Перші князі Київської держави.

Великі князі київські та їхні досягнення

 

Готуємося до ЗНО!

Київська Русь стала першою могутньою державою на території українських земель. Ця держава відігравала важливе значення в історії Середньовіччя. А тому дуже важливо знати про початок державотворчих процесів в Київській Русі та про її перших князів.

Рушійною силою державотворчих процесів став розвиток виробництва. Із удосконаленням землеробських технологій вже не було потреби в обробці землі всім разом. Тепер кожна родина могла обробляти землю самостійно, а тому земля переходила у власність сімей. Самі родини, що мешкали неподалік одна від іншої, об’єднувалися в громади.

Розпочався період військової демократії, коли верхівки племені ставали землевласниками, а інше населення було залежним від них.

На зміну племенам утворювалися князівства, на чолі кожного стояв свій князь. Князь повинен був захищати свою територію та був змушений утримувати владу. Для цього князь керував військовим укріпленням – своєю дружиною. «Городи» стали центрами князівств: сіверяни утворили князівство з центром у Чернігові, поляни заснувалися в Києві. Цим процесом супроводжувалося Велике переселення народів. Люди скоріше об’єднувалися в князівства, коли з зовнішніх боків була постійна загроза від кочових племен.

В Середньому Подніпров’ї утворилося найбільше об’єднання, до складу якого входили древляни, поляни та сіверяни. Літописці називали новоутворення Руссю або Руською землею. Згодом з’явилася назва Київська Русь, адже центром об’єднаних земель став «город» Київ.

Версії походження слова «Русь»:

— від річок Рось, Росава, Росавиця на території нової держави;

— від сарматської мови: rhos – світло;

— з фінської мови як історичну назву території ruotsi.

Велику історію створювали великі князі. Розберемо їхню історію.

Аскольд і Дір

Аскольд і Дір стали останніми князями слов’янської династії, що розпочинається ще з часів Кия.

Князь Аскольд досяг визнання Руської держави після свого морського походу на Константинополь. 18 червня 860 року відбулася спроба захопити найвидатніше візантійське місто, але завершилося нападом на бухту Золотий Ріг. Руси повернулися додому з великою здобиччю. Так у Візантії дізналися про Київську Русь.

Аскольд став першим князем, хто вирішив поширювати християнство на території Київської Русі.

Напівлегендарний князь Дір, згідно з легендами, правив разом із Аскольдом. Він володів великими територіями, до яких залучав купців із різних держав.

Князь Олег

Роки правління: 882 – 912

Князь Олег був із династії Рюриковичів. Він став правителем Київської Русі після великого князя Рюрика – першого правителя з варягів. Олег був опікуном Ігоря – сина Рюрика, але правив він фактично сам. Спочатку князь Олег панував у Новгороді, але через жорстоке протистояння між слов’янськими племенами мусив йти з Новгорода.

В 882 році Олег увив князя Аскольда та став оволодів Києвом. Олег зробив Київ столицею своєю держави, об’єднавши в ній всі східнослов’янські народності – полян, деревлян, сіверян, ільменських словенів, уличів, кривичів, білих хорватів, радимичів – а також неслов’янські племена мерю та чудь. Таке об’єднання земель стало передумовою творення великої та могутньої держави Київської Русі.

Князь Олег багато зробив для того, щоб його держава посіла своє місце на міжнародній арені. Наприклад, він підкупив варягів, захистивши цим Київську Русь від їхніх набігів. Щорічно Олег платив варягам данину розміром у 300 гривень.

Великий похід Олега на Візантію став навіть темою одного з літописів. В 907 році відбувся цей похід – сухопутний та водний одночасно. Щит Олега на воротах Царгорода став символом перемоги руського князя. В результаті перемоги Олега між Київської Руссю та Візантією була підписана угода, згідно з якою руські купці мали змогу безмитно торгувати в Константинополі. Окрім того вони на півроку забезпечувалися провізією та могли користуватися лазнею. А коли купці виїжджали додому візантійський бік мав забезпечити їх всім необхідним для пересування.

В договорі 911 року між Візантією та Київською Руссю відмічалося зближення цих держав, адже вони обидві несли відповідальність за злочини своїх підлеглих та були зобов’язані надавати допомогу своїм суднам, а полонені та втікачі поверталися на Батьківщину.

В 912-913 роках відомість здобули походи Олега в бік Арабського халіфату. В цей час 500 руських кораблів на чолі з князем Олегом досягли Каспію. В результаті цього руські бійці оволоділи всім Каспійським узбережжям, проте коли вже дружина Олега поверталася додому, на неї напали хозари.

В «Повісті временних літ» описується смерть Олега від укусу змії, проте це питання все ще є дискусійним.

Князь Ігор

Роки правління: 912-945

Олег був опікуном Ігоря, і останній зміг стати повноправним князем тільки після смерті свого наставника. Ігор також бачив важливим об’єднання племен та посилення центральної влади.

Коли деревляни хотіли вийти з-під контролю Київської Русі, Ігор зумів їх підкорити та накласти ще більшу данину. Проте уличів підкорити йому не вдалося.

Візантія не хотіла допустити посилення Київської Русі, а тому послала печенігів воювати з русами в 920 році. Таким чином, печеніги порушили мирний договір, що уклали з князем Ігорем п’ятьма роками раніше.

У 941 та 944 роках Ігор здійснив два походи на Константинополь. Перший завершився поразкою, а в результаті другого був укладений мирний договір, за яким руські купці вже мали сплачувати мито Візантії. Ігор дав зобов’язання не нападати на візантійські землі.

944 рік – похід Ігоря на Закавказзя, в ході якому йому вдалося захопити міста Берда та Дербент.

Князь Ігор зі своєю дружиною встановлювали занадто велику данину для селян. Всю зиму збиралася данина з сіверян, деревлян, кривичів та інших слов’ян. Як данину не завжди віддавали надлишки продуктів, часто забирали необхідне для самих людей. Кормління тривало до самого квітня.

Данина підлеглих земель стала наслідком формування Київської Русі з центром у Києві та своєрідним знаком покори інших народів.

Князь Ігор загинув від рук деревлян в 945 році, коли хотів зібрати з них вдвічі більшу данину. Повстання деревлян під Іскоростенем спричинило смерть князя.

Княгиня Ольга

Син Ігоря Святослав був замалим для правління державою, тому його регентом стала княгиня Ольга – дружина Ігоря.

Княгиня Ольга придушила повстання деревлян та повернула їхню землю під владу Києва. Вона чітко встановила норми повинностей, що зменшувало ризик нових заворушень.

В цей час в Київській Русі виникла феодальна власність на землю. У владі феодалів були міста та села. Наприклад, сама княгиня володіла селами Будутине, Ольжичі та замком Вишгородом.

Палац Ольги знаходився на схилах Андріївського узвозу.

946 рік – візит Ольги до Константинополя, що спричинив тісні зв’язки між Візантією та Київською Руссю. Також в результаті цього візиту княгиня Ольга прийняла християнську віру.

Княгиня домовилася про дипломатичні відносини з Німецьким королівством, та країни навіть обмінялися своїми посольствами. Німецьке королівство мало на меті поширення християнства та руській землі, але успіхів у цьому не було.

Князь Святослав

Роки правління: 957-972.

Переважну частину свого правління князь Ігор провів у походах. Спочатку країною керувала його матір, а потім вже – його сини.

Князь Святослав знав честь перед ворогами своїми, він завжди їх попереджав, казав «Іду на ви!», щоб вони встигли підготуватися до оборони.

965 рік – похід Святослава на Хозарський каганат, що завершився поразкою Ітиля – його столиці.

В результаті війни на Північному Кавказі Святославу вдалося повернути в’ятичів під свою владу.

Головною причиною та наслідком численних походів Святослава стало зміцнення Київської Русі та відкриття для купців нових важливих торгових шляхів на сході – на Кубані, в Приазов’ї та Подонні.

Одним із результатів походів Святослава стала колонія русів на Таманському півострові – князівства Тмутаракань.

968 рік – дунайський похід Святослава. Тут він допомагав Візантії у війні з Болгарією.

Князь хотів жити в Переяславці на Дунаї, і навіть хотів перенести туди столицю.

Ігор реформував систему правління Київської Русі. Поки він був у поході на Болгарію на головні посади він поставив своїх трьох синів: Ярополка – в Києві, Володимира – в Новгороді, а Олега – в деревлянському Вручному.

Візантія, що воювала проти болгар, знову злякалася величі Київської Русі, та об’єдналася з болгарами. Отже, Святославу зі своєю дружиною довелося воювати не тільки з болгарами, але й з візантійцями. В результаті нерівного бою Святослав погодився на те, що завойовані ним землі в Подунав’ї переходили на бік Візантії та Болгарії.

Але цього було недостатньо візантійцям – вони боялися навіть переможеного князя Київської Русі. І тоді візантійський правитель знову уклав домовленість з печенігами. Хан Куря напав на Святослава та його дружину, коли той був у дорозі. Святослав загинув у цьому бою в 972 році.

Легенди кажуть, що хан зробив кубок із черепа Святослава та завжди коштував з нього напої. Бо князь став великим полководцем не тільки для свого народу, а й на світовій арені.

Такою є історія українських земель в часи укладання державності. Київська Русь стала першою серйозною державою, яка змогла виступити на світовій арені на рівні з могутнішими державами Середньовіччя. В цьому заслуга князів київських.

Сподобався матеріал? Поділись ним!

Схожі статті:

• Найважливіші історичні дати та події. Таблиця
• Список творів з української літератури, які потрібні на ЗНО-2020
• Яке ЗНО складати для вступу?
• 20 художніх засобів, що роблять літературу яскравішою!
• Програми ЗНО на 2019 рік

• < Попередня
• Наступна >

Tweet

Додати коментар

Утворення Русі-України.

Київські князі Аскольд і Дір,Олег.

Клас: 7

Курс: Історія України

Тема: Утворення Русі-України. Київські князі:Аскольд і Дір,Олег.

Мета:

освітня: охарактеризувати внутрішню та зовнішню політику перших київських князів, визначати хронологічну послідовність та особливості їх правління;

розвивальна: розвивати вміння робити висновки й оцінювати діяльність історичних осіб, формувати навички самостійної роботи на уроці, сприяти розвиткові критичного мислення учнів;

виховна: виховувати почуття любові до минулого свого народу.

Тип уроку: комбінований.

Поняття та терміни: Русь, данина.

Обладнання: Історія України — підручник для 7 класу, тематична карта, роздатковий матеріал.

 План

І.

Організація навчальної діяльності

ІІ. Контроль та корекція, актуалізація знань учнів

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІV. Вивчення нового матеріалу

1. Легенди про зародження Русі-України
2. Правління Аскольда
3. Князювання Олега та його походи на Візантію

V. Узагальнення та систематизація вивченого матеріалу

VІ. Коментоване пояснення домашнього завдання

VІІ. Підведення підсумків уроку

ХІД УРОКУ

І. Організація навчальної діяльності (2-3хв)

Привітання, повідомлення теми, мети уроку

ІІ. Контроль та корекція, актуалізація знань учнів (4-5хв)

Проводиться у формі фронтального опитуання.

 Запитання і завдання для фронтальної бесіди.

— Розповісти, показуючи на карті, які території заселяли слов’яни у VIII – IX ст.

      — Назвіть і покажіть на карті східнослов’янські союзи племен.

      — Які з них були предками українців ?

— Яким був рівень розвитку господарства східних слов’ян?

— Опишіть побут східних слов’ян.

Для учнів зі слабкою успішністю в ході бесіди можна задати наступні запитання:

•    Що таке данина?
•    Що називають Великим розселенням слов’ян?
•    Як називається літопис в якому подано назви східнослов’янських племен?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності (3хв)

Вчитель: як ви думаєте, дивлячись на тему уроку, про що ми сьогодні з вами поговоримо?

(Учні ставлять питання виходячи із теми уроку, учитель їх записує на дошці в кінці уроку вчитель повертається до написаного. Орієнтовні запитання: якими були причини утворення Русі-України?, хто заснував Київську Русь?, як відбувалось утворення Русі-України? і ін. )

ІV. Вивчення нового матеріалу (25 хв)

Випереджальне завдання

Вчитель: впродовж розгляду нового матеріалу систематизуйте його в зошиті у формі таблиці «Правителі Київської держави».

Князь	Роки правління	Внутрішня політика	Зовнішня політика	Значення діяльності

 

1. Легенди про зародження Русі-України (5-7хв)

Вчитель: східні слов’яни здавна цікавились походженням власної держави, але дати однозначну відповідь на це питання складно навіть науковцям. Вони говорять, спираючись на археологічні знахідки і літописні джерела, що поступово кількість поселень зростала. Історія деяких з них знайшла своє відображення в усних легендах, які згодом були зафіксовані в літописах.

Учень зачитує уривок з «Повісті минулих літ» про заснування Києва

«… Коли ж поляни жили осібно й володіли родами своїми, то було мiж них три брати: одному ім’я Кий, а другому – Щек, а третьому – Хорив, і сестра їх – Либідь. І сидів Кий на горі, де нинi узвiз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щекавицею, а Хорив – на третій горі,

 од чого й прозвалася вона Хоривицею. Зробили вони городок і на честь брата їх найстаршого назвали його Києвом. І був довкола города ліс і бір великий, і ловили вони тут звірину. Були ж вони мужами мудрими й тямущими і називалися полянами. Од них ото є поляни в Києві й до сьогодні

Кий княжив у роду своєму і ходив до Цесарограда. Велику честь, як ото розказують, прийняв він од того цесаря.  А коли він вертався назад, то прийшов до Дунаю і вподобав це місце, і поставив городок невеликий, і хотів тут сісти з родом своїм. Та не дали йому ті, що жили поблизу. Так що й донині називають дунайці городище те – Києвець.»

Запитання до джерела (фронтальне опитування):

— Як описується заснування Києва?

— Який городок окрім Києва було засновано Києм та його людьми?

— Про що свідчать походи Кия до Візантії?

Учні ознайомлюються з текстом підручника на с. 25, на основі якої складають в зошиті схему  «Версії походження терміна «Русь»»(індивідуальна письмова робота), обговорення складених схем, за потреби їх корегування.

2. Правління Аскольда (8-10 хв)

Розповідь вчителя

На основі полянського племінного княжіння в Середньому Подніпров’ї близько середини IX ст. сформувалося Київське князівство. За своєю територією воно було досить невеликим і охоплювало, головним чином, полянські землі навколо Києва. У літописі його називають «Руською землею», а його правителями — князів Аскольда та Діра. Їх уважають представниками династії Києвичів, що походила від легендарного Кия. Арабські автори стверджували, що Дір княжив перед Аскольдом, був «першим зі слов’янських царів», володів великими містами й багатьма населеними країнам». Правив він, імовірно, з 30—50-х рр. IX ст. Проте в літописі Аскольда і Діра завжди називають разом. За його повідомленням, вони «княжили в Києві й володіли полями і були ратними (воювали) з древлянами й уличами».

Князь Аскольд (? — 882) уславився своїми воєнними походами проти Візантії у 860, 866 та 874 рр. Справжнім жахом для візантійців став світанок 18 червня 860 р., коли вони побачили 200 лодій (човнів) руського флоту князя Аскольда під стінами Константинополя. Русичі взяли місто в облогу, візантійський імператор був змушений погодитися на укладення з ними угоди і сплату данини. Так уперше Київське князівство сповістило середньовічний світ про своє існування, розпочало боротьбу з Візантією за першість на Чорному морі та перетворення його на «Руське море».

Із князем Аскольдом пов’язана перша спроба хрещення Русі. За повідомленнями візантійських авторів, у 60-х рр. IX ст. він хрестився сам і спробував охрестити своїх підданих. Існує думка, що це викликало невдоволення язичницької знаті, і вона почала готувати змову, щоб усунути Аскольда від влади.

(внесення інформації про Аскольда учнями до таблиці «Правителі Київської держави» з поясненнями вчителем)

3. Князювання Олега та його походи на Візантію (10-11 хв)

Розповідь вчителя

У літописах Дір завжди діє з Аскольдом, хоча історики встановили, що насправді цього не було. Імовірно, літописці повязували цих історичних діячів через схожість їхньої політики. Існує версія, що після Аскольда правив Дір, за іншою версією Дір взагалі є вигаданою особою. . Хай там як, у 882 році вони були вбиті після облоги Києва новгородським військом з Олегом на чолі. Так розпочалося правління Рюриковичів, яке тривало близько 500 років і розповсюдилось на територію від Галича до Москви.

Був довіреною особою новгородського князя Рюрика і опікуном свого малолітнього сина – Ігоря. У 882 році Олег на чолі варязького війська увійшов до Києва, убивши Аскольда і Діра та започаткувавши династію Рюриковичів. Правив князь-регент з 882 до 912, хоча і мав би передати трон Ігорю після досягнення останнім повноліття. Авторитет, військовий та політичний талант були вірними супутниками Олега, який отримав від нащадків прізвисько «Віщий». Саме він, за легендою, вперше застосував до Києва визначення «мати міст руських».

Почав своє правління Олег, звісно, з питань внутрішніх. Захопивши до Києва Смоленськ та Любеч, маючи під собою Новгород, він обклав даниною древлян, полян, сіверян та радимичів.

Робота з термінами

Данина – це податок, що збирається з підкорених племен продуктами й товарами.

(учні записують у словник визначення слова данина)

 Тобто під владою князя опинилося ядро Руської держави, а також один з основних торгових шляхів Середньовіччя – «Шлях із варяг у греки». Саме ці стратегічні здобутки за перші декілька років правління (до 885 року) дозволили Олегу зосередитись на відносинах з іншими країнами.

(розповідь про походи князя Олега супроводжується їх показом на тематичній карті)

Конфлікти у Прикаспії зменшували значущість підконтрольного Хозарському каганату та Волзькій Булгарії Волзького торгового шляху, а військові успіхи у Візантії супроводжувалися вигідними торгівельними угодами.

Найбільших успіхів Олег досяг у Візантії. Відомо два великих походи на Константинополь – у 907 та 911 роках. Перший похід не викликає довіри у істориків, деякі навіть вважають його повністю вигадкою Нестора-літописця – автора «Повісті минулих років», яка містить детальну інформацію про розвиток цих подій.

Прочитайте уривок з «Повісті минулих літ» про цю подію на с. 28

(обговорення уривку)

У результаті походу в 911 р. греки знову заплатили 48 тис. гривень золотом тапідписали вигідні для русичів угоди:

•    про торгівлю;
•    про забезпечення їх кораблів при поверненні на Русь;
•    про взаємну допомогу кораблям, що зазнали лиха поблизу берегів однієї із країн.

Обставини загибелі Олега достеменно не відомі, хоча в одному з літописів описано легенду про смерть князя від укусу змії.

(учень зачитує легенду)

Легенда
Одного разу князь Олег запитав у волхвів про свою смерть. Волхви відповіли: «Ти помреш від коня свого». Засмутившись, князь наказав відвести свого улюбленця у стійло і гарно його годувати, проте ніколи більше не підводити до князя. Через деякий час ця історія забулася князеві, проте після успішних походів у Візантію Олег запитав у конюхів, де його улюблений кінь, залишений багато років тому. «Помер» – відповів конюх. І посміявся Олег над чудесниками, і попрохав відвести його на могилу коня свого. «І від цих кісток смерть мені прийняти?» – питав Олег, роздивляючись череп та кістки давно померлого коня. У той самий момент, як сказав він це, із черепа виповзла отруйна змія і вкусила князя київського за ногу. Через три дні Олег помер і був похований на Щекавиці.

•    Чи є, на вашу думку, ця літописна легенда достовірним історичним джерелом? Чому?

 

V. Узагальнення та систематизація вивченого матеріалу (5 хв)

На сьогоднішньому уроці ми дізналися, що перші київські князі Аскольд, Дір – зміцнили свою державу, заявили про себе на міжнародній арені. Від часів Олега відбулося об’єднання окремих слов’янських князівств в одну державу – Русь.

Учні письмово відповідають на питання, які вони поставили до теми на етапі мотивацій навчальної діяльності (перевірка зошитів вчителем).

 

VІ. Коментоване пояснення домашнього завдання  (1-2 хв)

Обов’язкове:

1. Опрацювати текст підручника § 4;

2. Внести в таблицю «Правителі Київської держави» інформацію про Олега.

За бажанням (творче):

 Підготувати презентацію на одну з тем:

1. про теорії походження назви „Русь”,
2. про правління одного з перших князів
3. на свою тему, що стосується уроку.

VІІ. Підведення підсумків уроку (3 хв)

(оцінювання роботи учнів на уроці, індивідуальні рекомендації)

 

 

 

Література

1. Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 2008. — Т. 4:Ка-Ком. — С. 528.
2. Історія України. 7 клас : Плани-конспекти уроків / О.М. Ковальчук. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2013. — 136 с.
3. Історія України. 7 клас : розробки уроків / О. В. Гісем, О. О. Мартинюк. — X. : Вид-во «Ранок», 2015. — 288 с. — (Серія «Сучасний майстер-клас»).
4. Історія України: підруч. для 7 кл. загальноосвіт. навч. Закладів / Н. М. Гупані, І. І. Смагін, О. І Пометун. — К. : Видавничий дім «Освіта», 2016. — 224 с.

 

Аскольдова могила. История Аскольдова могилы. Достопримечательности Киева.

ДОСТОПРИМЕЧАТЕЛЬНОСТИ: Андреевский спуск Аскольдова могила Дом с химерами Золотые ворота Киево-Печерская Лавра Крещатик Михайловский собор Памятник Богдану Хмельницкому Памятник князю Владимиру Собор Святой Софии	главная >> достопримечательности киева >> аскольдова могила   Адрес: Парковая дорога Как добраться: ближайшие станции метро: Арсенальная, Днепр Аскольдова могила Могила Аскольда находится на правом берегу Днепра, недалеко от Липок. Древняя легенда гласит, что в 882 году новгородский князь Олег заманил на это место Аскольда и Дира, княживших в Киеве, и убил их по причине «незнатного происхождения», так как они не были Рюриковичами. После этого Олег взошел на киевский престол и пообещал сделать Киев матерью городов русских. Известно, что Аскольд был призван на престол киевлянами, крестился в Царьграде (Константинополе) в 860-х гг., другие летописи говорят, что, вероятно, Дир и Аскольд силой взяли власть над Киевом. По преданию, Аскольд был похоронен на том месте, где был убит, и с тех пор эта местность стала называться Аскольдовой могилой. Князь Олег оправдал себя в глазах потомков. Он объединил отдельные княжества в восточнославянское государство со столицей в Киеве. Он победил Великий Византийский Царьград и поставил свой щит на его ворота. Этот момент описал А. С. Пушкин в «Песне об Олеге». Княгиня Ольга, дочь Олега, построила деревянную Никольскую церковь на месте нынешней могилы Аскольда в Х веке (Никола — христианское имя Аскольда). В 971 году сын Ольги Святослав, известный суровыми гонениями на христианство, разрушил храм. Спустя 19 лет, в 990 году, князь Владимир вновь отстроил храм, а в 1036 году здесь был основан женский монастырь. Могила Аскольда находится в подвале церкви, где был положен его древний каменный саркофаг. Место, ныне известное как Аскольдова могила, называлось также Ыгорское Урочище, из-за стоянки древних угров (венгров), находившейся здесь в 898 году. По другой версии, Ыгорское Урочище происходит от старославянского «угр» — крутой земляной берег. Так или иначе, в 1997 году в парке был установлен памятный знак, в честь венгров, переселившихся из Поволжья на территорию нынешней Венгрии. В 1715 году вокруг старой Никольской церкви возникло монастырское кладбище, которое в 1786 году стало городским. В конце первого десятилетия 19 в.века деревянную церковь сменила каменная церковь-ротонда. Проект новой церкви разработал архитектор А. И. Меленский. Позднее территорию кладбища охраняли, а в 1899-1901 годах старую колокольню также заменили новой, построенной Е. Ермаковым. В 1845 г. кладбище было закрыто для общего пользования, и на нем хоронили только самых известных и состоятельных киевлян, но уже в 1871 г. кладбище было вновь открыто. Аскольдова могила В 1919 году кладбище было окончательно закрыто, а с 1932 года началось его разорение. Металлические детали надгробий и оград были изъяты как металлолом. В декабре 1934 года Киевсовет издал постановление о признании некрополя Аскольдова могилы городским парком. В то время на кладбище было около 2 тысяч захоронений. Несмотря на то, что кладбище на Аскольдовой могиле было меньше Байкового кладбища, оно считалось элитным. Здесь было много надгробий и склепов, представляющих историческую и художественную ценность. Например, Усыпальница баронов Штейнгелей была построена по проекту архитектора В. Городецкого, основателя известного Дома с химерами в Киеве. В связи с изменением его статуса часть сооружений и оград Аскольдова могилы была разрушена, некоторые могилы сровнены с землей, а часть перенесена на другие киевские кладбища. Часть гробниц осталась нетронутой. Никольская церковь была преобразована в парковый павильон. По проекту архитектора П. Г. Урченко над церковью была надстроена колоннада, но в 19 в. она была разобрана.98 во время реставрационных работ. Здесь похоронены: летчик-эксперт. Н. Крутен и П. Н. Нестеров, придумавшие и осуществившие «петлю» (их могилы были перенесены), профессор медицины Меринг, а также многие другие выдающиеся деятели. Во время фашистской оккупации на Аскольдовой могиле находилось немецкое кладбище, которое было ликвидировано после освобождения Киева советской армией в 1944 году.57 прах погибших был перенесен в Парк Вечной Славы. В 1997-1998 годах церковь была отреставрирована и приобрела свой исторический вид.   Легенды и мифы : Аскольдова могила Существует легенда, что в 882 году к берегам Днепра причалила ладья князя Олега, наследника новгородского князя Рюрика. История временных лет говорит нам о том, что варяги Аскольд и Дир были дружинниками Рюриковичей (по другой версии боярами) и не имели законных полномочий для киевского правления. Князь Олег заманил их на берег Днепра, убил с помощью своих воинов и занял киевский престол. Другие летописи указывают, что Аскольд был потомком основателя Киева князя Кия. В некоторых летописях также говорится, что Дир был предшественником Аскольда и умер задолго до прихода Аскольда в Киев. Очень романтичная легенда повествует об основании рядом с Аскольдовой могилой мужского монастыря. В 1113 году великий князь Мстислав Владимирович, сын Владимира Мономаха, вернулся домой после охоты. Было уже поздно, и он сбился с дороги в темном лесу (так Печерск понравился). Внезапно князь увидел в чаще яркий свет, который летел от образа Николая Чудотворца, увидев на высоком пне у дороги. В память об этом замечательном событии в 1115 году Мстислав основал Никольский церковно-приходский монастырь. По указу губернатора женский монастырь был преобразован в мужской.	Историческая справка: 882 смерть и погребение князя Аскольда 10 век Княгиня Ольга строит первую деревянную церковь 971 Ольга сын Святослав разрушил церковь 990 — Князь Владимир снова построил церковь 1036 — женский монастырь основан у Аскольдова могилы 1715 — основание монастырского кладбища вокруг Никольской церкви 1786 кладбище стало городом 1809-1810 строительство каменной церкви вместо деревянной 1901 Построена новая колокольня 1901 Построена новая колокольня 1935 кладбище частично ликвидировано вместе с прилегающими постройками 1944 г. ликвидация немецкого кладбища, которым во время оккупации стала Аскольдова могила 1945 Аскольдова могила — место захоронения воинов-освободителей Киева 1957 г. останки погибших перенесены в Парк Вечной Славы 1997-1998 реставрация Никольской церкви и ее освещение 2001 визит Папы Иоанна Павла II     буруки.ру —

Discover Ukraine : Места : Киев : Киев : Аскольдова могила

Предыдущий Следующий

Парковая дорога, 1

Аскольдова могила — живописная яма, входящая в состав паркового комплекса, раскинувшегося над зелеными склонами правого берега Днепра. Овеянная множеством легенд и мистических историй, эта историческая местность издавна привлекала художников и поэтов, а сейчас является настоящим магнитом для туристов, интересующихся историей древнего Киева.

Нора получила свое название от древней легенды, согласно которой новгородский князь Олег вероломно убил около этого места в 882 году киевских князей Аскольда и Дира. Приехав в город и представившись купцом, он пригласил князей на Днепровских скатов якобы для деловой встречи и вероломно убил их с помощью своих дружинников. Избавившись от них, Олег, считавший, что Аскольд и Дир не имеют княжеского рода и потому не имеют права занимать киевский престол, стал княжить в городе и обещал сделать его центром русских земель. И ему это удалось: при его правлении разрозненные княжества объединились в единое восточнославянское государство, сердцем которого был Киев.

Та же легенда гласит, что Аскольд был похоронен на месте преступления, поэтому древняя яма считалась местом захоронения киевского князя. С тех пор эта местность стала называться Аскольдовой могилой.

Вскоре над каменным саркофагом с прахом Аскольда, принявшего при крещении имя Николай, была построена деревянная Никольская церковь. Его неоднократно разрушали, но затем вновь отстраивали. К началу 19 века здание храма сильно обветшало, и городские власти решили построить на его месте новый каменный. Так, в 1810 году на территории Аскольдовой могилы появилась небольшая церковь в стиле ампир. Это была ротонда, окруженная колоннами. Помимо княжеской усыпальницы, расположенной в подклете, церковь славилась искусным иконостасом, установленным в 189 г.3 во время капитального ремонта. Он был выполнен из белого мрамора и расписан по эскизам выдающегося русского живописца Виктора Васнецова.

Долгое время рядом с Никольской церковью находилось кладбище. Он принадлежал сначала монастырю, простоявшему здесь несколько столетий, а затем и городу. Некрополь считался элитарным; здесь похоронены многие известные киевляне. Большинство местных сводов и надгробий были выполнены лучшими скульпторами и имели большую историческую и художественную ценность.