німеччини на інші країни.

Цвінглі, Кальвін і Генріх VIII

Радикальні роботи Лютера стали більш прийнятними для європейської інтелігенції, коли їх кодифікував і впорядкував його друг і сподвижник Філіп Меланхтон (1497-1560), який також відповідальний за драматичну історію прибиття Лютером Дев’яноста п’яти тез до дверей Віттенберзької церкви. Меланхтон був раннім захисником Лютера, який привів Меланхтона до Віттенберга як професора грецької мови, і вони разом, з деякими періодами конфліктів з приводу питань доктрини, працювали над створенням того, що стане лютеранством, системою вірувань, яка вплине на розвиток інших.

Однак деякі реформатори в цей час прийшли до своїх висновків незалежно від робіт Лютера, і серед них був священник і філософ Ульріх Цвінглі (1484-1531) з Швейцарії, який уже в 1519 році проповідував реформу Церкви. На Цвінглі значний уплив справив голландський філософ, священник, учений і теолог Еразм Ротердамський (1466-1536), який прагнув реформувати Церкву зсередини.

Цвінглі та Лютер мали багато спільного у своїх поглядах, включаючи заперечення індульгенцій, шанування святих, постних днів та церковних ікон, але вони не могли погодитися щодо тлумачення Євхаристії, оскільки Цвінглі вважав, що занадто великий акцент на Таємній вечері межував з ідолопоклонством, тоді як Лютер розумів її важливою для християнського життя.

Вівтар дореформаційної церкви

David Hawgood (CC BY-SA)

Богослов Жан Кальвін (1509-1564 рр.), навпаки, перебував під прямим впливом Лютера. Кальвін, народжений під ім’ям Жана Ковена у Франції, був юристом, чий друг Ніколас Коп виступав за реформу і був змушений залишити свою посаду в Королівському коледжі в Парижі та втекти до Базеля, Швейцарія, коли йому погрожували ворожі католики. Через зв’язок з Копом, він також був змушений тікати до Базеля, де він опублікував свої знамениті Інститути християнської релігії в 1536 році, які закріпили його теологію та розуміння реформаторського руху.

Інститути християнської релігії наголошували на першості особистості по відношенню до Бога, стверджуючи, що не було потреби в посереднику, а католицька церква була небіблійною. На думку Кальвіна, сам Бог дав людині засоби спілкування з божественним, і простота була в центрі християнського послання. Консервативні погляди Кальвіна й ідеї першості Святого Письма, а також переслідування тих, кого вважали єретиками або розпусниками, підняли його статус від бунтаря-реформатора до захисника віри, яка на той час означала Християнство, як це було визначено Католицькою Церквою.

Ці реформатори реагували саме на духовні проблеми та зловживання Церкви, але були й інші, які вбачали суто практичну цінність реформаційного руху. Король Англії Генріх VIII (1485-1509 рр.) є найвідомішим з них, він розумів, що, відкинувши владу Церкви, він міг перейняти цю владу і супутнє багатство. Генріха VIII часто згадують як короля, який попросив у Папи розлучитися, отримав відмову й заснував Англіканську церкву у відповідь. Подружні проблеми Генріха VIII були лише одним із аспектів початку Реформації в Англії, все-таки, Церква володіла значними земельними ділянками, які не оподатковувалися, і, відокремившись від неї, король міг отримувати значні доходи, а також усунути політичний вплив Папи та духовенства.

Генріх VIII, художник Джоос ван Клів

Joos van Cleve (Public Domain)

Висновки

Багато інших правителів і вельмож підтримали Реформацію з цієї ж причини. Церква, як могутнє політичне утворення, протягом століть впливала на земельні права, спадкоємність та навіть війни, і, приєднавшись до протестантства, ці вельможі отримували більшу автономію та владу. Але відокремлення від Церкви не було мирним чи дружнім, багато людей було вбито, монастирі, церкви та твори релігійного мистецтва були зруйновані й втрачені. У Шотландії реформатор Джон Нокс (1514-1572) заохочував знищення монастирів і церков настільки ретельно, що багато з них перетворилися на реальні руїни.

Конфлікти були припинені, принаймні офіційно, Аугсбурзьким миром 1555 року, який передбачав, що монархи можуть обирати або римо-католицизм, або лютеранство для свого регіону, і це буде офіційним визнанням віри народу. Проте контрреформація (1545-1563), яка була відповіддю Церкви на протестантський рух, у той час як вона виправляла свої зловживання (включаючи скасування індульгенцій) та проводила інші значні реформи, продовжила конфлікт у спробах навернення назад до римо-католицизму.

Напруга між протестантами та католиками призвела до Тридцятилітньої війни (1618-1648), в результаті якої загинуло приблизно 8 мільйонів людей і було спустошено територію Священної Римської імперії. Ця війна була завершена Вестфальським миром, який просто визнав ті самі положення, що й Аугсбурзький мир 1555 року, і розширив релігійні свободи приватним сповідування віри, якщо вона відрізнялася від офіційної релігії країни чи князівства. Цей мир вважається кінцем Реформації.

Наслідки протестантської Реформації були глибокими на всіх рівнях. Рівень грамотності різко підвищився, оскільки протестантів заохочували самостійно читати Біблію, а освіта стала пріоритетом. Концепція пропаганди була створена і використовувалася для просування особистих або групових ідей. Друкарський верстат і книги масового виробництва стали більш значимими для суспільства. Демократичні ідеали стали більш прийнятними, а національні держави сформували країни в міру поширення націоналізму.

Великі географічні відкриттія також мотивувалися Реформацією, оскільки як європейські католицькі країни намагалися колонізувати так званий «Новий світ» й поширити свою віру, пізніше протестантські групи зробили те ж саме. Наслідки Реформації, насправді, були настільки широкими, що їх майже неможливо перерахувати, але на початку ніхто з основних учасників не мав нічого подібного в уяві.

Початкова відповідь Церкви на аргументи Лютера полягала в тому, що якби кожен міг тлумачити Біблію так, як вважає за потрібне, і не було загальноприйнятого центрального авторитету, то будь-хто міг би вважати своє тлумачення правильним в Божих очах. Мав бути єдиний керівний орган, до якого віруючі могли б звертатися, шукаючи Божої волі, інакше кожна фракція претендувала б на своє власне тлумачення як дану Богом істину. Власне, саме це сталося і призвело до створення такої кількості протестантських конфесій. Фактично, датуючи протестантську Реформацію, деякі вчені стверджують, що вона все ще триває, оскільки різні секти продовжують заявляти про те, що їх істина — істина Божа.

Реформация Определение и значение — Merriam-Webster

ref·​or·​ma·​tion ˌre-fər-ˈmā-shən 

1

: акт реформирования : состояние реформируемого

2

с капиталом : религиозное движение 16-го века, отмеченное в конечном итоге отказом или изменением некоторых римско-католических доктрин и практики и созданием протестантских церквей

реформаторский

ˌre-fər-ˈmā-shnəl

-shə-nᵊl

прилагательное

Примеры предложений

реформирование нашей системы правосудия

Недавние примеры в Интернете Что еще хуже, крестьянские восстания опустошали этот район, и грохот грядущего религиозного исправление способствовало всепроникающей тревоге и тревоге. — Сэм Уолтерс, Discover Magazine , 28 октября 2021 г. Под его руководством партия давно сменила символ факела на цветок, стремясь подчеркнуть свое реформирование . — Ванесса Гера и Ян М. Олсен, The Christian Science Monitor , 16 сентября 2022 г. Их платформа обещала социальную и политическую Реформация нации, измученной десятилетиями гражданской войны, нарко-насилия и углубляющегося неравенства. — Патрик Дж. Макдоннелл, иностранный корреспондент, Los Angeles Times , 25 сентября 2022 г. Затем король и другие члены королевской семьи посетили поминальную службу в церкви Св. Джайлза, построенной в 14 веке, священником которой был Джон Нокс, лидер шотландской реформации . — WSJ , 12 сентября 2022 г. Коалиция Stone Mountain Action Coalition, массовая организация, которая настаивала на радикальном преобразовании в парке, заявила, что это не очень хорошее оправдание. — ал , 8 сентября 2022 г. Но основное внимание следует уделить стоимости высшего образования, а реформе — — тому, как донести его до большего числа людей. —Филипп Молнар, 9 лет.0029 Сан-Диего Юнион-Трибьюн , 2 сентября 2022 г. После реформации года остров стал выполнять более военную функцию, прежде чем было построено несколько дворцов и дворцовых зданий в стиле ренессанс. — Дэвид Никель, Forbes , 13 июня 2022 г. Серый водород создается из природного газа или метана с использованием парового преобразования метана , но без улавливания углекислого газа, образующегося в процессе. — Тим Фицпатрик, 9 лет.0029 Солт-Лейк-Трибьюн , 22 апреля 2022 г. Узнать больше

Эти примеры предложений автоматически выбираются из различных онлайн-источников новостей, чтобы отразить текущее использование слова «реформация». Взгляды, выраженные в примерах, не отражают точку зрения Merriam-Webster или ее редакторов. Отправьте нам отзыв.

История слов

Первое известное использование

15 век, в значении, определенном в смысле 1

Путешественник во времени

Первое известное использование реформации было в 15 веке

Посмотреть другие слова из того же века переформатировать

реформация

реформаторский

Посмотреть другие записи поблизости

Процитировать эту запись «Реформация».

Словарь Merriam-Webster.com , Merriam-Webster, https://www.merriam-webster.com/dictionary/reformation. По состоянию на 19 февраля 2023 г.

Копия цитирования

Детское определение

Реформирование

существительное

ref·​or·​ma·​tion ˌref-ər-ˈmā-shən 

1

: акт реформирования : состояние реформирования

2

с капиталом : ряд религиозных действий 16-го века, которые привели к основанию протестантских церквей

реформаторский

-шнел

-shən-ᵊl

прилагательное

Юридическое определение

Реформация

существительное

ref·​or·​ma·​tion ˌre-fər-ˈmā-shən 

: акт или акт о реформировании

конкретно : средство правовой защиты по праву справедливости, заключающееся в изменении письменного документа (как акта или контракта) и обеспечении его соблюдения в измененном виде.

Примечание: Реформация разрешена в первую очередь для исправления таких ошибок, как опечатки или неправильно подобранные слова. Иногда допускается исправление в случаях мошенничества или введения в заблуждение. Обычно требуются четкие и убедительные доказательства ошибки и предполагаемого согласия; иногда доказательств условно-досрочного освобождения достаточно для установления соглашения. Это средство правовой защиты не применимо к завещаниям.

More from Merriam-Webster on

reformation

Thesaurus: All synonyms and antonyms for reformation

Nglish: Translation of reformation for Spanish Speakers

Britannica.com: Encyclopedia article about reformation

Последнее обновление: 10 января 2023 г. — Обновлены примеры предложений

Подпишитесь на крупнейший словарь Америки и получите тысячи дополнительных определений и расширенный поиск без рекламы!

Merriam-Webster без сокращений

Реформация Определение и значение | Dictionary.

com

• Основные определения
• Синонимы
• Викторина
• Похожие материалы
• Примеры
• Британские
• Культурные слова

показывают уровень сложности

.

[реф-эр-мей-шун]

/ ˌrɛf ərˈmeɪ ʃən /

Сохранить это слово!

См. синонимы слова «реформация» на сайте Thesaurus.com

Показывает уровень обучения в зависимости от сложности слова.

---

сущ.

акт реформирования; состояние реформирования.

(первая заглавная буква) религиозное движение в XVI веке, имевшее своей целью реформу Римско-католической церкви и приведшее к созданию протестантских церквей.

ДРУГИЕ СЛОВА ДЛЯ преобразования

1 улучшение, улучшение, исправление, реформа.

См. синонимы к слову «реформация» на Thesaurus.com

ВИКТОРИНА

ВЫ ПРОПУСТИТЕ ИЛИ ЗАПОЛНИТЕ ЭТИ ГРАММАТИЧЕСКИЕ ВОПРОСЫ?

Плавно переходите к этим распространенным грамматическим ошибкам, которые ставят многих людей в тупик. Удачи!

Вопрос 1 из 7

Заполните пропуск: Я не могу понять, что _____ подарил мне этот подарок.

Происхождение реформации

1375–1425; позднесреднеанглийское реформация <латинское refōrmātiōn- (основа refōrmātiō), эквивалентно refōrmāt(us) (причастие прошедшего времени от refōrmāre к реформе) + -iōn--ion

ДРУГИЕ СЛОВА ОТ реформация

ref·or·ma·tional, прилагательноеnon·ref·or·mation, существительноеnon·ref·or·mation·al, прилагательноеpost-Reformation, существительное

pre-Ref·or·ma·tion, существительноеpre·ref·or·ma·tion, прилагательноеself-ref·or·ma·tion, существительноеsu·per·ref·or·ma·tion, существительное

Слова рядом Реформация

рефлюкс, рефлюкс-эзофагит, восстановление лесов, реформа, реформирование, реформация, реформаторский, законопроект о реформе, реформированный, реформатская церковь в Америке, реформированное написание

Dictionary. com Unabridged На основе Random House Unabridged Dictionary, © Random House, Inc., 2023 г.

Слова, относящиеся к реформированию

перестройка, обновление, реорганизация, преобразование, упразднение, возрождение, восстановление, переделка, поправка, изменение, исправление, улучшение, переустройство, реконструкция, реформа, реабилитация, реновация, сдвиг, восстановление, переделка

Как чтобы использовать реформацию в предложении

• Экологически чистый модный бренд Reformation, известный своей одеждой с нулевым выбросом углерода, надеется изменить это с помощью своей новой программы под названием «Мы с группой», которая работает напрямую с художниками, чтобы предложить больше эко- дружеская концертная атрибутика.

  Reformation обеспечивает устойчивость рынка концертной продукции стоимостью 400 миллионов долларов|Tiffany Ap|18 июня 2022 г.|Quartz

• Наконец, в категории устойчивости Reformation и FibreTrace номинированы за продвижение прозрачности моды.

  MTA, Verizon и Ad Council среди номинантов на премию Greater Good Awards этого года|Эстель Райх|16 ноября 2021 г.|Digiday

• Даже бренды, рекламирующие свою устойчивость, такие как Reformation и Levi’s, попали в категорию «могли бы добиться большего». когда дело дошло до использования текстиля на основе ископаемого топлива, такого как полиэстер.

  Если вам нужна устойчивая одежда, сосредоточьтесь на фермах|Сара Кили Уотсон|23 октября 2021 г.|Популярная наука

• Вместо того, чтобы паровая конверсия метана выделяла много CO2, синий водород использует модернизированные заводы по производству природного газа с углеродом машины для улавливания, чтобы ограничить выбросы CO2 на ранних этапах процесса риформинга метана с водяным паром.

  Руководство для начинающих по «водородной радуге»|Пурбита Саха|24 августа 2021 г.|Popular-Science

• Есть эпоха реформации Джулиани, и есть эпоха Блумберга, переосмысляющая, каким может быть город.

  Как Нью-Йорк продолжает изобретать себя заново? (Бонус)|Курт Андерсен|21 марта 2021 г.|Фрикономика

• Ее последняя книга «Еретик: аргументы в пользу мусульманской реформации» будет опубликована в апреле издательством HarperCollins.

  Аяан Хирси Али: Наш долг — сохранить существование Charlie Hebdo|Аяан Хирси Али|8 января 2015 г.|DAILY BEAST

• Я приглашаю вас посетить Gay Christian Network и Reformation Project, две организации, которые занимаются именно этим.

  Должны ли ЛГБТ перед христианами оливковую ветвь? Попробуйте наоборот|Джей Майклсон|14 декабря 2014 г.|DAILY BEAST

• Эти не очень темные века породили интеллектуальные и культурные силы, которые сами по себе привели к Реформации.

  Деконструкция «стипендии» Дэвида Брэта|Кандида Мосс|12 июня 2014 г.|DAILY BEAST

• Потребуется некоторое время, прежде чем какое-либо преобразование будет принято.

  Майкл Томаски о том, как Митт Ромни наконец убил Рейганомику|Майкл Томаски|13 ноября 2012 г. |DAILY BEAST

• По словам Уайлдера, члены Новоапостольской Реформации видят в Перри свое средство, чтобы претендовать на «гору» правительства.

  Христианский заговор для господства?|Мишель Голдберг|15 августа 2011|DAILY BEAST

• И как всеобщая конфедерация будет свидетельствовать о славной работе реформации!

  Постановление о завете|Джон Каннингем

• Если Арсенио хотел измениться, пусть отложит это преобразование до тех пор, пока Гарнаш не покончит с ним.

  Лето Св. Мартина|Рафаэль Сабатини

• Затем они стали так же стойки в принципах Реформации, как раньше были тверды в папской политике.

  Детство выдающихся женщин|Селина А. Бауэр

• Но в послереформационные времена один стоял на возвышении в западной части церкви.

  Соборы Белла: Краткий рассказ об аббатстве Ромси|Томас Перкинс

• Это преходяще, это не продлится долго — это не принесет реформы — это никогда не будет должным образом возмещено.

  Женская книга этикета и руководство по вежливости | Флоренция Хартли

Определения британского словаря для Реформации (1 из 2)

Реформация

/ (ˌrɛfəˈmeɪʃ Ch пример реформирования или состояние реформирования

Производные формы реформации

реформация, прилагательное

Определения слова реформация в Британском словаре (2 из 2)

Реформация

/ (ˌrɛfəˈmeɪʃən) /

---

существительное

религиозное и политическое движение в Европе 16-го века, которое началось как попытка реформировать Римско-католическую церковь и привело к созданию протестантских церквей

Collins English Dictionary — Complete и полное цифровое издание 2012 г. © William Collins Sons & Co. Ltd., 1979, 1986 © HarperCollins Издатели 1998, 2000, 2003, 2005, 2006, 2007, 2009, 2012

Культурные определения для реформирования

Реформация

---

Религиозное движение шестнадцатого века, которое началось как попытка реформы Римско-католической церкви, но привело к основанию протестантских церквей, отделившихся от нее.