Роки правління святослава – Походы Святослава, годы военных походов князя Святослава Игоревича, карта хазарского похода. | Кремлион

Содержание

Правління князя Святослава Ігоровича


Святославу Ігоровичу було всього три роки, коли він успадкував князівський престол після смерті батька, великого князя Ігоря Рюриковича. До повноліття Святослава кермо влади країною взяла його мати, княгиня Ольга.

З малих років Святослав зріднився з бойовим життям. Княгиня Ольга, вирішивши помститися древлянам за вбивство чоловіка, пішла на древлянскую землю і взяла з собою чотирирічного Святослава, тому що по давньоруської традиції похід повинен очолювати сам князь. Він перший кинув спис, хоча слабка була ще дитяча рука, але це була його перша бойова команда дружині.

Князь Святослав Ігоревич більшу частину свого життя провів у походах. Війна заради вигоди і слави була сенсом його життя, державні справи його не цікавили. Тому внутрішню політику князь Святослав поклав на плечі княгині Ольги.

Відвідування князь Святослав робив надзвичайно швидко, не возив з собою ніяких обозів і наметів, їв і спав, як простий воїн. Дружина ставилася до нього з великою повагою. Святослав дуже дорожив думкою дружинників і, мабуть, з цієї причини відмовлявся хреститися. Душа князя-воїна не лежала до християнства з його лагідністю і милосердям.

Святослав не любив хитрості і не нападав несподівано, а попереджав ворога, даючи йому можливість підготуватися до бойової зустрічі.

У 964 р Святослав вирішив зробити похід в Хазарію. Шлях його проходив через в’ятичів, які платили данину хозарам. Російський князь Святослав змусив їх платити собі і продовжив похід, діставшись до Волги. Худо довелося болгарам, які жили по Волзі: похід Святослава на волзьку Болгарію закінчився розоренням і грабунком міст і сіл.

Назустріч російським вийшла велика хазарське військо з самим каганом. Хазари були абсолютно розбиті (965 м). Святослав взяв їх місто Білу Вежу, розорив їх землю. Після цього він здобув перемогу над ясамі і косоги, жителями Прикавказзя.

Недовго відпочивав Святослав в Києві після низки перемог, як до нього прибуло посольство від грецького імператора Никифора II Фоки просити допомогу проти дунайських болгар. У 967 р київський князь Святослав вирушив на Дунай. Болгари були розбиті, безліч міст було захоплено. Святославу дуже сподобалися багаті болгарські землі, що займають вигідне положення в сусідстві з Візантією, і він навіть захотів перенести столицю в Переяславець.

Хозарський каганат протягом довгого часу була майже заслоном від набігу азіатських кочівників. Розгром князем Святославом хазар відкрив шлях нової орді, печеніги швидко зайняли степову смугу.

У 968 р печеніги, підкуплені візантійським імператором, скористалися відсутністю київського князя Святослава і оточили Київ. Княгині Ользі вдалося викликати на допомогу воєводу Претича, який перебував в цей час на протилежному березі Дніпра. Печеніги подумали, що сам Святослав з військом йде на виручку міста, і відступили. А коли князь Святослав повернувся до Києва, він прогнав печенігів далеко в степ.

Чи не сиділося Святославу довго на місці, але княгиня Ольга вмовила його залишитися, тому що відчувала, що скоро помре.

Після смерті матері в 969 р Святослав не став стримувати свою ненависть до нової віри. Він вбивав християн, в т.ч. високопоставлених осіб і родичів, знищив кілька храмів і церков.

У тому ж році князь Святослав вирушив у другий похід на Болгарію, залишивши замість себе правити трьох своїх синів – Ярополка, Олега і Володимира. На той момент ситуація в Греції змінилася. Імператор Никифор II Фока був убитий, троном заволодів Іоанн Цимісхій.

Святослав здобув перемогу над болгарами і взяв у полон двох синів царя Бориса. Новий візантійський імператор не бажав панування Святослава в Болгарії, тому що це становило б небезпеку для Візантії. Він відправив до російського князя послів з дарами і вимогою покинути Болгарію. У відповідь Святослав запропонував грекам викупити болгарські міста.

Почалася війна з греками. В результаті довгої важкої битви греки заволоділи Переяславці, майже все російське військо загинуло. Святослав в цей час знаходився в Доростоле, куди потім перемістився бій. Греки сильно перевершували за чисельністю і озброєні були краще.

Протягом 3 місяців перебував Святослав в обложеному місті, терплячи зі своїм військом голод, нужду, хвороби. В одному з боїв він, поранений, ледь врятувався від полону. Греки теж були виснажені тривалими битвами.

Сторони уклали договір, за яким Святослав зобов’язався видати всіх полонених греків, піти з Болгарії і не починати війни з Візантією, а також заважати нападу на них інших племен.

Поки князь Святослав воював в Болгарії, печеніги спустошували його землі і мало не заволоділи Києвом. Кажуть, візантійський імператор сповістив печенізького вождя про те, що Святослав повертається з малою кількістю воїнів. Печеніги підстерегли київського князя, зав’язалася сутичка, і великий князь Святослав загинув з усіма дружинниками.

За переказами печенежский вождь Курячи з черепа Святослава зробив чашу, прикрасив її золотом і пив з неї на бенкетах.

« Київська княгиня Ольга

Правління князя Ярополка Святославича »

moyaosvita.com.ua

Князь Святослав Хоробрий — походи, правління та портрет

Святослав Ігорович (935 – березень 972) – великий князь Київської Русі, який став її правителем будучи маленьким, але дуже відважним хлопчиком. Після смерті батька, Ігоря Рюриковича, вся влада перейшла до малолітнього сина, тому княгиня Ольга була змушена до повноліття Святослава керувати країною.

Ще з дитинства його привчали до бойової справи. Будучи одержимою помстою древлянам за смерть чоловіка, Ольга вирушила в похід, щоб знищити їх столицю. За традицією очолити його міг лише князь, тому саме чотирирічний Святослав дав сигнал до бою дружині – жбурнув палаючий спис в Іскоростень.

Князь Святослав Ігорович – сучасний арт

Княгиня була мудрою, відважною та справедливою правителькою, яка провела безліч державних реформ та стала першою християнкою на Русі. Тому коли у 964 році Святослав став повноправним правителем, він отримав розвинену, могутню та непохитну державу.

Згідно з літописами, Великий Князь Святослав мав могутню поставу, широкі плечі та голив голову, залишаючи на лобі невелике пасмо. На відміну від інших князів, Святослав Ігорович не був примхливим до умов проживання, тому в походах спав на голій землі із сідлом під головою, а в бою гарчав, наче звір, чим дуже ляках своїх супротивників. Проте князь не був підступним і перед боєм посилав гінців до ворога, щоб вони підготувалися. Гінці передавали славнозвісне послання: «Іду на Ви».

Перший бій Святослава

Походи князя Святослава

Відмінною рисою характеру Святослава була його сутність воїна, тому внутрішня політика так і лишилася на плечах його матері княгині Ольги. Іншою справою були походи, завоювання земель та війна в цілому. Його мало цікавили державні справи, його вела по життю війна, яка приносила славу та вигоду. Саме в цьому Святослав Хоробрий бачив сенс свого життя.

Походи князя Святослава

Стратегічно важливими для завоювання були землі на Схід від України. Ще за часів Олега й Ігоря українські племена позбулися хозарського впливу, але далі на схід землі були закриті для українських купців і торговців. Тому Святослав вирішив завершити справу, розпочату його предками, та відкрити східні торгівельні шляхи, зруйнувавши Хозарію.

Перш за все, у 964 році, київський князь Святослав звільнив в’ятичів від хозарської влади та сплати данини. Далі його шлях пролягав річкою Волга, де проживали так звані срібні болгари, які славилися своїми ринками. Їх столиця, місто Болгар, була найбільшою північною скарбницею. Хозари мали величезний вплив у цих землях і скуповували тут хутро північних звірів, срібло, яке потрапляло сюди з Уралу, а також невільників. Святослав разом зі своєю дружиною захопив Болгар та контроль над волзькою торгівлею.

Військо князя Святослава

Перша зустріч Святослава Хороброго із хозарами відбулася недалеко від міста Саркел (Біла Вежа), яке  було побудоване греками для захисту хозарських земель від нападів з України. За іронією долі, українці все ж таки його завоювали та рушили далі на столицю. Місто Ітиль знаходилось в гирлі Волги, що було перехрестям торгівельних шляхів. Саме тут арабські та перські коштовні прикраси, шовки, металеві знаряддя та зброя вирушали далі на захід, а з півночі прибували хутра та шкіра. Святослав Ігорович в запеклому бою знищив хозарську столицю, не лишивши в місті каменя на камені, та став володарем цих земель.

Дорогою до Києва дружинники Святослава здобули перемогу над кавказькими гірськими племенами ясів і косогів, а також завоювали Семендер на березі Каспійського моря, що славився своїми виноградниками.

Святослав Хоробрий приймає дари від послів

Повернувшись у столицю, довго відпочивати війську не довелося. До Великого князя київського прибув із щедрими дарунками візантійський посланець. Як довірена особа візантійського царя Никифора Фоки, він запропонував Святославу піти в похід на Болгарію, а своє прохання підкріпив пригорщею золотих фунтів. За візантійським планом, два війська мали одночасно напасти на Болгарію, знищити її та поділити землі навпіл. А землі ці були ласим шматочком, адже греки привозили сюди вино, овочі, дорогоцінні метали та тканини, угорці та чехи постачали срібло та коней, а українці везли невільників, мед, віск та шкіри. Тому князь погодився не вагаючись.

У 967 році, зібравши військо, наніс потужний удар на Болгарію. Він завойовував одне місто за іншим і за короткий строк підкорив вісімдесят міст та влаштував собі столицю в місті Переяславець, що знаходилось на південь від Дунаю. Але раптово прийшла тривожна звістка з Києва – на столицю напали печеніги. Святослав наказав зібрати всі війська та вирушати на захист рідної країни.

Святослав Хоробрий у бою

За однією з версій, раптовий напад печенігів стався за проханням Візантії. Греки були дуже занепокоєні гучними перемогами київського князя на болгарських землях, боялися, що войовничий князь не зупиниться і підпорядкує собі Візантію, яка на той момент вже три роки поспіль воювала з арабами.

Кияни хитрістю відбили ворожий наступ, але були невдоволені, що їх князь не боронить власні землі, а зайнятий постійними походами та славетними завоюваннями. Святослав Ігорович повернувся до столиці на прохання свого народу та налагодив державні справи. Але Київ йому був не любий і мріяв він жити в Переяславці над Дунаєм. Тому, щоб уникнути державних негараздів в часи своєї відсутності, князь поділив землі між синами, дав їм у поміч бояр-намісників  і почав збиратись у новий похід на Болгарію. Але довелось йому затриматись, бо захворіла княгиня Ольга і просила не лишати її із хворобою на самоті. Сильна і незламна княгиня померла у 969 році і Святослав, вшанувавши її пам’ять, вирушив у похід.

Військова нарада князя Святослава

Повернувшись у Болгарію, князю довелось вдруге завойовувати Переяслав. Болгари за відсутності Святослава повстали проти нього та зачинили місто. Це призвело до виснажливого бою під його стінами, але перемога була за українською дружиною.

Воїн дружини Святослава Хороброго

Про князя Святослава та його бойові походи грецькі письменники складали страхітливі оповіді. Князь завойовував одне місто за іншим, залишаючи після себе лише руїни і смерть. Він жорстоко карав полонених, насаджаючи їх на палі, не залишаючи нікого живим, тримав болгар в постійному страху, змушуючи до покірності.

І ось настав момент, коли князь київський вирушив на Візантію. За традицією, було відправлено гінця із посланням про майбутній напад. Але греки не були готові до війни. Країна перебувала у війні з арабами, панував голод, а на додачу щойно відбувся переворот. Новоспечений візантійський цар Іван Цимісхій вступає в довготривалі переговори із Святославом, проте князь був непохитний і вимагав щоб греки викупили свої міста та бранців, або залишали європейські землі. Ніяк не вдавалось досягти домовленості і Святослав Хоробрий рушив у наступ. Він завоював Траків і вже звідти вирушив на Царгород.

Кривавий бій розпочався весною 970 року на середині шляху під Аркадіополем. Сповнені великого завзяття, українці кинулися в бій, але греки виявилися хитрішими. Вони розділили своє невеличке військо на дві частини і одна з них прокралася в тил дружини. Напавши з обох боків, візантійці приголомшили українських вояків і у жорстокій битві перемогли.

Розчарований поразкою, Святослав Хоробрий був змушений відступити до Болгарії, але не полишав надії на завоювання грецьких земель. Князь постійно посилав у Візантію війська, які грабували та руйнували міста. В свою чергу, цар Цимісхій напав на Переяслав та спалив його до тла.

В той момент Святослав із дружиною чекав на ворога під Доростолом, де і відбувся вирішальній бій у візантійській війні. Українські війська хитрістю заманили греків у свою пастку, але на тому їх вдача скінчилась. Запеклі бої тривали не один день, вдача переходила із однієї сторони на іншу, а земля вкривалася все більшим числом загиблих. Обидва війська були змучені боями, тому Київський князь відправив до Цимісхія послів для переговорів.

Дружина Святослава після битви під Доростолом

24 липня 971 року був складений і підписаний договір примирення, згідно з яким українські війська залишали Болгарію і зобов’язувались не нападати на Візантію, а греки відпускали дружину, забезпечивши їх запасами, та не розривали торгових зв’язків з українцями.

Смерть князя Святослава

Досягнувши миру з Візантією, Святослав із військом навесні 972 року вирушив на Батьківщину. Чорним морем, а звідти і Дніпром планував він дістатися Києва. Але на цьому шляху його чекала перешкода –  побережжя Дніпра заполонили печеніги. Незважаючи на прохання візантійців не зачіпати княжого війська, печеніги чекали вояків у засідці в очікуванні поживи.

Печеніги терпляче чекали появи Святослава та його дружини, не злякала їх навіть зима, яку князь вирішив перечекати в низині Дніпра на острові Хортиця. Із боєм довелось прориватись українським воякам. Вони переважали супротивника озброєнням, але печенігів була сила силенна. Противники оточили військо і в запеклому бою Великий князь Святослав Ігорович загинув. Лише невелика частина дружини повернулась до Києва, принісши із собою страшну звістку.

Остання битва Святослава Хороброго

Смерть князя Святослава стала раптовим і болючим ударом. Його тіло так і не знайшло спокою в рідній землі. Печенізький ватажок зніс голову з плечей Святослава та зробив із черепа чашу.

Історія розкриває перед нами могутнього князя,чия зовнішня політика була войовничою та непримиренною. Він намагався розширити торгові межі для своєї держави, приносячи в жертву внутрішню політику батьківщини та мир і спокій у світі. За оцінками сучасників, портрет войовничого та незламного бійця залишається  яскравою сторінкою української історії, її волі і непохитності, її мужності та хоробрості.

myukraine.org.ua

Князь Святослав коротка біографія | Біографія

У далекому 942 році у княжой сім’ї народжується, в майбутньому великий полководець і князь Святослав Ігорович. У трирічному віці він залишився без батька, і формально став вважатися князем. Бажає помститися Князь Олег краткодревлянам за смерть чоловіка княгиня Ольга, бере свого чотирирічного сина в похід. Будучи зовсім ще мальцом в той час, Святослав вперше в житті почав битву кидком списи… Так і почалася його славна історія як полководця і князя.

Князь Святослав коротко кажучи, був дуже досвідченим і вправним воїном, один літописець порівняв його з гепардом за його швидкість та спритність в бою, так само літописець підкреслив вміння князя підбирати собі кращих ратників у дружину. Він описав його не як пихатого, і вибагливого князька, а як справжнього воїна вміє переносити всі труднощі військових походів, він спав під відкритим небом, і не балував себе стравами княжими. Не прийняв він християнства як на тому наполягала його мати, а залишився язичником як і вся його дружина, він боявся що воїни не зрозуміють такого вчинку…

У 964 році він почав свій перший великий похід, проти Хазар. Він вибрав шлях не на пряму по степах, а Князь Святослав коротка биографиявдоль річок, по Оці і Волзі. Союзниками його в поході, були Печеніги і Гузи. Взявши Ітіль, Семендер, Саркел він повністю вибив Хазар з Волги, чим дуже здивував Візантію. І після цього, переможно повернувся в Київ.

Після того, як великий князь розбив Хазар, у 968 році до нього прибуло посольство з Візантії з величезною сумою золота та безліччю різних дарів, вони запропонували похід на Болгарію. Зовсім скоро Святослав уже сидів у Переяславці в гирлі Дунаю. Але незабаром він змушений був повернутися до Києва, так як його атакували Печеніги. Отбивши їх від Столиці, він організував похід, в наслідку якого Каганат розбитий остаточно. Після смерті своєї матері, він переустроил управління державою посадивши на київське князювання Ярополка, у Новгороді Володимира, а над древлянами поставив Олега. Після чого рушив з дружиною на Болгарію знову.

Після перевороту у Візантії, політична ситуація трохи змінилася, Болгари кинулися до неї за Князь Святослав коротка биографияпомощью. Але поки у Візантії міркували то Болгари вступили в союз з Русичами. І в 970 році разом з ними, а так само з іншими союзниками Печенігами і Угорцями, напали на Візантію. Греки спочатку оточили Печенігів, і розбили їх, потім взялися за основні сили Русичів з ними не було Святослава, він був у Доростолі, куди згодом плавно змістилася битва. Місто було взято в тримісячну облогу. Військо з обох сторін було изнеможено, Святослав в одній із битв був поранений. В кінцевому підсумку Візантія і Русь уклали договір, в наслідку якого князь видав усіх полонених греків, і покинув Болгарію, також він зобов’язався не нападати на Візантію і захищати її від нападу племен. Тим часом Русь спустошувалася печенігами, і коли князь повертався, печеніги підстерегли його і в цій смертельній сутичці князь був убитий. Життя великого князя і полководця завершилася навесні 972 року в гирлі річки Дніпро.

vidpoviday.com

Коротка біографія князя Святослава Ігоровича


Руський князь Святослав основну частину свого життя провів у бойових походах. Його перший похід відбувся, коли князю було всього чотири роки.

Це був похід Ольги на древлян, які жорстоко вбили її чоловіка – князя Ігоря. За традицією очолювати похід міг тільки князь, і саме рука малолітнього Святослава кинула спис, віддавши перший наказ дружині.

Святослава практично не цікавили державні справи і внутрішня політика, рішення цих питань князь повністю надав своїй мудрій матері.

У короткій біографії князя Святослава Ігоровича варто згадати, що пристрастю і сенсом його життя була війна. Дружина Святослава рухалася надзвичайно швидко, оскільки князь, який не визнає в походах розкоші, не брав з собою наметів і обозів, які сповільнювали би рух. Він користувався чималою повагою серед воїнів, оскільки поділяв їх побут.

Святослав ніколи не нападав несподівано.

Попереджаючи ворога про напад, князь перемагав в чесній битві.

У 964 році почався похід Святослава в Хазарію. Його шлях лежав через землі хозарських данників – в’ятичів. Святослав змусив їх платити данину собі і тільки після цього рушив далі, до Волги. Болгарам, які жили на берегах річки довелося нелегко. Похід Святослава на Волзьку Болгарію (Булгарії) привів до розграбування багатьох сіл і міст. Повний розгром князем Святославом хазар відбувся у 965 році. Руський князь розорив хозарські землі і захопив їх головне місто – Білу Вежу.

Закінчився похід перемогами над жителями Прикавказзя, племенами косогів і ясів.

Однак відпочинок від ратних праць в Києві не був довгим. Посольство імператора Нікіфора Другого Фоки, яке прибуло скоро до князя, попросило його підтримки проти болгар, які живуть на придунайських землях. Цей похід також виявився переможним. Київському князю Святославу так сподобалися болгарські землі, які були сусідами з Візантією, що він захотів перенести свою столицю з Києва в Переяславець.

Території розгромленого Святославом Хазарського каганату, які до того закривали шлях кочівникам з Азії, тепер були затоплені печенігами, які підкуповують імператора Візантії. Кочівники в 968 році оточили Київ під час відсутності князя. Ольга закликала на допомогу воєводу Петіча. Печеніги відступили, можливо, вирішивши, що повертається войовничий князь.

Князь Святослав, який з’явився набагато пізніше прогнав їх далеко від кордонів Київської Русі.

У 969 році померла княгиня Ольга, а християни, які втратили її заступництва зазнали гонінь. У тому ж році, залишивши синів Ярополка, Олега і Володимира правити, Святослав вирушив у другий похід на болгар. На той час Нікіфор Другий Фока був убитий, а трон займав Іоанн Цимісхій.

Здобута в Болгарії Святославом перемога була невигідна Візантії. Цимісхій, не бажаючи зміцнення Святослава в болгарських землях, направив до князя послів з багатими дарами і вимогою покинути завойовані території. Відповіддю Святослава стала пропозиція викупити захоплені болгарські міста. Почалася виснажлива війна з греками. Воїни Цимісхія після важкої боротьби заволоділи Переяславом. Бої перемістилися в Доростол, де греки змогли оточити князя і дружину. Облога тривала три місяці. Святослав і його дружинники терпіли голод і страждали від хвороб.

В результаті був укладений договір, за яким князь зобов’язався піти з Болгарії, видати всіх полонених греків і перешкоджати нападу на територію Візантії інших племен.

Поки князь вів боротьбу з греками, на київські землі знову прийшли печеніги і ледь не захопили стольний град. На думку істориків, імператор Візантії повідомив Печенізькому вождю Курі про те, що київський князь повертається з малою дружиною. Святослав і його воїни загинули в сутичці з печенігами, які напали на них.

Так завершилося правління Святослава Ігоровича, після якого на київський престол зійшов Ярополк.

Переказ свідчить, що з черепа Святослава вождь Курі зробив прикрашену золотом і камінням чашу.

« Коротка біографія княгині Ольги

Правління Ярополка Святославовича »

moyaosvita.com.ua

Правління князя Святослава (964–972). Реферат – Освіта.UA

Наступником Ольги був її син, Святослав, одна з найцікавіших постатей давньої доби історії України

М. Грушевський, який називав його «запорожцем на престолі», почасти мав рацію: Святослав був мужній, войовничий князь, з лицарською вдачею. Але в той він глибоко включився в міжнародні відносини і відіграв у них величезну роль. Він воював протягом усього свого правління, і походи його охоплювали грандіозну територію: ім’я його гриміло по всій Східній Європі та. Західній Азії. Його знали письменники Візантії та арабського світу.

Святослав розпочав князювання походами на Оку та Волгу, де розгромив в’ятичів, камських болгар у 964 році і перейшов до Хозарського каганату; в 965 році він знищив його, і хозари розбіглися хто куди. Він зруйнував міста – Саркел, Ігіль, Семендер. Після того пішов на Кавказ, розбив ясів (колишніх аланів, осетинів) і касогів (черкесів). Людність тікала, коли наближалося руське військо, але Святослав уживав всіх заходів, щоб поновити життя та порядок в завойованих краях. Однак, скористатися з своїх східних походів він не встиг: його втягнуто в справи Візантії та Балканського півострова.

Візантія вела боротьбу з новим Болгарським царством, яке в ІХ-Х ст. значно зросло; межі Болгарії доходили до Константинополя, і Візантія примушена була платити їй данину. Але в половині Х ст. Болгарія стала підупадати і поділилася на дві частини – східню та західну. Візантійський цісар Никифор Фока вирішив скористатися з її ослаблення і втягнув у боротьбу Святослава, обіцяючи йому за допомогу багато золота й спокушаючи можливістю заволодіти тією країною. З великим військом – до 60.000 вояків – Святослав напав на Болгарію, здобув Дорістол (Силістрія), ще 80 міст, і вирішив перенести свою столицю до Переяславця. Там, казав він, «вся благая сходяться: від греків – золото, паволоки, вина, овочі, з Чехів і Угрів – срібло та коні, з України – хутра, мед, віск і раби».

Болгари пішли на порозуміння зі Святославом. Тоді Візантія напустила на Україну печенігів, які обложили Київ, де була Ольга з онуками. Лише завдяки випадкові, вона уникнула полону. Святослав примушений був покинути Болгарію й рятувати столицю. Розбивши печенігів, він вернувся до Болгарії. У спілці з болгарами та уграми Святослав пробував був вигнати греків з Європи і загрожував самому Царгородові, але новий цісар Іван Цимісхій, зібравши великі сили, примусив Святослава до капітуляції, і в 972 році знову укладено договір з Візантією. Святослав вирушив на Русь, сподіваючись повторити похід з новим військом, але по дорозі, біля Дніпрових порогів, його забили печеніги.

Святослав був політичним діячем, який брав участь у великих подіях на Сході Європи. Однак, у справах України він грав скоріше негативну роль, і мали рацію бояри, які закидали йому, що, шукаючи чужих земель, він нехтував своїми. Знищення Хозарського каганату принесло Русі тільки шкоду, бо вона сама неспроможна була боротися проти кочовиків, які протягом чотирьох століть панували в степах.

Балканська політика Святослава також не була для Русі вдалою. В цьому періоді можна констатувати важливий факт: зміцнення поганської реакції серед княжої дружини. Літопис оповідає, що Святослав відмовився охреститися, покликаючись на вороже ставлення дружини до християнства: вона глузуватиме з князя-християнина. Проте, серед його дружинників було багато християн.


08.01.2013

osvita.ua

биография, история, политика и правление.

Святослав получил должность и звание великого полководца в возрасте примерно трех лет. Его отец, прямой потомок первого Рюрика Игорь, был убит древлянами, но он сам оказался слишком мал, чтобы возглавить государство. Потому до самого совершеннолетия в Киеве управлялась его матушка – Ольга. Но всякому приходит свой срок, и Святослав Игоревич тоже оставил свой неизгладимый след в истории, о чем мы и поговорим сегодня.

Биография князя Святослава: история великого воина

Если положиться на сведения, данные нам древнерусскими летописями, то Святослав был единственным сыном Игоря, прямого наследника первого Рюрика, по сути являясь его внуком. Матерью мальца была княгиня Ольга, которая имеет довольно смутное происхождение. Многие считают, будто она является дочерью Олега, прозванного Вещим, другие называют варяжской принцессой Хельгой, а третьи вообще разводят руками, думая, будто она была обычной псковской крестьянкой. Точно выяснить, в каком году она произвела на свет Святослава не представляется возможным, есть только несколько разрозненные указания из древних свитков.

Важно

Согласно Ипатьевской летописи, рождение Святослава приурочивается к 942 году, как раз в то время, когда Игорь принес поражение после неудачного похода в Византию. Однако ни в «Повести временных лет», ни в Лаврентьевском списке подобных сведений. Историков озадачивает тот факт, что столь важное событие было упущено летописцами, как несущественное. В литературных произведениях порой называется и другая дата – 920 год, но доверять им, как историческим источникам нельзя.

Все предки великого князя Святослава носили скандинавские (варяжские) имена, он стал первым, которого назвали по-славянски. Однако историки и тут искали подвох. К примеру, Василий Татищев отыскал византийские свитки, в которых имя это читалось, как Сфендославос (), из чего он сделал вывод, что это соединение греческого варианта Свен или Свент и русского окончания -слав. Со временем, первая часть имени трансформировалась в вариант Свят (святой).

Личные качества и детство князя

Отыскать первое упоминание имени Святослава документального плана можно в договоре, который его отец Игорь составил с Византией в 944 году. По разрозненным сведениям, Рюрикович был убит древлянами за непомерную жадность в 945 или даже в 955 году, но первая дата кажется более вероятной. После этого, супруга Игоря и мать будущего князя Ольга, выждала еще год и отправилась в военный поход, чтобы отомстить своим мятежным подданным.

Согласно дошедшим до нас преданиям, сынишка в это время тоже был с нею. «Повесть временных лет» гласит, что он размахнулся и бросил тяжелое копье, которое пролетело между ушей коня и упало к его ногам. Так и началось истребление древлян за убийство князя. Мальчик действительно рос воинственным и смелым, находясь при этом постоянно при матери. Он воспитывался не няньками да мамками, а сокольничими и дружинниками.

Стоит сказать несколько слов и о внешности молодого и отважного князя, все помыслы которого направлены были исключительно на военные достижения, походы, сражения и великие победы. Знаменитый византийский историк и писатель Лев Диакон пишет, что видел Святослава на ладье, вместе с подданными. Он сидел на веслах, как и остальные, не гнушаясь тяжелой работы, если это было нужно. Тот же источник пишет, что он был среднего роста, со светлыми, голубыми глазами. Голова его было гладко выбрита, только на макушке торчал клок светлых волос, признак княжеского рода.

Диакон пишет, что это был молодой мужчина крепкого телосложения, коренастый и красивый, несмотря на слегка хмурое выражение лица. В одном ухе Святослав носил золотую серьгу, украшенную карбункулом, нос его был курнос, а над верхней губой пробивались ранние усы. Русский профессора Сергей Соловьев считает, что у него была редкая борода и две косы, заплетенные на скандинавский манер.

Правление князя Святослава

Считается, что до самого начала правления в Киеве, Святослав постоянно был со своей матерью Ольгой, но это не стыкуется с некоторыми историческими сведеньями. Византийский император того времени Константин VII Багрянородный отмечал, что в Новгороде в 949 году правил «Сфендослав, сын Ингора, архонта Росии». Потому многие считают, что молодой князь был посажен на престол этого города еще задолго до безвременной смерти отца. Однако со сроками это никак не согласуется. Есть свидетельства того же императора, будто Святослав был в посольстве Ольги во время ее визита в Константинополь в 957 году.

Начало княжения

Мать юного князя Святослава Игоревича, великая княгиня Ольга, рано прониклась византийской культурой. Приблизительно в 955-957 годах она приняла крещение, отправившись для этого в Царьград, где для данных целей ей даже был выделен собственный епископ. После этого она неоднократно просила сына последовать ее примеру, но он был убежденным язычником и только посмеивался над матерью, считая, что на нее просто блажь нашла. Да и ко всему, среди языческого воинства едва ли удалось бы заслужить авторитет христианину.

Как уже упоминалось, Лев Диакон говорит, что в посольство Ольги в Царьграде входили и люди Святослава, однако даров они получили очень мало, даже меньше, чем ее рабыни на первом приеме. Во время второго визита имя наследника вообще не упоминается. Советский историк и филолог считает, что все намного банальнее. Он говорит, что Святослав приехал сватать греческую принцессу, в чем ему вежливо, но вполне доступно было отказано. Потому после первого приема он просто убрался восвояси, так и ставшись до конца жизни язычником.

История князя Святослава довольно запутанна и туманна, но его отношение к христианству в целом прослеживается прекрасно. Первый миссионер и архиепископ Адальберт Магдебургский пишет, что в 595 году королева ругов Ольга прислала посольство к Оттону I Великому, королю германскому, где и обсуждались вопросы повального крещения Руси. Тот не преминул тут же послать епископа со свитой, но миссия их в Киеве в 961 году завершилась ничем, то есть полным провалом.

Это может свидетельствовать о том, что у власти на то время уже была не Ольга, убежденная христианка, а ее упрямый отпрыск. Следующие сведения уже касаются 964 года. Знаменитый Нестор в своей «Повести…» рассказывает о том, каким храбрым и сильным воином был князь Руси Святослав, каким уважением пользовался среди своей дружины и какой славой покрыл себя перед народом.

На троне: достижения и военные походы

Приблизительно в 960-961 годах хазарский царь Иосиф жаловался в письме сановнику Кордовского халифата Хасдаю ибн Шафруту, будто ведет нескончаемую и упорную войну с русами, которую ни выиграть, ни завершить никак не может. Он считал, что, не пуская их по морю к Дербенту, защищает все исламские земли, вкупе с мусульманской верой, так как эта армия может завоевать и Багдад. Действительно, за предыдущие годы русские успешно починили практически всех хазарских данников – восточно-европейских славян. Русы желали получить стратегический Керченский пролив и Поддонье, потому война была явно неизбежна, и никакой Иосиф не мог встать у них на дороге.

  • Поход в Хазарию.

Согласно данным «Повести…» в 964 или 965 году великий князь Святослав выступил в сторону Оки и Волги. По пути он встретил вятичей, но не стал покорять их и обкладывать данью, так как по всей видимости, преследовал иные цели. В следующем году он подошел вплотную к Хазарии, а именно к Белой Веже (Саркел, сегодня находящийся под водой Цимлянского водохранилища). Хазары выступили навстречу князю со своим каганом и потерпели сокрушительное поражение. Была разграблена русскими столица Хазарии, город Итиль, Семендер и многие другие выше по течению Волги.

Удалось Святославу покорить также ясов, что их угров, и касогов. Арабский путешественник и географ того времени, Абуль-Касим Мухаммад ибн Хаукаль ан-Нисиби называет среди «трофеев» князя еще и Волжскую Булгарию в 968 или 969 годах. Ему удалось сокрушить крепкий до того Хазарский каганат, тогда же к Руси присоединился город Тмутаракань. По некоторым данным, русские стояли в Итиле вплоть до 980 года. Но еще до этого, в 966 году были все-таки покорены вятичи, с наложением на них дани, о чем пишет «Повесть временных лет».

  • Недоразумения с Болгарским царством.

Начиная с 967 года меж Византией и Болгарским царством неожиданно разгорелся конфликт, причины которого историки трактуют по-разному. В том же году или спустя год император греков Никифор II Фока решил подлизаться к Святославу и отправил к нему посольство. Оно везло щедрые дары, историк говорит, о почти половине тонны золота (15 кентинариев), не считая всего остального. Основной целью этого было, по всей видимости, сокрушение Болгарского царства, при этом чужими руками, как бы и не принимая в этом особого участия.

Глава посольства в Киев Клокир со Святославом вопросы «порешал» и договорился не только о завоевании Болгарского царства, но и о том, что тот поможет ему отобрать византийский престол. В 968 году русские войска вошли в Болгарию и выиграли решающую битву под Доростоле (Силистра), хотя саму крепость взять не удалось. Зато удалось захватить более восьми десятков других укрепленных городов. Он устроил свое поселение в Переяславце, что на реке Дунай, куда ему привезли и дары от греков.

Но тут пришли вести, что мятежные печенеги, зная, когда князя нет в городе, осадили Киев и Святославу Игоревичу пришлось спешно возвращаться домой. Российский историк Анатолий Новосельцев считает, что подбить кочевников на такой шаг могли хазары, но и византийское вмешательство полностью исключать нельзя, ведь эта страна всегда отличалась нечистоплотными решениями для своей пользы. Князь с конной дружиной легко отогнал толпы печенегов обратно в степь, но оставаться дома не захотел, даже несмотря на смерть горячо любимой, хоть и зачастую порицаемой, матери, великой княгини Ольги, впоследствии признанной святой.

История

Географически Переясловец, который так полюбил князь Святослав Игоревич, определить очень сложно. Многие считают, что это городок-порт на Дунае, под названием Переслав или Переслав Малый. Татищев приводит свидетельства, будто в то время, пока Святослав пугал печенегов по Киевом, его наместнику в Переясловце Волку приходилось постоянно обороняться от набегов болгар, что опять же свидетельствует о близости болгарской столицы Преслава Великого. Там же есть данные, что при последней битве киевскому князю удалось захватить и самого болгарского царя Бориса.

  • Византийская война.

Посидеть спокойно в Переясловце Святославу не удалось, хотя и не того он был склада человек, чтобы просто остаться на месте. Его тянуло в битву, в сражение, завоевывать для себя и народа славу и богатства, которые не забудут вовеки веков. Уже в 970 году он заключил сделку с болгарами, уграми (венграми) и печенегами, что подчинялись ему, и напал на историческую область Фракию, принадлежащую Византии. Лев Диакон говорит, что на стороне киевского князя было более тридцати тысяч ратников, в то время как греческий полководец Варда Склир мог располагать не более, чем двенадцатью тысяч воинов.

Русское воинство подошло очень близко к Царьграду (Константинополь) и встало в осаду Аркадиополя. Там сперва были окружены и перебиты печенеги, вслед за ними болгары и только потом разгромлена и дружина Святослава. Так говорит Диакон, но «Повесть временных лет» трактует события несколько иначе. Она гласит, что великий князь подошел по самые стены столицы, не стал нападать, а лишь взял богатую дань.

Вопреки ранним ожиданиям, Византия осталась очень недовольной оккупацией русскими болгарских владений. Вместо слабенького христианского соседа, греки получили сильного, мужественного и отважного язычника, который не готов был останавливаться на достигнутом. Вступивший во власть в 969 году император Иоанн I Цимисхий стал готовиться к войне с русами, понимая, что договорным путем с ними решить вопросы никак не получится. Ранней весной 971 года лично правитель в сопровождении пяти тысяч воинов перешел Балканские горы, а основная часть армии следовала следом, под началом знаменитого евнуха Василия Лакапина.

В Переясловце узнали об ударном отряде Иоанна довольно поздно, потому пришлось укрываться за стенами города, хотя на то время там стояла дружина их восьми тысяч ратников. Это было роковой ошибкой, так как подоспела подмога византийцев и они взяли город приступом. Тогда погибло много воинов-руссов, а Волку и его соратникам удалось спрятаться в крепости дворца царя Симеона. Святослав, который как раз был на подходе, попытался отбить город, но ему это не удалось. Он был взят в осаду в знаковом месте – крепости Доростола, откуда все начиналось и спустя три месяца изнурительных стычек и голода стал искать мира. Он отдал Византии Болгарию, а сам был отпущен восвояси, с условием восстановления собственного отца от 944 года (военно-торговое соглашение).

Личная жизнь и смерть великого воина Святослава Игоревича

Правление князя Святослава наполнено военными подвигами и победами. Он сам, словно и не знатного рода, брал в руки оружие и сражался всегда в первых рядах. Однако не помешает рассказать немного и о том, каким же он был в быту, имел ли детей и какое наследие оставил после себя этот человек. Он всегда стоял на своем, отстаивал веру предков, охранял пределы государства и старался как можно больше расширить их, потому даже настолько далекие потомки, как мы с вами, могут по заслугам оценить его вклад в историю великой Киевской Руси.

Семейная жизнь: резиденция, браки и дети

О свадьбах-женитьбах великого князя киевского есть очень мало информации у летописцев того времени. Видимо, особого внимания он этому моменту не уделял, а больше был занят военным делом. Политика князя Святослава более была направлена вовне, чем внутрь страны, это тоже сыграло свою роль. Основной резиденцией его считается Киев, но все же появлялся там правитель довольно редко. Он не любил свою столицу и лучше чувствовал себя на воле, к примеру, в том же Переясловце, где знал, что все под контролем.

«Повесть временных лет» цитирует его слова, будто пишет он матери, зовущей его домой, что «не любо мне сидеть в Киеве, хочу жить в Переяславце», «куда стекаются все блага: из Греческой земли золото, паволоки, вина, различные плоды; из Чехии и из Венгрии серебро и кони; из Руси же меха и воск, мёд и рабы». Однако имеется сведения, по крайней мере, о трех сыновьях.

  • Ярополк Святославович (955 года рождения), князь киевский (972-978 годы), князь новгородский (977-978 годы).
  • Олег Святославич (955 года рождения), князь древлян (970-977 годы).
  • Владимир Святославич, известный также как Владимир I, Владимир Великий, Владимир Креститель, Владимир Святой (около 960 года рождения), князь новгородский (970-988 годы) и киевский (978-1015 годы).

Ни имен, ни указаний на родство матерей первых двух отпрысков история не указывает. Зато уже о матери Владимира известно кое-что. Звали ее Малуша Любечанка и была она не знатного рода, а служила ключницей у матери Святослава Ольги, когда еще была совсем дитя. После этого была отдана в наложницы князю. По легенде, именно ее брат стал прототипом для создания образа русского богатыря Добрыни Никитича.

Византийский хронист и чиновник девятого века Иоанн Скилица говорит еще об одном брате Владимира, по имени Сфенг, который в 1016 году якобы помогал грекам подавлять мятеж Георгия Цула в Херсонесе. Однако русский историк Александр Соловьев считает, что речь идет вовсе не о еще одном сынке Святослава, а о его внуке, сыне Владимира Мстиславе Храбром, князе Тмутараканском и Черниговском.

Предательство и смерть отважного воина

После заключения сепаратного мира с Византией, Святослав с войском был благополучно отпущен домой, куда он и отправился, погрузившись на ладьи. Однако, понимая, что он никогда не оставит греков в покое, император приказал оповестить кочующих вокруг Киева печенегов о возвращении его в окружении очень малочисленного войска. Хазарский каганат был наголову разгромлен, а пути на Восток открыты, хитрые византийцы не могли упустить такой шанс.

Князь в 971 году подошел к Днепру и хотел подняться по нему в Киев, но воевода, имя которого сохранилось в «Повести…», как Свенельд, предупредил, сто выше над порогами стоят печенеги, готовые уничтожить остатки дружины Святослава. Однако подойдя к порогам по суше, он и тут не избежал битвы, так как на него напал печенежский князь Куря, что и убил сына Игорева. Те же сведения подтверждает византиец Лев Диакон. Он говорит, что русскому воинству была устроена засада паценаками (печенегами).

Великий русский историк Николай Карамзин, впрочем, как и все его последователи, считают, что именно греки убедили печенегов напасть на русичей и убить их. Они опасались растущей мощи и влияния Киевской Руси. Если проанализировать трактат Константина Багрянородного «Об управлении империей», то можно найти строки, в которых открытым текстом пишется, что следует подружиться с паценаками, для совместной борьбы с уграми (венграми) и русскими. Нестор-летописец приписывает гибель Святослава оттого, что он ослушался воли родительской и не принял крещение, как велела ему Ольга. Однако подобное развитие событий является крайне маловероятным.

Увековечение памяти в народе

Личность великого воина князя Святослава Игоревича привлекла деятелей искусства далеко не сразу, хотя военных песен о нем современники помнили много. Русские поэты и художники вытащили образ славного воителя, смелого и неподкупного, отряхнут от вековой пыли и использован во времена русско-турецкой войны 1768-1774 годов. Ведь все это снова происходило на Дунае, несложно было провести аналогию. К примеру, в картине Ивана Акимова «Великий князь Святослав, целующий мать и детей своих по возвращении с Дуная в Киев» показано все метание души воина, между семьей и долгом перед государством.

К девятнадцатому веку интерес к фигуре Святослава несколько поутих. Однако в 1843 вышла повесть Александра Фомича Вельтмана «Райна, королевна болгарская», о болгарских войнах князя. На заре двадцатого века была возведена скульптура «Святослав на пути к Царь-граду», созданная Евгением Лансере, русским скульптором-анималистом. Образ упрямого князя использовался уже в наши дни неоязычниками, в качестве примера стойкости взглядов и мировоззрения. Памятники Святославу Игоревичу есть в Киеве, Мариуполе, Серпухове, Запорожье.

Не слабый резонанс вызвал один из памятников к 1040-летию разгрома Хазарского каганат, который сперва планировалось поставить в Белгороде, но в итоге он был воздвигнут в деревне Холки. Все дело в том, что скульптор Вячеслав Клыков изобразил на щите поверженного хазарина шестиконечную звезду Давида, в чем усмотрели антисемитизм. В итоге щит поменяли, а саму скульптуру поставили в селе, чтобы не мозолила глаза. Святослав также является символом ультрас футбольного клуба «Динамо» из Киева. Они даже выпускают газету с тем же названием.

perstni.com

Правління князя Святослава (964–972). Реферат – Освіта.UA

Наступником Ольги був її син, Святослав, одна з найцікавіших постатей давньої доби історії України

М. Грушевський, який називав його «запорожцем на престолі», почасти мав рацію: Святослав був мужній, войовничий князь, з лицарською вдачею. Але в той він глибоко включився в міжнародні відносини і відіграв у них величезну роль. Він воював протягом усього свого правління, і походи його охоплювали грандіозну територію: ім’я його гриміло по всій Східній Європі та. Західній Азії. Його знали письменники Візантії та арабського світу.

Святослав розпочав князювання походами на Оку та Волгу, де розгромив в’ятичів, камських болгар у 964 році і перейшов до Хозарського каганату; в 965 році він знищив його, і хозари розбіглися хто куди. Він зруйнував міста – Саркел, Ігіль, Семендер. Після того пішов на Кавказ, розбив ясів (колишніх аланів, осетинів) і касогів (черкесів). Людність тікала, коли наближалося руське військо, але Святослав уживав всіх заходів, щоб поновити життя та порядок в завойованих краях. Однак, скористатися з своїх східних походів він не встиг: його втягнуто в справи Візантії та Балканського півострова.

Візантія вела боротьбу з новим Болгарським царством, яке в ІХ-Х ст. значно зросло; межі Болгарії доходили до Константинополя, і Візантія примушена була платити їй данину. Але в половині Х ст. Болгарія стала підупадати і поділилася на дві частини – східню та західну. Візантійський цісар Никифор Фока вирішив скористатися з її ослаблення і втягнув у боротьбу Святослава, обіцяючи йому за допомогу багато золота й спокушаючи можливістю заволодіти тією країною. З великим військом – до 60.000 вояків – Святослав напав на Болгарію, здобув Дорістол (Силістрія), ще 80 міст, і вирішив перенести свою столицю до Переяславця. Там, казав він, «вся благая сходяться: від греків – золото, паволоки, вина, овочі, з Чехів і Угрів – срібло та коні, з України – хутра, мед, віск і раби».

Болгари пішли на порозуміння зі Святославом. Тоді Візантія напустила на Україну печенігів, які обложили Київ, де була Ольга з онуками. Лише завдяки випадкові, вона уникнула полону. Святослав примушений був покинути Болгарію й рятувати столицю. Розбивши печенігів, він вернувся до Болгарії. У спілці з болгарами та уграми Святослав пробував був вигнати греків з Європи і загрожував самому Царгородові, але новий цісар Іван Цимісхій, зібравши великі сили, примусив Святослава до капітуляції, і в 972 році знову укладено договір з Візантією. Святослав вирушив на Русь, сподіваючись повторити похід з новим військом, але по дорозі, біля Дніпрових порогів, його забили печеніги.

Святослав був політичним діячем, який брав участь у великих подіях на Сході Європи. Однак, у справах України він грав скоріше негативну роль, і мали рацію бояри, які закидали йому, що, шукаючи чужих земель, він нехтував своїми. Знищення Хозарського каганату принесло Русі тільки шкоду, бо вона сама неспроможна була боротися проти кочовиків, які протягом чотирьох століть панували в степах.

Балканська політика Святослава також не була для Русі вдалою. В цьому періоді можна констатувати важливий факт: зміцнення поганської реакції серед княжої дружини. Літопис оповідає, що Святослав відмовився охреститися, покликаючись на вороже ставлення дружини до християнства: вона глузуватиме з князя-християнина. Проте, серед його дружинників було багато християн.


08.01.2013

ru.osvita.ua

Отправить ответ

avatar
  Подписаться  
Уведомление о