Брестський мир: Брестський (Берестейський) мирний договір

Содержание

Брестський (Берестейський) мирний договір — Енциклопедія Сучасної України

БРЕ́СТСЬКИЙ (БЕРЕСТЕ́ЙСЬКИЙ) МИ́РНИЙ ДО́ГОВІР – перший мирний договір у світовій війні 1914–18; укладений 9 лютого 1918 у Брест-Литовську між УНР та Почвірним союзом (ПС; Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною). Ініціатива у мир. переговорах належала рад. Росії. У листопаді 1917 Раднарком звернувся з відповід. пропозицією у Берлін. 2(15) грудня обидві сторони уклали перемир’я, після чого у штабі нім. військ у Брест-Литовську почалися переговори. Оскільки лінія фронту проходила тер. УНР, то ЦР теж мала визначити свою позицію. Лідери ЦР розуміли, що країни ПС програють війну, приєднання до сепарат. переговорів означало, що майбутні переможці стануть ворогами створюваної ними держави. Проте вибору не було: народ бажав миру, не було армії, здатної воювати. На нараді керівників провід. партій ЦР – есерів і соціал-демократів – було визначено делегацію УНР у складі майбут. прем’єр-міністра В. Голубовича (голова), М. Левитського, М. Любинського, М. Полоза і О. Севрюка. 1 січня 1918 делегація прибула до Брест-Литовська й поставила питання про свою участь у переговорах, наполягаючи на самостій. статусі. Нарком закордон. справ Росії Л. Троцький був змушений заявити, що рос. делегація визнає право націй на самовизначення і не вбачає перешкод для участі делегації УНР у переговорах як самостійної. Від імені ПС міністр закордон. справ Австро-Угорщини О. Чернін 12 січня заявив про визнання делегації УНР повноправ. учасником переговорів. Формал. визнання УНР як самостій. держави союзники відкладали до моменту укладення мирного договору. Л. Троцький наполіг на перерві у переговорах до кінця січня. Рос. сторона повинна була визначити, як поставитися до тяжких умов миру, беручи до уваги великі територ. втрати. Крім того, затягуючи переговори, Раднарком вигравав час, щоб захопити більшу частину тер. України, зокрема й Київ. Після відновлення переговорів 1 лютого Л. Троцький заявив, що у складі рос.

делегації перебувають представники укр. рад. уряду Є. Медведєв і В. Шахрай. Він повідомив, що більша частина України контролюється цим урядом, а тому будь-які угоди з представниками ЦР не можна розглядати як легітимні. У відповідь в. о. голови делегації УНР О. Севрюк ознайомив присутніх із текстом ІV Універсалу ЦР від 22 січня і зажадав формального визнання УНР незалежною державою. О. Чернін від імені ПС заявив, що є всі підстави визнати УНР суверен. державою, і вона може самостійно укладати міжнар. договори. Така позиція ПС була спричинена, зокрема, гострою продовольчою кризою у Німеччині й Австро-Угорщині, і договір з Україною міг певною мірою поліпшити становище. Задля укладення миру з УНР обидві держави давали згоду на передання їй Холмщини з Підляшшям і на виділення зх.-укр. земель у складі Австро-Угорщини в окремий коронний край із забезпеченням мовних прав його насел. На відміну від уклад. пізніше (3 березня) мир. договору з Росією, договір між Україною і ПС не містив пунктів, принизливих або тяжких для УНР.

Сторони відмовлялися від взаєм. претензій на відшкодування збитків, спричин. війною, обмінювалися військовополоненими й зобов’язувалися відновити взаємні екон. відносини. Зобов’язання УНР були цілком конкретні: за 1-у пол. 1918 поставити Німеччині та Австро-Угорщині 60 млн пудів хліба, 2 750 тис. пудів м’яса (живою вагою), іншу с.-г. продукцію і пром. сировину. За умовами Брестського миру, уклад. 3 березня Росією з державами ПС, Раднарком зобов’язувався визнати законність уряду УНР на території України й уклад. ним договір з країнами ПС. Росія повинна була негайно вивести свої війська з УНР, припинити будь-яку агітацію й пропаганду проти уряду і громад. установ УНР, уклавши з нею мир. договір. 12 лютого 1918 уряд УНР звернувся до нім. сторони з проханням ввести на території України нім. війська, що дало змогу вирішити низку внутр. питань. Б. м. д. тимчасово врятував Україну від поглинення рад. Росією ціною окупації її нім. й австро-угор. військами, що згодом призвело до повалення демократ.

УНР і появи авторитар. уряду гетьмана П. Скоропадського. Залежність гетьман. держави від кайзерів обмежила її існування капітуляцією Німеччини 11 листопада. Перемога Антанти у війні сприяла відновленню УНР, але створила винятково несприятл. умови її існування. Країни Антанти підтримали претензії відновл. Польщі і білогвард. Росії на укр. землі; 1922 Німеччина у Рапалльському договорі з рад. Росією оголосила Б. м. д. недійсним; того ж року Туреччина скасувала Б. м. д. договором з УСРР.

Літ.: Берестейський мир: Спомини та мат. Л.; К., 1928; Німецька політика супроти України в 1918 році та її історична ґенеза // УІ. 1968. Ч. 17–20; 1969. Ч. 21–23; Верстюк В. Українська Центральна Рада: Навч. посіб. К., 1997; Українська Центральна Рада: Док. і мат.: У 2 т. Т. 2. К., 1997.

С. В. Кульчицький

Рекомендована література

Берестейський мир: Спомини та мат. Л.; К., 1928;
Німецька політика супроти України в 1918 році та її історична ґенеза // УІ. 1968. Ч. 17–20;
1969. Ч. 21–23;
Верстюк В. Українська Центральна Рада: Навч. посіб. К., 1997;
Українська Центральна Рада: Док. і мат.: У 2 т. Т. 2. К., 1997.

Берестейський мирний договір 9 лютого 1918 року: тексти та термінологія

Підписання Берестейського мирного договору. Стоп-кадр з кінохроніки

Берестейський мирний договір практично відразу ж після підписання став предметом історичних студій та історичної політики.

Тексти договорів

В українській історіографії досить часто ігнорується, що Договір насправді є комплексом документів, а саме складається з 10 угод:

1. «Мировий договір між Нїмеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною з одної сторони і Українською Народньою Республїкою з другої сторони»;

Мирний договір між Українською Народною Республікою з одного боку та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною з іншого. 9 лютого 1918 р.

ЦДАВО України, ф. 2592, оп. 1, спр. 70, арк. 1

2. «Нїмецько-Український Додатковий Договір до мирового договору між Нїмеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарїєю і Туреччиною з одної сторони і Українською Народньою Республїкою з другої сторони»;

3. «Пояснення до постанов Українсько-Німецького додаткового договору. 9 лютого 1918 р.»;

Остання сторінка документу з підписами та печатками під назвою «Пояснення до постанов Українсько-Німецького додаткового договору». 9 лютого 1918 р.

ЦДАВО України. ф. 2592, оп. 1, спр. 72, арк. 8

4. Австро-Угорсько-Український додатковий договір до мирного договору між Українською Народною Республікою з одного боку та Болгарією, Німеччиною, Австро-Угорщиною і Туреччиною з іншого. 12 лютого 1918 р.;

5. Пояснення до постанов Австро-Угорсько-Українського додаткового договору до мирного договору між Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною з одного боку та Українською Народною Республікою з іншого. 12 лютого 1918 р.;

6. Українсько-Турецький додатковий договір до мирного договору, підписаного 9 лютого 1918 р. у Брест-Литовську між Українською Народною Республікою з одного боку та Туреччиною, Німеччиною, Австро-Угорщиною і Болгарією з іншого. 12 лютого 1918 р.;

Остання сторінка з підписами та печатками Українсько-Турецького додаткового договору 12 лютого 1918 р.

ЦДАВО України, ф. 2592, оп. 1, спр. 75, арк. 10

7. Пояснення до постанов Українсько-Турецького додаткового договору до мирного договору, підписаного 9 лютого 1918 р. у Брест-Литовську між Українською Народною Республікою з одного боку та Туреччиною, Німеччиною, Австро-Угорщиною і Болгарією з іншого. 12 лютого 1918 р.;

8. Болгарсько-Український додатковий договір до мирного договору між Українською Народною Республікою з одного боку та Болгарією, Німеччиною, Австро-Угорщиною і Туреччиною з іншого. 12 лютого 1918 р.;

Болгарсько-Український додатковий договір до мирного договору між Українською Народною Республікою з одного боку та Болгарією, Німеччиною, Австро-Угорщиною і Туреччиною з іншого. 12 лютого 1918 р.

ЦДАВО України, ф. 2592, оп. 1, спр. 74, арк. 4

9. Пояснення до постанов Болгарсько-Українського додаткового договору до мирного договору, підписаного 9 лютого 1918 р. у Брест-Литовську між Українською Народною Республікою з одного боку та Туреччиною, Німеччиною, Австро-Угорщиною і Болгарією з іншого. 12 лютого 1918 р.;

10. Таємний австро-угорсько-український протокол (спалений влітку 1918 р.).

Ці документи зберігаються у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління, оцифровані і викладені на сайті.

Дещо пізніше підписано окремі торгові та військові угоди.

П’ять оригінальних ідентичних примірників Берестейського мирного договору, які підписувалися членами делегацій, було підготовлено національними мовами – українською, німецькою, угорською, болгарською та турецькою. Інші вісім документів (за винятком таємного протоколу) виконувались у двох примірниках відповідними мовами. Таємний австро-угорсько-український протокол, швидше за все був виконаний французькою мовою.

Публікація текстів

Україномовні тексти договорів були опубліковані в українських газетах – офіційному «Віснику Ради Народних Міністрів», політичній «Новій раді» та інших («Кооперативна Зоря», «Комашня»). Також було зроблено декілька неофіційних брошур. Зʼявився і плакатний варіант.

Публікація мирного договору у Вістнику Ради народних міністрів УНР

Подекуди журналісти, політики та громадські діячі вдавались до неофіційного перекладу та поширення договору російською мовою. Так, російський переклад надруковано у газеті «Последние новости».

Публікація російськомовного перекладу торгівельної угоди у газеті «Последние новости»

1919 року О. Андерсон видав книгу «Внешняя торговля Украины в 1918 году». Майже половину її тексту складають основні міжнародні угоди УНР та Української Держави: мирний договір з державами Четверного союзу, додаткові угоди з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Туреччиною, економічна угода з Центральними державами.

Титулка книжки О.Андерсона «Зовнішня торгівля України у 1918 році» (1919)

Надалі тексти договорів публікувались уривками, інколи у вільних та зворотних перекладах, в малотиражних та важкодоступних виданнях, без коментарів істориків або з коментарями, які мали надмірно політизований характер.

Першою серйозною публікацією частини договорів є збірник «Берестейський мир. Спомини і матеріали» за редакцією Івана Кедрина, що вийшов друком 1928 р. у Львові. У ньому уміщено текст основного мирового договору.

Титулка видання Кедрина «Берестейський мир…» (1928)

Ще раз документ опубліковано у «Ювілейному календарі-альманасі Українського голосу на переступний рік 1968». Утім, це була швидше меморіальна, а не археографічна публікація.

Прикметно, що українська радянська історіографія повністю ігнорувала тексти Берестейського договору. Попри те, що виходили збірники документів «Крах германской оккупации на Украине», «Німецько-австрійська інтервенція на Україні» текст Берестейського договору жодного разу не був опублікований.

Титулка збірник адокументів «Німецько-австрійська інтервенція на Україні» (1933)

Археографічною публікацією є документ, уміщений у збірнику «Українська Центральна Рада». Однак договір передруковувався з газети «Нова Рада» і не містить коментарів.

Таким чином, належної археографічної публікації комплекту Берестейських договорів наразі немає. Основний документ – мировий договір – друкувався без належного опрацювання або не з оригіналів. При цьому, інші договори – німецько-український, австро-угорсько-український, болгарсько-український, османсько-український з поясненнями залишаються не опрацьовані істориками.

Щодо таємного договору про виділення Галичини в окремий коронний край, який був знищений влітку 1918 р. – то існує декілька версій його тексту. Австро-угорський примірник наразі також відсутній у науковому обігу.

Через такий стан із джерельною базою можемо стверджувати, що тексти договорів залишаються детально невивченими, а навіть і непрочитаними. А історичні дослідження, за незначним винятком, базуються на часткових публікаціях джерел.

Термінологія

Щодо комплексу договорів, підписаних у Бресті 27 січня (9 лютого) існує певна термінологічна невизначеність.

У радянській історіографії існувало чітке розмежування між «Брест-Литовською угодою» та «Брестським миром». Під «Брест-Литовською угодою» розумівся комплекс документів, підписаних між УНР та державами Четверного союзу 9 лютого (27 січня), а під «Брестським миром» — між Радянською Росією та тими ж таки державами Четверного союзу 3 березня.

Німецькі та українські представники у Бересті/Брест-Литовську у ніч з 9 на 10 лютого

При цьому важливим є конотації, якими наділялись обидва терміни. «Брестський мир» мав викликати позитивні емоції, адже мир – це те, чого прагнули мільйони мешканців колишньої Російської імперії.

Негатив мав ініціювати термін «Брест-Литовська угода». По-перше, Брест-Литовськ – це внесення дисонансу у свідомість радянських громадян (усі знають, що Брест – це Білорусь, а тому він не може бути Литовським). Освічені громадяни знали, що це дореволюційна, стара, «застаріла» назва Бреста, а отже, користувачі цієї назви є ретроградами і повинні асоціюватися із царським режимом.

По-друге, «угода» це не «мир». Вона має значно негативніший контекст. Хтось із кимось уклав угоду. Це майже змова…

Американська публікація протоколів переговорів у Бересті та та підписаних там «російського», «українського», «румунського» та «фінського» мирних договорів

Українська еміграційна історіографія була більш демократичною і передбачала використання різних термінів. Проте, віддавала перевагу вживанню терміну «Берестейський/Берестейська» поруч із «мир» та «мирова угода». Походження – від української назви Бреста – Берестя. «Берестейський мир» зустрічається в Енциклопедії Українознавства та Українській Загальній Енциклопедії.

Практично не зустрічається назва «Хлібний мир» (як це є в німецькій історіографії), хоча останнім часом ця назва актуалізувалась у публіцистиці.

«Нариси історії Української революції», що є квінтесенцією сучасних знань про ці події жодної узагальнюючої назви не використано. Хоча другий розділ називається «Лютнева революція. Українська Центральна Рада. Брест».

Отже, термінологічна невизначеність триває і надалі. В обігу перебувають такі поняття:

Брестський (-а) мир/мирна угода/ мирний договір;
Берестейський мир (-а) мир/мирна угода/ мирний договір;
Брест-Литовський (-а) мир/мирна угода/ мирний договір.

Найпоширенішим варіантом є «Берестейський мир». «Брестський» є маркером істориків, що мають за собою тінь «русского мира» і для яких слово «Берестя» є еміграційним новотвором. «Брест-Литовський» практично не використовується через своє «радянське» минуле. Проте, будь-який із цих термінів може позначати як український, так і радянський мир із німцями.

Утім значно ефективнішим є використання дати. Це розставляє усе по своїх місцях. 27 січня/9 лютого – це українська дипломатична перемога, 3 березня – це радянська перемога.

Є також таке збірне поняття «Брест/Берестя», яким позначаються усі події навколо завершення Великої війни – перемирʼя, переговори, договори, їх ратифікація, військові та економічні угоди, стан їх виконання, припинення дії.

Брест-Литовский мир | Encyclopedia.com

буря

просмотров обновлено

Брест-Литовский мирный договор между Советской Россией и Российской империей, подписанный в марте 1918 года, положил конец участию России в Первой мировой войне.

За короткие восемь месяцев ее существования, Брест-Литовский договор был назван различными членами советского правительства, подписавшими его, непристойным, позорным и продиктованным миром. С тех пор она была осуждена как западными, так и советскими историками. Под угрозой возобновления немецкого военного наступления Россия согласилась отказаться от 780 000 квадратных километров территории, 56 миллионов человек, одной трети сети железных дорог, 73 процентов добычи железной руды и 89процентов поставок угля. То, что осталось от прежней Российской империи, теперь приближалось к границам Московии шестнадцатого века.

Тяжёлый сепаратный мир с империалистической державой был далек от того, чего надеялся достичь советский режим, обнародовав декрет Владимира Ленина о мире в первые часы Октябрьской революции. Этот декрет, призывавший все воюющие народы и правительства сложить оружие и немедленно заключить всеобщий мир без аннексий и контрибуций, был для большевиков как политической, так и практической необходимостью. Мало того, что большевистские обещания мира уставшим от войны рабочим, крестьянам и солдатам позволили партии прийти к власти, но и русская армия оказалась на грани краха после многих лет поражения от Германии. Отказ союзников признать этот призыв к всеобщему миру вынудил большевиков и их партнеров в новом советском правительстве, левых эсеров (эсеров), начать переговоры с центральными державами.

Германо-советское перемирие, подписанное в штабе немецкой дивизии в Брест-Литовске в середине декабря, было лишь кратковременной победой большевистско-левоэсеровского правительства. Когда в конце месяца начались переговоры об официальном договоре, немецкие представители шокировали неопытных русских, потребовав уступки территорий, уже занятых немецкой армией: Польши, Литвы и западной Латвии. Внутри большевистской партии и правительства бушевали дебаты по поводу подходящего ответа. Многие левые эсеры и меньшинство большевиков (левых коммунистов) утверждали, что Россия должна отказаться от этих условий и вести революционную войну против германского империализма. Лев Троцкий предлагал решение «ни войны, ни мира», тогда как Ленин настаивал на том, чтобы правительство приняло немецкие условия, чтобы получить «передышку» для истощенной России. Формула Троцкого возобладала в Петрограде, но после того, как Троцкий провозгласил ее в Брест-Литовске, немцы возобновили войну и двинулись на Петроград. Когда Ленин угрожал уйти в отставку, советское правительство неохотно уступило требованиям Германии, которые теперь стали еще более карательными, добавив уступку Украины, Финляндии и всех прибалтийских провинций. Советские представители подписали договор, демонстративно отказавшись его читать; IV съезд советских рабочих, солдатских и крестьянских депутатов ратифицировал его, что свидетельствует об огромном народном противодействии продолжению войны. Однако левые эсеры в знак протеста вышли из правительства.

Брестский мир обострил гражданскую войну, начавшуюся с приходом к власти в Петрограде большевистской партии в октябре 1917 г. Эсеры, доминирующая партия в Учредительном собрании, распущенном Советским правительством в декабре 1917 г., объявили вооруженную борьбу против Германии и большевиков в мае 1918 г. В июле 1918 г. левые эсеры попытались разорвать договор и возобновить войну с Германией, убив германского посла. Различные российские либеральные, консервативные и милитаристские группы получили поддержку союзников в их продолжающейся войне против большевистского режима. Таким образом, последствия Брест-Литовского мира сохранялись еще долго после его отмены советским правительством, когда Германия капитулировала перед союзниками в ноябре 19 г. 18.

См. также: гражданская война 1917–1922 гг.; Германия, отношения с; Первая мировая война

Дебо, Ричард К. (1979). Революция и выживание: внешняя политика Советской России, 1917–1918 гг. Торонто: University of Toronto Press.

Модсли, Эван. (1996). Гражданская война в России. Бостон: Аллен и Анвин.

Суэйн, Джеффри. (1996) Истоки Гражданской войны в России. Лондон: Лонгман.

Салли А. Бонис

Encyclopedia of Russian History

Подробнее с encyclopedia.com

Рапалльский договор В рамках плана содействия восстановлению экономики после Первой мировой войны союзники пригласили Германию и Советскую Россию на европейскую конференцию в Генуе, I… Советский Союз , ВОЙНА И РЕВОЛЮЦИЯ НОВАЯ ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ПОЛИТИКА (НЭП) ВЕК СТАЛИНА РАБОТА СО СТАЛИНСКИМ НАСЛЕДИЕМ ОТКЛОНИТЬ РАСПАД БИБЛИОГРАФИЯ Единственная самая… Октябрьская революция , Во время Октябрьской революции 1917 г. либеральное, ориентированное на Запад Временное правительство во главе с Александром Керенским, которое было создано… Русская революция , Революционные кризисы 1917 имели свои истоки в глубокой социально-политической поляризации российского общества, усилившейся в первом десятилетии… Союз Советских Социалистических Республик , Тип правления Союз Советских Социалистических Республик, или Советский Союз, был первым в мире коммунистическим государством, существовавшим с 1922 по 1991 год. Я… Иосиф Сталин , Иосиф Сталин Советский революционер и политический деятель Иосиф Сталин взял под свой контроль Советский Союз после смерти Владимира Ленина (1870–1924),…

Об этой статье

Обновлено О Содержимое encyclopedia.com Распечатать статью

БЛИЖАЙШИЕ УСЛОВИЯ

Брест-Литовск

B отдых, Союз

bressummer

Брессоуд, Дэвид М(ариус )

Брессон

Бресслер-Джаноли, Клотильда

Бресслер, Давид Морис

Бресслер, Шарль

Бресслау, Гарри

Бресслау, Эрнст

Брессер Перейра, Луис Карлос (1934–)

Бреселау, Мейер Исраэль

Бресс

Бресник, Мартин

Бреслоу, Сьюзан

Бреслоу, Морис 19 35-

Толщина Бреслоу

Бреслин, Тереза 

Бреслин, Спенсер 1992–

Бреслин, Розмари 1957-2004

Бреслин, Розмари

Бреслин, Джимми 1930–

Бреслин, Джимми

Бреслин, Джеймс 1930-

Бреслин Кэти

Брест-Литовский мир

Брет Давид 1952-

Брет Жан Жак

Брет.

Бретан, Николае

Бретес

Братья

Бретольц, Бертольд

Братья во Христе

Братья чистоты

Братья искренние ity, Послания

Братство общей жизни

Братство Креста

Бретон

Бретонская литература

Бретонская революционная армия

Бретонское наследство, война

Бретон и Эрнандес, Томас

Бретон, Альберт

Бретон, Андре (1896–1966)

Бретон , Жюль Адольф Эме Луи

Бретон, Тьерри 1955–

Бретонский соус

Бретонн, а-ля

Бретт, Брайан

Бретт, Чарльз (Майкл)

100-летний Брестский мирный договор: обзор

Подписание договора о перемирии между Германией и ее союзниками и Россией 15.12.1917 в Брест-Литовске. Авторское право: Bundesarchiv, Bild 183-R92623 / CC-BY-SA 3.0

Брестский мирный договор часто называют «забытым миром» Первой мировой войны. Сегодня, 3 марта, исполняется 100 лет со дня подписания договора между так называемыми Центральными державами и Россией. Хотя договор был аннулирован капитуляцией Германии в ноябре 1918 года, он имел серьезные последствия для Европы.

Когда большевики штурмовали Зимний дворец в Санкт-Петербурге 19 октября17 под руководством Ленина, когда Временное правительство пало и большевики захватили власть, солдаты России уже воевали против Центральных держав (образованных Германским рейхом, Австро-Венгрией, Османской империей и Болгарией) в Первую мировую войну более трех лет. Ленин выступил против войны, которую он еще в своем сочинении «Задачи революционной социал-демократии в европейской войне» назвал «буржуазной, империалистической и династической».

Однако тот факт, что большевики инициировали переговоры о прекращении огня с Центральными державами вскоре после захвата власти, был вызван не только идеологическими, но и прагматическими причинами: революционеры хотели укрепить свое правление в усталой от войны России. Усилия России также пришлись на удобное время для Центральных держав: их целью после мирного соглашения было усилить свое внимание на Западном фронте и сплотить свои силы.

В январе 1918 года в белорусском городе Брест-Литовске начались мирные переговоры с участием Льва Троцкого в качестве главного переговорщика с российской стороны. Он тянул время, надеясь, что революция придет и в Германии. Тем временем немецкая делегация из тактических соображений подписала с Украиной мирный договор, который также называют «Бротфриден» (мир в обмен на хлеб), поскольку он связывал признание независимости Украины с поставками зерна в Германский рейх. Однако поначалу большевики не дали себя на это поколебать. Только когда позже немцы начали новый поход на российскую территорию и завоевали большие территории, новое русское руководство смягчилось. 3 марта в Брест-Литовске был подписан мирный договор.

Результат оказался для России губительным: Польша и Прибалтика стали государствами-сателлитами Германии, Финляндия и Украина стали независимыми. Грузия, Армения и Азербайджан перешли к Османской империи. В результате Россия потеряла четверть своей территории, на которой проживало 50 миллионов человек.