Аграрна реформа це: Аграрна реформа в Україні. Реферат

Содержание

Аграрна реформа в Україні, її наукове забезпечення, результативність : Економіка АПК

Зміст

2021

С. 6

ISSN 2413-2322 (Online)

ISSN 2221-1055 (Print)

УДК: 631.1:330.3 DOI: https://doi.org/10.32317/2221-1055.202107006

Наукове забезпечення розвитку агропромислового комплексу

Аграрна реформа в Україні, її наукове забезпечення, результативність / Гадзало Я.М., Саблук П.Т., Лупенко Ю.О., Месель-Веселяк В.Я., Федоров М.М. // Економіка АПК. — 2021. — № 7 — С. 6

Мета статті – розкрити порядок здійснення аграрної реформи в Україні, її наукове та правове забезпечення, опрацювати організаційну схему земельної реформи, за якою здійснено реформування земельних відносин в Україні, що було покладено в основу створення господарських формувань ринкового спрямування, спроможних ефективно працювати в нових економічних умовах.

Методика дослідження. Підґрунтям для дослідження стали фундаментальні положення щодо розвитку аграрного сектору економіки в ринкових умовах, економіки природокористування та охорони земель, теорії управління сільськогосподарським виробництвом, сталого його розвитку в нових умовах господарювання, удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази діяльності господарських формувань. Для досягнення поставленої мети використано сучасні загальнонаукові методи і прийоми дослідження. Результати дослідження. Запровадження у виробництво наукових розробок ННЦ „Інститут аграрної економіки” з питань аграрної реформи в Україні дозволило подвоїти виробництво валової продукції сільського господарства в постійних цінах 2016 р. Елементи наукової новизни. Розроблено теоретико-методологічні й організаційно-правові засади реформування земельних відносин та аграрного сектору економіки в Україні, розкрито сутність трансформаційних процесів у сільськогосподарському виробництві в нових умовах господарювання.

Практична значущість. Аграрна реформа дає змогу досягти зростання виробництва продукції та її ефективності. Результати дослідження можуть бути враховані при подальшому розвитку й удосконаленні нормативно-правової бази та організаційно-правових структур сільськогосподарського виробництва. Бібліогр.: 20.

Ключові слова: аграрні перетворення; форми господарювання; земельна реформа; ринок земель; паювання земель; диференціальний рентний дохід; валова продукція; абсолютний рентний дохід

Список використаних джерел

Відносини власності на землю. Власність у сільському господарстві / [В. В. Юрчишин, П. Т. Саблук, В. Я. Месель-Веселяк, М. М. Федоров та ін.] ; за ред. В. В. Юрчишина, П. Т. Саблука. Київ : Урожай, 1993. 349 с., С. 241-260.
Земельний кодекс України від 18.12.1990 р. № 561-XII. URL : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/561-12.
Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. №2768-3. URL : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/561-12
Месель-Веселяк В. Я., Федоров М. М. Удосконалення грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення. Економіка АПК. 2002. № 8. С. 10–16.
Посібник по реформуванню сільськогосподарських та переробних підприємств / за ред. П. Т. Саблука, В. Я. Месель-Веселяка. Київ : ІАЕ, 1997. 647 с.
Посібник по реформуванню сільськогосподарських та переробних підприємств / за ред. П. Т. Саблука, В. Я. Месель-Веселяка. Київ : ІАЕ, 2000. 660 с.
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення : Закон України від 31.03.2020 р. №552-IX. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20.
Про доповідь Президента України „Про основні засади економічної та соціальної політики”, (Розділ 5 “Аграрна політика”) : Постанова Верховної Ради України від 19 жовтня 1994 року N 216/94-ВР. URL : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show.
Про земельну реформу : Постанова Верховної Ради України від 18.12.1990 р. №563-XII. URL : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/563-12.
Про методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів : Постанова Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 р. № 213. URL : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/213-95-п.
Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва : Указ Президента України від 10.11.1994 р. № 666/94. URL : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/793-94.
Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки : Указ Президента України від 3.12.1999 р. URL : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1529/99.
Про оренду землі : Указ Президента України від 23.04. 1997 р. № 367/97. URL : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/367/97.
Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям: Указ Президента України від 8.08.1995 р. № 720/95. URL : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/720/95.
Про приватизацію земельних ділянок : Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 15-92. URL : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/15-92.
Про селянське (фермерське) господарство : Закон України від 20.12.1991 р. № 2009 XII. URL : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2009-12.
Рекомендації по організації селянських (фермерських) господарств в Україні (1 частина) / [Саблук П. Т., Месель-Веселяк В. Я., Федоров М. М., Гайдуцький П. І. та ін.] ; за ред. П. Т. Саблука, В. Я. Месель-Веселяка. Київ : ІАЕ УААН, 1993. 120 с.
Рекомендації по організації селянських (фермерських) господарств в Україні (2 частина) / [Саблук П. Т., Месель-Веселяк В. Я., Федоров М. М., Гайдуцький П. І. та ін.] ; за ред. П. Т. Саблука, В. Я. Месель-Веселяка. Київ : ІАЕ УААН, 1993. 356 с.
Саблук П. Т., Месель-Веселяк В. Я., Федоров М. М. Розвиток форм господарювання на селі: монографія. Київ: 1993. 376 с.
Тимчасовий порядок проведення робіт по видачі державних актів колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, на право колективної власності на землю : Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.03.1995 р. № 18. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0063-95#Text.

Читати статтю: ekonomikaapk_2021_07_p_6_15.pdf

Аграрна реформа — наукова складова успіху

У липні 2015 року Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки прийняв до участі в конкурсі на здобуття Державної премії науково-практичну роботу «Трансформація аграрного сектору економіки до ринкових умов господарювання», внесену ННЦ «Інститут аграрної економіки», авторами якої є відомі вчені-аграрії. У роботі науково обґрунтовується стратегія трансформації аграрного сектору, положення якої були схвалені Верховною Радою, знайшли своє відображення в законах України та указах Президента України і реалізовані на практиці.

Поява такої роботи є актуальною саме тепер, коли аграрний сектор вітчизняної економіки пройшов важливий етап свого реформування та розвитку і ми можемо говорити вже про певні результати. Відмінною рисою аграрної реформи від усіх інших є те, що вона має довгостроковий характер і її наслідки даються взнаки лише через певний період. Адже будь-яка реформа — це передусім трансформація старих економічних та соціальних відносин. Зайвий радикалізм в її проведенні може завдати не більшої шкоди, ніж зволікання. Це наочно показала і ситуація в аграрному секторі.

Нещодавно була опублікована Спільна доповідь Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO) та Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) в якій зазначається, що ціни на продовольство на найближче десятиліття будуть поступово знижуватися. Але ж ще кілька років тому експерти прогнозували похмурі картини майбутнього, в якому панує постійне недоїдання та ціни на продукти харчування постійно зростають. Поряд з іншими причинами не останню роль тут зіграло зростання виробництва зернових, в тому числі і в Україні, яка повернула собі втрачену роль європейської житниці.

Але такий стрибок не став випадковістю. Йому передувала тривала робота із впровадження ринкових принципів в аграрний сектор української економіки, робота, яка розпочалася двадцять літ тому, коли Президентом України Леонідом Кучмою був виданий Указ «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 року, яким започатковано реальну передачу земель у колективну і приватну власність для виробництва сільськогосподарської продукції.

В основу цього Указу, так само, як і іншого, ще більш революційного, «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» від 3 грудня 1999 року, лягли комплексні розрахунки та наукові розробки, насамперед Інституту аграрної економіки.

Однією з перших концепцій аграрної реформи та розвитку аграрного ринку стали затверджені 29 квітня 1998 року Указом Президента України «Основні напрями розвитку агропромислового комплексу України на 1998—2000 роки». Цей документ охоплював практично всі сфери сільського господарства, він забезпечив методологічне та ідеологічне підґрунтя аграрних реформ, їх комплексний характер. Це визначальною мірою сприяло успіху аграрної реформи в нашій державі, дало можливість у досить стислі терміни сформувати інфраструктуру аграрного сектору та закласти основи аграрного ринку.

Треба зазначити, що завдання, яке довелося вирішувати науковцям-аграріям, було одним із складних. Адже йшлося про перетворення в секторі економіки, в якому протягом десятиліть панували колективне господарювання і планова економіка. Протягом цього періоду над сільським господарством не раз ставилися суспільні експерименти, спрямовані на знищення в селянина відчуття власності, відповідальності за кінцевий результат. І далеко не завжди для України був актуальний досвід країн Східної Європи, де панування колективного господарювання було менш тривалим за часом, а ставлення до приватної власності і особистої праці селян було більш ліберальним.

Загалом протягом кількох років було підписано понад 60 указів із різних проблем і напрямів аграрної реформи. Вони стосувались паювання землі і майна колгоспів і радгоспів, запровадження оренди земельних і майнових паїв, забезпечення орендної плати селянам за їх паї, запровадження фіксованого податку для сільгоспвиробників, пільгових кредитів тощо.

Таке поєднання зусиль представників влади, науковців і аграріїв-практиків дало можливість системно визначити пріоритети і механізми аграрної реформи та закласти необхідну нормативну і правову базу для її проведення.

За короткий період понад 11 тисяч колективних і державних сільгосппідприємств було перетворено на приватні структури. Водночас було переважно збережено земельні і майнові комплекси новостворених господарств. Реформування зачепило практично всі сфери сільськогосподарської діяльності та сільського устрою.

Слід зазначити, що аграрна реформа в Україні із самого початку була дарчою, тому що вона дарувала мільйонам селян десятки мільйонів гектарів землі. Водночас вона була наймасштабнішою, оскільки зачепила десятки тисяч господарств та мільйони селян. Тому аграрна реформа була економічно складною, соціально напруженою і політично ризикованою. Про її досягнення свідчать факти.

По-перше, в Україні сформована приватна власність на засоби виробництва — сільськогосподарські землі, техніку, приміщення тощо. Власниками земель стали понад
6 мільйонів селян. Нині 75 відсотків сільськогосподарських угідь перебуває у приватній власності, і лише чверть — у державній.

По-друге, потужного поштовху отримав розвиток особистих господарств населення, які сьогодні використовують 44 відсотки сільгоспугідь і виробляють 46 відсотків валової продукції сільського господарства.

По-третє, в державі сформувалися ринкові форми виробництва — приватні агроформування. У галузі до останнього часу працювало 8,3 тисячі господарських товариств,
4 тисячі приватних підприємств, понад 800 виробничих кооперативів та майже 41 тисяча фермерських господарств. Ці агропромислові формування стали реальною базою забезпечення виробництва сільськогосподарської продукції та поступального розвитку аграрної галузі.

Після 1999 року в сільському господарстві України, за винятком кількох неврожайних років, виробництво постійно зростало. Виробництво зерна збільшилось майже втричі і вже кілька років перевищує 60 мільйонів тонн. У 2014 році аграрний сектор був єдиною галуззю вітчизняної економіки, що дала приріст виробництва понад 5 відсотків. Галузь за обсягами виробництва практично вийшла на рівень 1990 року та майже вдвічі перевищила рівень дореформеного 1999-го.

Суттєво поліпшився фінансовий стан сільського господарства. Частка прибуткових підприємств галузі зросла з 15 відсотків у 1999 році до 80 — у 2013-му. У 2014 році орендна плата власникам земельних та майнових паїв перевищила 10 мільярдів гривень.

Як уже зазначалося, вітчизняний аграрний сектор сьогодні впевнено вийшов на зарубіжні ринки і навіть посів там лідируючі позиції. Так, наші аграрії виробляють найбільше у світі насіння соняшнику та соняшникової олії, посідають п’яте місце з виробництва картоплі та кукурудзи, дев’яте — з виробництва яєць та десяте — пшениці. Частка аграрного сектору в загальноукраїнському експорті перевищила 26 відсотків, а загалом сільське господарство вже дає майже 9 відсотків ВВП країни.

Є всі підстави стверджувати, що однією із ключових складових успіху аграрної реформи стало її наукове обґрунтування та науково-методичне забезпечення. Під час визначення концепції аграрної реформи опиралися на розробки вчених-аграріїв, які активно досліджували можливості реформи і розробляли варіанти перетворення колгоспів і радгоспів на приватні структури ринкового типу, а також визначали найбільш прийнятні й ефективні моделі паювання землі та майна. Унаслідок цього аграрна реформа стала цілісним комплексом узгоджених та взаємодоповнюючих заходів, які дали реальні позитивні результати.

Водночас ми повинні бачити і проблеми, які сьогодні виникають у розвитку аграрного сектору. Серед них — незбалансованість сільського господарства. Великі агроформування орієнтовані на вирощування експортних і найбільш прибуткових культур — зернових, тоді як потреба населення в овочах задовольняється здебільшого або за рахунок приватного сектору, або, що гірше, за рахунок імпорту. Складається парадоксальна ситуація, коли, годуючи інші країни, Україна сама залежить від імпорту продовольства. Крім того, однобічний розвиток сільського господарства призводить до виснаження ґрунтів. Потрібні законодавчі заходи, які б спонукали власників та орендарів дбайливіше ставитися до основного національного багатства — землі. Гострою залишається проблема відсутності обігових коштів, зберігання аграрної продукції, наявні потужності не задовольняють потреби зростаючого виробництва сільгосппродукції.

Треба пам’ятати і про глобальні кліматичні зміни, які висувають якісно нові вимоги до ведення господарства, потребують нових видів насіння основних культур.

Не меншої уваги потребує сьогодні тваринництво, де знову-таки відчувається залежність від імпорту, а розвиток тваринництва стає основою для ще однієї важливої галузі — виробництва кормів.

Нарешті, проблема соціального розвитку села. В аграрному секторі склався своєрідний надлишок робочої сили. Але відсутність стратегії підтримки особистих господарств, самого сільського укладу життя призводить до деградації сільського населення.

Підписання Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС висуває в порядок денний питання впровадження технічних регламентів Європейського Союзу, приведення стандартів сільгосппродукції у відповідність до європейських.

Цей процес містить у собі чимало ризиків, які також необхідно прорахувати й упередити.

Усе це питання, на які ще належить відповісти вітчизняній аграрній науці. Здійснивши прорив у реформуванні сільського господарства, в переведенні його на ринкові принципи господарювання, вона має створити умови для його подальшого розвитку.

Аграрний сектор є справді прикладом успішного поєднання науки і виробництва. І заслуги вітчизняних аграріїв мають бути належним чином визнані та відзначені. Тому науково-практична робота «Трансформація аграрного сектору економіки до ринкових умов господарювання», безумовно, заслуговує на високу оцінку.

Її перемога в конкурсі на здобуття Державної премії стала б не лише заслуженим визнанням ролі і значення науки у здійсненні аграрної реформи, а й додатковим стимулом для вчених-аграріїв у науковому та методичному забезпеченні формування ефективного аграрного ринку в нашій державі.

Сергій ГРИНЕВЕЦЬКИЙ, голова Одеської обласної державної адміністрації в 1998—2005 роках, народний депутат України третього, шостого, сьомого скликань.

земельная реформа | Определение, история, программы, типы, примеры и факты

феодализм

Смотреть все СМИ

Ключевые люди:: Уильям Юарт Гладстон Александр II Гровер Кливленд Гай Гракх Карл, Reichsfreiherr vom und zum Stein

Похожие темы:: коллективизация совхоз аграрное право Закон об аграрной реформе асентамиенто

Просмотреть весь соответствующий контент →

Резюме

Прочтите краткий обзор этой темы

земельная реформа , целенаправленное изменение способа владения или владения сельскохозяйственной землей, применяемых методов обработки или отношения сельского хозяйства к остальной экономике. Подобные реформы могут быть провозглашены правительством, заинтересованными группами или революцией.

Концепция земельной реформы со временем менялась в зависимости от ряда функций, которые выполняла сама земля: как фактор производства, средство сбережения и богатства, символ статуса или источник социального и политического влияния. Стоимость земли отражает ее относительную редкость, которая в условиях рыночной экономики обычно зависит от соотношения между площадью пригодной для использования земли и численностью населения этой территории. По мере того, как площадь земли на душу населения уменьшается, относительная стоимость земли растет, и земля становится все более источником конфликтов между экономическими и социальными группами внутри сообщества.

Модели распределения богатства и доходов, а также социального и политического влияния частично определяются законами, регулирующими землевладение. Эти законы определяют приемлемые формы пребывания в должности, а также связанные с ними привилегии и обязанности. Они определяют право собственности на землю и степень, в которой владелец может свободно распоряжаться ею и доходом от ее использования. В этом смысле форма владения определяет распределение богатства и доходов на основе земли: если разрешена частная собственность, неизбежна классовая дифференциация; напротив, общественная собственность устраняет такие различия. Формы владения варьируются от временного условного владения до простой собственности за плату, которая дает полные необремененные права контроля и распоряжения землей.

Исторически земельная реформа означала реформу системы землевладения или перераспределение прав собственности на землю. В последние десятилетия концепция была расширена в связи с признанием стратегической роли земли и сельского хозяйства в развитии. Таким образом, земельная реформа стала синонимом аграрной реформы или быстрого улучшения аграрной структуры, которая включает в себя систему землевладения, модель земледелия и организацию фермы, масштабы сельскохозяйственной деятельности, условия аренды и институты сельского кредита. , маркетинг и образование. Он также имеет дело с состоянием технологии или с любой комбинацией этих факторов, как показывают современные движения за реформы, независимо от политической или идеологической ориентации реформаторов.

Цели реформы

Реформа обычно проводится по инициативе правительства или в ответ на внутреннее и внешнее давление для разрешения или предотвращения экономического, социального или политического кризиса. Таким образом, реформу можно рассматривать как механизм решения проблем. Однако истинные мотивы реформ могут сильно отличаться от заявленных реформатором. Различие между реальными и провозглашенными целями может быть особенно значительным, если провозглашенные цели были навязаны реформаторам, которые не поддерживают эти цели. Реформаторы могут провозглашать определенные цели просто для того, чтобы успокоить крестьян, подорвать оппозицию, заручиться международной поддержкой или защитить свои позиции. Однако провозглашенные цели земельной реформы будут отправной точкой этой статьи.

Политические и социальные цели

Наиболее распространенной провозглашаемой целью земельной реформы является отмена феодализма, что обычно означает свержение класса помещиков и передачу его власти реформаторской элите или ее ставленникам. Если «иностранцы» оказываются среди класса помещиков, целью становится поражение империализма и прекращение иностранной эксплуатации.

Оформите подписку Britannica Premium и получите доступ к эксклюзивному контенту. Подпишитесь сейчас

Другая общая цель — освободить крестьян от порабощения и зависимости от эксплуататоров и сделать их активными гражданами, восстановив то, что у них якобы было отнято.

Третья цель — создать демократию — заявленная цель как капиталистических, так и, в 20-м веке, коммунистических реформаторов. Большинство капиталистических реформ основано на предпосылке, что индивидуальная частная собственность в форме независимых семейных ферм будет продвигать и поддерживать демократические институты.

Коммунистические реформаторы, напротив, обычно стремились свергнуть как феодализм, так и капитализм, исходя из того, что как средство производства частная собственность на землю по своей сути порождает эксплуатацию. На практике это означало «возвращение земли земледельцам» и создание бесклассового, демократического общества. Более непосредственной и практической целью коммунистов-реформаторов было сплотить крестьян в поддержку нового порядка и против прежнего режима.

Наконец, реформа может быть введена просто как наиболее целесообразный способ разрешения кризиса или предотвращения революции. В этом случае реформатор проведет и проведет ровно столько реформ, сколько нужно, чтобы успокоить крестьян и сдержать конфликт. Это происходит особенно тогда, когда реформаторы еще симпатизируют классу помещиков и сознательно предпочитают умеренную, а не радикальную реформу.

Эти политические цели, как правило, претерпевают изменения в течение периода реализации и поэтому остаются достаточно расплывчатыми, чтобы обеспечить гибкость и модификацию по мере изменения условий.

Все земельные реформы подчеркивают необходимость улучшения социальных условий и положения крестьян, облегчения бедности и перераспределения доходов и богатства в их пользу. Они пытаются создать возможности для трудоустройства, образования и здравоохранения, а также перераспределить выгоды для общества в целом, в первую очередь для молодого поколения.

Экономические цели

В последние десятилетия экономическое развитие стало главной целью правительств и политических партий. Были предприняты усилия для поощрения прогресса в сельском хозяйстве посредством аграрной реформы в пользу крестьян, которые не владеют своей землей или чья доля урожая относительно невелика и, следовательно, у которых мало стимулов вкладывать капитал или затрачивать усилия на улучшение земли. и повысить производительность. Другой механизм заключался в поощрении трудоемкой обработки почвы, исходя из предположения, что традиционные или феодальные землевладельцы часто экстенсивно и расточительно используют свою землю.

Не менее важной экономической задачей является содействие оптимальному масштабу сельскохозяйственной деятельности. Чрезмерно крупные фермы ( латифундия ) и чрезмерно мелкие фермы ( минифундия ) обычно неэффективны. Поэтому реформа направлена на создание ферм оптимального размера с учетом качества земли, урожая и уровня техники.

Наконец, реформа направлена на координацию сельского хозяйства с остальной экономикой. В своем стремлении к экономическому развитию и индустриализации реформаторы пытаются сделать сельский сектор более восприимчивым к потребностям промышленного сектора в рабочей силе, продовольствии, промышленном сырье, капитале и иностранной валюте. Часто ожидается, что эти функции будут выполняться одновременно.

Аграрная реформа

Пропагандистское изображение, показывающее, как крестьяне получают титулы на землю

Вскоре после прихода к власти в Китае Мао Цзэдун и Коммунистическая партия Китая (КПК) проводят широкомасштабную программу аграрной реформы. Эта политика не только привела к перераспределению земли, но и оказала глубокое влияние на классовые и социальные структуры в сельских общинах.

Предыстория

На протяжении тысячелетий китайцы выживали за счет обработки земли. К 1949 году практически вся пахотная земля была обработана, а крестьяне составляли 85 процентов населения Китая.

Мао Цзэдун был убежден, что крестьяне Китая должны стать движущей силой коммунистической революции и перехода к социализму. Под руководством Мао КПК разработала программу аграрных реформ.

Эти реформы, будучи революционными и часто прогрессивными, осуществлялись и применялись принудительными и насильственными средствами.

Закон об аграрной реформе

Закон об аграрной реформе, один из первых крупных политик коммунистической республики, был принят в июне 1950 года. Он предусматривал захват земли у зажиточных помещиков и перераспределение ее среди безземельных крестьян. Его первая статья обещала, что:

«Система собственности на землю феодальной эксплуатации помещичьим классом должна быть упразднена и введена система собственности крестьян на землю, чтобы высвободить сельские производительные силы, развить сельскохозяйственное производство и таким образом проложить путь новому китайскому индустриализация».

После принятия законопроекта Мао поздравил крестьян, заявив, что «с их помощью была одержана победа в революции, и опять-таки с их помощью станет возможной индустриализация страны».

Fanshen

Программа аграрной реформы КПК включала в себя переворот традиционной социальной системы Китая и землевладения с ног на голову. Китайское слово для описания этой трансформации было fanshen , что означает «освободить себя» или «перевернуть тело».

Сельское общество было разделено на новые категории:

Помещики , которые владели большими наделами и не занимались физическим трудом.

Богатые крестьяне , которые владели землей, но обрабатывали ее сами, нанимая других рабочих или сдавая землю в аренду другим лицам.

Середняки , которые владели землей и сами обрабатывали ее, не эксплуатируя других.

Бедные крестьяне , у которых было очень мало земли или оборудования и которым приходилось арендовать землю у других.

Рабочие , которые не занимали земли и вынуждены были жить на скудную заработную плату или кредиты.

В некоторых деревнях люди должны были носить полоску ткани, указывающую на их классовое происхождение. Некоторые из используемых цветов были белыми для помещиков, желтыми для середняков и красными для бедняков.

Государство также конфисковало большие участки земли, принадлежавшие богатым промышленникам. Это привело к приобретению земли, но также привело к маргинализации и лишению прав богатых капиталистов, которые, как правило, были сторонниками Гоминьдана и старого режима.

Крестьянская месть

Бывший помещик предстанет перед судом во время кампании «Говори о горечи»

Процесс земельной реформы быстро стал поводом для возмездия, поскольку крестьяне яростно осуждали помещиков. По словам британского историка Джонатана Фенби, «в этом переустройстве сельского мира крестьяне, чьи семьи жили на маргинале или ниже его на протяжении поколений, отомстили тем, кто их угнетал».

КПК узаконила и использовала эти недовольства с помощью правительственной пропаганды и санкционированной государством кампании «Говорите о горечи».

Во время кампании «Говори о горечи» бывших арендодателей заставляли присутствовать на публичных слушаниях, где они подвергались допросам, обвинениям и разглагольствованиям со стороны тех, кого они ранее эксплуатировали или жестоко обращались. Эти сеансы часто заканчивались актами насилия, которые могли варьироваться от пощечин и ударов руками до пыток и казней. Изгнание, тюремное заключение, насильственные и добровольные самоубийства также были широко распространены.

Классовая война

Процесс «Высказывания горечи» был разработан и поощрялся Мао Цзэдуном. Его продвигали как средство для исцеления ран прошлого и очищения души, но его истинная цель состояла в том, чтобы взбудоражить классовое сознание, расширить возможности крестьянства и поощрить революционное мышление.

В июне 1950 года Мао описал процесс земельной реформы так:

«Земельная реформа при населении более 300 миллионов человек — это жестокая война. Это труднее, сложнее, хлопотнее, чем переправиться через Янцзы, потому что наши войска — это 260 миллионов солдат-крестьян. Это война за земельную реформу, это самая отвратительная классовая война между крестьянами и помещиками. Это битва не на жизнь, а на смерть».

Пропаганда начала 1950-х годов, изображающая крестьянскую жизнь после аграрной реформы

Проблемы и трудности

По мнению некоторых историков, процесс «Говорения о горечи» и фаншэнь не происходил равномерно по всему Китаю. Франк Дикёттер предполагает, что активистам КПК иногда было трудно понять преобладающие конфуцианские взгляды и изменить старые социальные структуры и модели.

В некоторых деревнях помещики и богатые крестьяне смогли сохранить хоть какой-то статус или влияние. В некоторых случаях их готовили как кадры (местные коммунистические лидеры), в то время как в других областях классовых различий почти не существовало, а это означало, что не о чем было «горечь».

«Проблема заключалась в том, что ни одно из этих искусственных классовых различий на самом деле не соответствовало социальному ландшафту деревни, — пишет Дикёттер, — где большинство фермеров часто жили примерно в одинаковых условиях». Он также утверждает, что КПК столкнулась с сопротивлением, потому что «обычные люди опасались преследований и кражи у своих бывших соседей», независимо от того, что они делали раньше.

Как следствие, сеансы «Говори о горечи» в некоторых районах превратились в фарс. Жители деревни выполнили пожелания партии, но научились «выступать как способ выжить». Если кадры КПК обнаружат какое-либо равнодушие к fanshen , это было истолковано как сопротивление реформам и пресечено идеологической обработкой, запугиванием и насилием.

Итоги

К 1951 г. было выявлено и разобрано более 10 миллионов помещиков, а 40% земли принадлежало 60% населения. В начале 1953 года КПК объявила аграрную революцию в Китае завершенной, хотя на самом деле более существенные изменения были впереди.

Статистические данные о насилии в отношении арендодателей сильно разнятся. Подсчитано, что во время кампаний 19-го века погибло от одного до двух миллионов бывших помещиков.47 и 1952.

В то время как аграрная реформа и перераспределение земли помогли КПК заручиться поддержкой крестьян, крестьяне, как новые землевладельцы, столкнулись с большими трудностями и проблемами.

Многим крестьянам не хватало знаний, оборудования и ресурсов для продуктивной обработки земли. Поскольку земля производила меньше, чем раньше, возникли перебои с поставками продовольствия и рынками, что привело к дефициту и росту цен.

Также были нарушены методы ведения сельского хозяйства, включая утрату древних церемоний, замененных партийными собраниями и пропагандистскими представлениями. Культурные артефакты, такие как редкие рукописи, бронзовые монеты, деревянная мебель, картины тушью и керамика, также были уничтожены, что побудило Министерство культуры распорядиться о конфискации всех редких книг и антиквариата в качестве меры защиты (19 июня).51).

На смену переменам начала 1950-х годов в ближайшее десятилетие придут еще более радикальные социальные и экономические реформы, включая создание групп взаимопомощи, коллективизацию, народные коммуны и катастрофу большого скачка вперед.

Взгляд историка:
«Цели земельной реформы заключались в том, чтобы улучшить положение бедных и дать им почувствовать, что они заинтересованы в стране и лояльны новому правительству… Но цели земельной реформы также включает информацию и контроль. КПК с помощью кадров получила представление об условиях в каждой части Китая и полезные списки врагов народа. Путем вовлечения местного населения в «судебный» процесс и убийства был быстро установлен контроль через страх».
Уильям С. Мортон

1. Закон об аграрной реформе (июнь 1950 г.) был коммунистической политикой, направленной на конфискацию земли у помещиков и ее перераспределение среди безземельных крестьян.

2. Аграрная реформа также была направлена на разрушение структур и неравенства старого общественного порядка, когда люди делились на помещиков, богатых крестьян, середняков, бедняков или рабочих.

3. Проводя земельную реформу, Мао и КПК поощряли крестьян искать возмездия против богатых землевладельцев. Это привело к доносам, тюремному заключению, насилию и казням, в результате которых было убито до двух миллионов человек между 1947 и 1952.

4. Аграрная революция привела к тому, что 40 процентов земли было передано 60 процентам населения. Это имело некоторые неблагоприятные последствия для сельскохозяйственного производства, поскольку крестьяне смирились со своим изменившимся положением.

5. Новое общество также претерпело значительные культурные изменения и разрушения, поскольку древние сельскохозяйственные фестивали были заменены партийными собраниями и пропагандой, а большое количество культурных материалов, таких как редкие книги и антиквариат, было утеряно или уничтожено.

Citation information
Title: “Agrarian reform”
Authors: Rebecca Cairns, Jennifer Llewellyn
Publisher: Alpha History
URL: https://alphahistory.com/chineserevolution/agrarian-reform/
Дата публикации: 21 сентября 2019 г.