Художники по направлению: Футуризм — WikiArt.org

Футури́зм (лат. futurum — будущее) — общее название художественных авангардистских движений 1910-х — начала 1920-х годов, прежде всего в Италии и России. Футуристов интересовало не столько содержание, сколько форма стихосложения. Они придумывали новые слова, использовали вульгарную лексику, профессиональный жаргон, язык документа, плаката и афиш.

Автор слова и основоположник направления — итальянский поэт Филиппо Маринетти (поэма «Красный сахар»). Само название подразумевает культ будущего и дискриминацию прошлого вместе с настоящим. 20 февраля 1909 г. в газете «Фигаро» Маринетти опубликовал «Манифест футуризма». Он был написан для молодых итальянских художников. Маринетти писал: «Самые старые среди нас — тридцатилетние, за 10 лет мы должны выполнить свою задачу, пока не придёт новое поколение и не выбросит нас в корзину для мусора…».

В манифесте Маринетти провозглашается «телеграфный стиль».

Помимо Маринетти, основоположниками футуризма были Балла, Боччони, Руссоло, Карло Карра, Джино Северини, Франческо Балилла Прателла. В 1912 г. в Париже состоялась первая выставка художников-футуристов.

Для футуризма характерны отказ от традиционной грамматики, право поэта на свою орфографию, словотворчество, скорость, ритм. Свои картины они посвящали поезду, автомобилю, самолётам (см. аэроживопись). Словом, всем сиюминутным достижениям цивилизации, упоённой техническим прогрессом. Мотоцикл был объявлен более совершенным творением, нежели скульптуры Микеланджело. Маринетти говорил: «Жар, исходящий от куска дерева или железа, нас волнует больше, чем улыбка и слёзы женщины», «Новое искусство может быть только насилием, жестокостью».

Провозглашается пафос разрушения и взрыва. Воспеваются войны и революции как омолаживающая сила одряхлевшего мира. Можно рассматривать футуризм как своеобразный сплав ницшеанства и «Манифеста Коммунистической партии».

Динамика движения должна прийти на смену статике позирующих скульптур, картин и портретов. Фотоаппарат и кинокамера заменят несовершенство живописи и глаза.

В изобразительном искусстве футуризм отталкивался от фовизма, заимствуя у него цветовые находки, и от кубизма, у которого перенял художественные формы, однако отвергал кубический анализ (разложение) как выражение сущности явления и стремился к непосредственному эмоциональному выражению динамики современного мира.

Главные художественные принципы — скорость, движение, энергия, которые некоторые футуристы пытались передать достаточно простыми приёмами. Для их живописи характерны энергические композиции, где фигуры раздроблены на фрагменты и пересекаются острыми углами, где преобладают мелькающие формы, зигзаги, спирали, скошенные конусы, где движение передаётся путём наложения последовательных фаз на одно изображение — так называемый принцип симультанности.

В России первыми футуристами стали художники братья Бурлюки. Давид Бурлюк — основатель в своём имении колонии футуристов «Гилея». Ему удаётся сплотить вокруг себя самые разные, яркие, ни на кого не похожие индивидуальности. Маяковский, Хлебников, Кручёных, Бенедикт Лившиц, Елена Гуро — наиболее известные имена. В первом манифесте «Пощёчина общественному вкусу» призыв: «Бросить Пушкина, Достоевского, Толстого и проч. с парохода современности». Но призыв этот смягчён высказыванием ниже: «Кто не забудет первой любви, тот не узнает любви последней». Но даже такие кумиры, как Александр Блок, не избежали обвинения в том, что «им нужна лишь дача на реке». Так или иначе, но футуризм подарил поэзии трёх гениев: Маяковского, Хлебникова, Пастернака. Не говоря уже о море талантов: Хабиас, Каменский, Шкловский, Зданевич, Кручёных.

Судьба многих футуристов трагична. Одни расстреляны, как Терентьев, другие сгинули в ссылке, как Хабиас. Выживших обрекли на забвение: Каменский, Кручёных, Гуро, Шершеневич. Только Кирсанову, Мартынову, Асееву, Шкловскому удалось, несмотря на опалу, сохранить статус признанных писателей и дожить до преклонных лет в полном расцвете творческих сил. Пастернак был затравлен при Хрущёве, хотя к тому времени полностью отошёл от принципов футуризма.

Это часть статьи Википедии, используемая под лицензией CC-BY-SA. Полный текст статьи здесь →

Википедия: https://ru.wikipedia.org/wiki/Футуризм

Літературний футуризм: початок, характеристика та представники — Наука

Відеоролик: 10 клас. Зарубіжна література. Модернізм як літературно-мистецький напрям кінця XIX — початку XX ст.

Зміст

• початок
• Характеристика літературного футуризму
• Жанри, народжені літературним футуризмом
• — Вільне слово поезія
• — Каліграми
• Російський футуризм
• Представникилітературного футуризму
• — Філіппо Томмазо Марінетті
• — Гійом Аполлінер
• — Джованні Папіні
• Список літератури

літературний футуризм це був рух, який розвинувся протягом першої половини 20 століття. Її представники підкреслювали у своїй роботі стурбованість змінами, які сучасне життя та розвиток машин принесли суспільству.

У перші роки експозиції футуристів були зосереджені в основному в Італії. Однак з другого десятиліття його вплив вийшов за межі більшої частини Європи, особливо серед авторів російського авангарду.

початок

Футуризм був вперше названий рухом 20 лютого 1909 року в паризькій газеті «Le Figaro». У цій публікації було опубліковано маніфест італійського поета Філіппо Томмазо Марінетті (який зображений на попередньому зображенні).

Цей автор ввів слово футуризм, щоб позначити свою мету відкинути традиційні форми мистецтва та відзначити зміни сучасності.

Фундаментальні зміни, оскільки вони вийшли за межі промислової сфери та посилалися на соціальну та культурну трансформацію, що відбулася в цей час.

Маніфет Марінетті висвітлив автомобільні технології, красу швидкості, сили, потужності, насильства, динамізму та руху. Він навіть запросив відмовитись від традицій, відображених у таких установах, як музеї та бібліотеки.

Його риторика характеризувалася пристрасністю та агресивністю, спрямованою на надихання гніву та розпалювання суперечок. Однак до 1914 р. Поети, яких оголосили футуристами, зберігали багато традицій у темах та вживанні мови, на відміну від того, що було зазначено в маніфесті Марінетті.

У 1913 р. Був опублікований найважливіший літературний маніфест футуризму під назвою «Руйнування синтаксису-бездротової уяви-слова на волі».

Ця публікація дійсно поділяла критерії, викладені Марінетті щодо мови, позбавленої прикметників, прислівників та дієслів-інфінітивів.

Пізніше бажання використовувати більш напружену мову призвело до помітного використання ономатопеї у віршах. Ця характеристика була особливо присутня в тих віршах, де згадувалося про машини та війну.

Прикладом цього є вірш під назвою «Занг, тупий тупик», який мав на меті викликати звук зброї.

Характеристика літературного футуризму

Письменники течії літературного футуризму зверталися у своїх творах до міських та модерністичних характеристик свого часу.

Вони також створили альтернативні засоби масової інформації, зокрема футуристичні вечори, змішані медіа-події та використання маніфестних брошур, віршів-плакатів та журналів, що містять поєднання літератури, живопису та теоретичних висловлювань.

Письменники-футуристи вийшли за рамки простого наміру взяти характеристики того часу: вони прагнули розробити відповідну мову, щоб виразити швидкість і жорстокість, характерні для початку ХХ століття.

Ці наміри знайшли своє відображення в нових жанрах та нових формах дифузії, які на той час були революційними.

Жанри, народжені літературним футуризмом

— Вільне слово поезія

В рамках своїх новаторських починань поети-футуристи заснували нові жанри та методи письма. Найбільш значним з них була так звана «поезія вільного слова».

Це мало на меті відійти від обмежень лінійної типографіки, загальноприйнятого синтаксису та орфографії.

— Каліграми

Каліграми були інноваційним жанром, який був частиною друкарської революції, запропонованої поетами-футуристами. Це творіння припускало, що поезія може бути динамічною у своєму графічному розподілі, крім свого змісту.

Цей жанр запропонував набір версій, який би прийняв певну графічну форму, пов’язану зі змістом поеми. Так створювалися вірші, графічний розподіл яких надав їм форму автомобілів, поїздів, літаків, вибухів тощо.

Російський футуризм

Різні показники італійського футуризму мали досить спільні характеристики між собою. Однак російський футуризм роздробився на різні групи, такі як его-футуристи, кубо-футуристи та гіалеї.

Російських поетів-футуристів не так цікавили машини, швидкість і насилля, як італійців. Натомість вони поділилися з ними наміром відновити мову та розбити встановлені канони.

Представникилітературного футуризму

— Філіппо Томмазо Марінетті

Філіппо Томмазо Марінетті народився в Єгипті в 1876 році і помер у 1944 році в Белладжо, Італія. Його вважають ідейним основоположником літературного футуризму, завдяки публікації його Маніфесту про футуризм у 1909 році.

Його поезія характеризувалася анархічним експериментуванням, яке закріплювалося з плином часу. Насправді спочатку його творчість характеризувалась насильством, расизмом та мізогінією.

Однак він також визнаний нововведеннями у створенні нової футуристичної лексики, яка представляла значний розрив із сучасною поетичною традицією.

Ідеї ​​Марінетті переймали різні італійські письменники. Серед його найважливіших учнів — письменники Альдо Палаццескі, Коррадо Говоні та Арденго Софіті.

— Гійом Аполлінер

Вільгельм Аполлінаріс де Костровіцький, більш відомий як Гійом Аполлінер, народився в 1880 році в Римі і помер у 1918 році в Парижі. Він був основним поетом у розвитку футуризму та, загалом, усіх авангардів у 20 столітті.

Його творчість була в основному поетичною і мала різні характеристики футуризму, такі як суперечки та запрошення відмовитись від традицій.

Наприклад, у своїй праці «Вбитий поет» він із іронією запропонував кампанію з винищення всіх поетів світу.

Одним із його найвидатніших внесків стала розробка графічних віршів у вигляді каліграм, які він опублікував у двох томах. У цих роботах інновації представлені з точки зору метрики традиційної поезії.

— Джованні Папіні

Джованні Папіні народився у Флоренції у 1881 році та помер у 1956 році. Він був одним із найважливіших італійських поетів, особливо під час літературної реконструкції, яка відбулася на початку 20 століття.

Працював вчителем і бібліотекарем, характеризувався як завзятий читач. З 1903 р. Він зайнявся журналістикою як засновник журналу «Леонардо». Пізніше він заснував ще два журнали: «Аніма», у 1911 році; і Ласерба, в 1913 році.

В останньому він захищав футуристичні тенденції, просунуті Марінетті, особливо стосовно сумнівів у культурних та поетичних традиціях, щоб скандалізувати своїх читачів.

Список літератури

1. Біографії та життя. (С.Ф.). Джованні Папіні. Отримано з: biografiasyvidas.com
2. Енциклопедія світової біографії. (2004). Гійом Аполлінер. Відновлено з: encyclopedia.com
3. Літературна енциклопедія.
4. Поети. (2004). Короткий посібник з футуризму. Отримано з: poets.org
5. Уайт, Дж. (2016). Футуризм. Отримано з: britannica.com

Футуризм | Тейт

Художественный термин

Футуризм — итальянское направление в искусстве начала двадцатого века, целью которого было запечатлеть в искусстве динамизм и энергию современного мира

Футуризм был основан итальянским поэтом Филиппо Томмазо Маринетти в 1909 году. 20 февраля он опубликовал свой Манифест футуризма на первой полосе парижской газеты Le Figaro .

Среди модернистских течений футуризм был исключительно яростным в своем осуждении прошлого. Это произошло потому, что в Италии вес прошлой культуры ощущался особенно угнетающим. В «Манифесте» Маринетти утверждал, что «мы освободим Италию от ее бесчисленных музеев, которые покрывают ее, как бесчисленные кладбища». Вместо этого футуристы предложили искусство, прославляющее современный мир промышленности и технологий:0003

Мы объявляем… новую красоту, красоту скорости. Гоночный автомобиль… красивее, чем Победа Самофракии . (Знаменитая древнегреческая скульптура в Лувре в Париже.)

Футуристическая живопись использовала элементы неоимпрессионизма и кубизма для создания композиций, выражающих идею динамизма, энергии и движения современной жизни.

Главными художниками, связанными с футуризмом, были Джакомо Балла, Умберто Боччони, Джино Северини.

Вортицизм был, по сути, британским эквивалентом футуризма, но Уиндем Льюис, основатель вортицистов, был глубоко враждебен футуристам.

После жестокости Первой мировой войны многие художники отказались от авангардных идей футуризма и других довоенных течений, используя более традиционные и обнадеживающие подходы, явление, описываемое как «возвращение к порядку».

Содержит ли этот текст неточную информацию или язык, который, по вашему мнению, нам следует улучшить или изменить? Мы бы хотели получить от Вас отзывы.

Левый Верно

изучить этот термин

Левый Верно

избранных художников в коллекции

Левый Верно

избранных работ в коллекции

Левый Верно

футуризм в стиле

Футуризм | Определение, манифест, художники и факты

Футуризм

Все медиа

Дата:

1909 — гг. 1916

Похожие исполнители:

Филиппо Томмазо Маринетти Ольга Владимировна Розанова Умберто Боччони Джино Северини Иван Альбертович Пуни

Просмотреть весь связанный контент →

Футуризм , итальянский Футуризм , русский Футуризм , художественное движение начала 20-го века с центром в Италии, которое подчеркивало динамизм, скорость, энергию и мощь машины, а также жизненную силу, изменение, и неугомонность современной жизни. Во втором десятилетии 20-го века влияние движения распространилось на большую часть Европы, в первую очередь на русский авангард. Наиболее значительные результаты движения были в изобразительном искусстве и поэзии.

О футуризме впервые было заявлено 20 февраля 1909 года, когда парижская газета Le Figaro опубликовала манифест итальянского поэта и редактора Филиппо Томмазо Маринетти. Маринетти придумал слово

«Футуризм », чтобы отразить его цель — отказаться от искусства прошлого и прославить изменения, оригинальность и инновации в культуре и обществе. Манифест Маринетти прославлял новые автомобильные технологии и красоту их скорости, мощности и движения. Превознося насилие и конфликты, он призывал к полному отказу от традиционных ценностей и разрушению культурных учреждений, таких как музеи и библиотеки. Риторика манифеста была страстно напыщенной; его агрессивный тон был намеренно призван вызвать общественный гнев и вызвать споры.

Манифест Маринетти вдохновил группу молодых художников в Милане на применение футуристических идей в изобразительном искусстве. Умберто Боччони, Карло Карра, Луиджи Руссоло, Джакомо Балла и Джино Северини опубликовали несколько манифестов о живописи в 1910 году. Как и Маринетти, они прославляли оригинальность и выражали свое презрение к унаследованным художественным традициям.

Хотя они еще не работали в том, что должно было стать футуристическим стилем, группа призывала художников к эмоциональному участию в динамике современной жизни. Они хотели визуально изобразить восприятие движения, скорости и изменения. Для этого художники-футуристы переняли кубистскую технику использования фрагментированных и пересекающихся плоских поверхностей и контуров, чтобы показать несколько одновременных видов объекта. Но футуристы дополнительно стремились изобразить движение объекта, поэтому в их работах обычно присутствуют ритмичные пространственные повторения очертаний объекта во время его перемещения. Эффект напоминает многократное фотографическое экспонирование движущегося объекта. Примером может служить картина Баллы 9.0093 «Динамизм собаки на поводке» (1912 г.), в котором ноги бегущей рысью таксы изображены размытием множества изображений. Картины футуристов отличались от работ кубистов и в других важных аспектах. В то время как кубисты предпочитали натюрморты и портреты, футуристы предпочитали такие предметы, как мчащиеся автомобили и поезда, гоночные велосипедисты, танцоры, животные и городские толпы. Футуристические картины имеют более яркие и насыщенные цвета, чем работы кубистов, и в них обнаруживаются динамичные, взволнованные композиции, в которых ритмично закрученные формы достигают крещендо бурного движения.

Викторина «Британника»

Назовите этого художника!

Боччони также заинтересовался скульптурой, опубликовав манифест на эту тему весной 1912 года. Считается, что он наиболее полно реализовал свои теории в двух скульптурах, «Развитие бутылки в космосе» (1912), в которых он представлял как внутренние, так и внешние контуры бутылки, и уникальных форм непрерывности в пространстве (1913 г.), в которых человеческая фигура не изображается как одна твердая форма, а вместо этого состоит из нескольких плоскостей в пространстве, через которые движется фигура. .

Футуристические принципы распространились и на архитектуру. Антонио Сант’Элиа сформулировал манифест футуризма по архитектуре в 1914 году. Его дальновидные рисунки высокомеханизированных городов и смелых современных небоскребов являются прообразом некоторых из самых творческих архитектурных планов 20-го века.

Оформите подписку Britannica Premium и получите доступ к эксклюзивному контенту.