Афіна — богиня мудрості
Афіна Паллада веде порядок в змінах погоди, щоб після грози, що дала дощ, знову прояснялося небо: але вона і богиня родючості нив і садів; під її заступництвом росло в Аттиці олійне дерево, що мало таку важливість для цієї землі; вона дає благоденство дому і сімейству. Під заступництвом Афіни Паллади перебуває цивільна пристрій, племінні установи, державне життя; богиня всепроницающую і ясного ефіру, богиня Афіна стала в міфах про богів Стародавньої Греції богинею проникливості розуму, обачності, богинею всіх винаходів мистецтва, богинею художньої діяльності, розумових занять, богинею мудрості. Вона дає мудрість і знання, вчить людей мистецтвам і ремеслам. Дівчата Стародавньої Греції шанували Афіну Палладу як вчительку домашніх рукоділь – кулінарного мистецтва, ткацтва і прядіння. Ніхто не може перевершити богиню Афіну в мистецтві ткати. Давньогрецький міф розповідав, що змагатися з нею в цьому дуже небезпечно – Арахна, дочка Ідмона, хотевший перевершити Афіну в цьому мистецтві, жорстоко поплатилася за своє зарозумілість.
Стародавні греки вважали, що богиня мудрості Афіна Паллада зробила безліч корисних винаходів: вона створила флейту, трубу, керамічний горщик, плуг, граблі, ярмо для волів, вуздечки для коней, колісницю, корабель, мистецтво рахунку. Тому давньогрецькі полководці завжди намагалися отримати у Афіни корисні поради. Афіна Паллада славилася своєю добротою, і тому коли на процесах в афінському Ареопазі судді розходилися в думці, вона завжди віддавала свій голос за виправдання звинуваченого.
Мало-помалу Афіна Паллада зробилася богинею всього того, чим пишалися афіняни: ясне небо Аттики, її оливкові гаї, державні установи афінян, їх обачність на війні, їх мужність, їх наука, поезія, мистецтво – все увійшло в їхнє уявлення про покровительці їх, богині «Діві афінської». Все життя афінян перебувала в тісному зв’язку з їх служеніём богині Афіні Палладі, і перш, ніж поставили її статую в храмі Парфеноне, вони вже багато століть шанували її в міфічному символі її, оливковому дереві.
« Народження Афіни Паллади з голови Зевса Невинність Афіни Паллади »moyaosvita.com.ua
Богиня Афина: какая роль была ей отведена в древнегреческой мифологии?
Богиня Афина — одно из трёх важнейших для древних греков божеств, наряду с громовержцем Зевсом и покровителем искусств Аполлоном. Обычно Афину упоминают как богиню войны и мудрости. На самом деле, её образ и роль в верованиях древних греков гораздо сложнее, а популярность в народе может поспорить даже с Афродитой. Даже когда греческие боги, по легенде, бежали в Египет, Афина осталась со своим народом — другого себе греки представить не могли.
Дочь верховного бога. Или верховная богиня?
Если начать со “служебных обязанностей” Афины, то их список поистине удивителен. Она покровительствует не только мудрости и войне. Афина считалась богиней большого списка ремёсел: кораблестроения, ткачества, прядения, изготовления конской упряжи и изделий из металла, гончарного ремесла и пахоты. Она покровительствовала лекарскому искусству и обучила ему бога медицины Асклепия. Она изобрела государственность и законы, научила людей готовить пищу на очаге.
Фактически, описание того, что даровала Афина людям и чему она покровительствовала, сильно похоже на дары и области влияния верховных божеств или полубогов — основателей цивилизации у многих других народов. Почему тогда верховным богом считается Зевс?
Рождение Афины. Рисунок на вазеНадо сказать, что в греческих землях почиталось большое количество больших и малых божеств и очень долго ни одно из них не считалось главным над всеми другими богами. Стройная система, в которой каждому богу отведено своё место в огромной олимпийской семье, стала результатом приведения жрецами и мыслителями всех местных верований к некоему общему виду. Это случилось уже во времена становления чёткой властной иерархии общества, усиления государственности, и новая система иерархии богов отвечала новым представлениям о том, как вообще должно быть устроено любое сообщество в мире.
Так у богов появился свой царь. Им стал бог грома, молнии и, возможно, справедливого мщения — Зевс. Вместе с новой ролью он, вероятно, обрёл новые функции — ровно те, что должны были быть у божественного отражения земного царя и патриарха семейства.
Зевс считается отцом Афины. По одной из версий событий, он проглотил богиню мысли Метиду, после чего у Зевса страшно заболела голова. Гефест, бог-кузнец, расколол ему голову, и оттуда вылетели Афина и богиня победы Ника. В другой версии отсутствует и Метида, и Афина оказывается воплощённой мыслью Зевса. Одни исследователи считают, что такой ужасающий способ рождения говорит о древности мифа; другие считают версию с Метидой и головой Зевса попыткой примирить и связать линии официального верховного бога и куда более популярной и значимой для простого народа богини.
Картина Рене-Антуана УассаБолее близким к изначальной истории рождения можно считать, вероятно, сюжет с великаном Палласом. По крайней мере история богини, убивающей своего отца — жестокого старого бога, пытающегося изнасиловать свою дочь, логично параллелится истории Зевса, восставшего против своего отца Кроноса, пожиравшего собственных детей. Когда у народа меняются представления о том, что хорошо и плохо, появляются и истории о том, как новые божества убивают старых, слишком диких и свирепых.
Кстати, в другой истории с Палласом его дочерью оказывается подруга Афины по играм Ника. Возможно, изначально Ника и Афина были сёстрами и убивали отца-насильника вместе. В любом случае, их изображают неразлучными.
Защитница женщин
Сложные отношения у Афины не только с Зевсом. Во-первых, она частично дублирует как его функции, так и функции некоторых других богов, например, Ареса, бога войны, и Гефеста, бога кузнецов и ремёсел. Во-вторых, она постоянно соперничает с Аресом и Посейдоном, богом океанов, и неизменно выходит из противостояния с ними победительницей. А ведь Посейдон — брат Зевса, царя богов. Афина показана фактически равной ему по силе.
Один из постоянных противников Афины — бог морей Посейдон Самый знаменитый миф об их противостоянии — спор, кто станет покровителем города Афины. Обычно он известен в таком варианте: боги решают посмотреть, кто может поднести людям более ценный дар. Посейдон втыкает в землю трезубец, и из скалы бьёт родник. Афина втыкает копьё, и оно превращается в оливковое дерево. Вот только в роднике — солёная морская вода вместо пресной. Дар Посейдона признаётся бесполезным, и Афина побеждает. Город называют в её честь.Есть и другая версия этого мифа. Когда приходит очередь афинян голосовать за богов, все мужчины выбирают Посейдона и все женщины — Афину. Женщин оказывается на одну больше, чем мужчин. Богиня побеждает. В ярости Посейдон устраивает потоп, чуть не смывший город с лица земли. В наказание афинянок навеки лишают права голоса, гражданства и права передавать своё имя (подобно отчеству) детям.
Этот миф показывает, прежде всего, как популярна была Афина среди женщин. И недаром. Она покровительствовала не только ткачеству и прядению. К ней обращались с просьбами помочь забеременеть или спасти от изнасилования (а к кому ещё?). О последнем, например, молила Афину троянская царевна Кассандра. Афина не смогла ей помочь, но отомстила, лишив насильника разума. Сама Афина в мифах ловко избегает изнасилования. Отец Зевс отдаёт её в жёны Гефесту в уплату за оружие для богов. Гефест пытается взять Афину силой, но она отбивается и убегает.
Богиня красоты и плодородия
Ещё одна особенность Афины, о которой часто забывают — красота и власть над красотой. Она участвует в историях, где кидается вызов её красе. Например, во время знаменитого суда Париса она наравне состязается с главной женской богиней Герой и богиней красоты и любви Афродитой (кстати, женой Гефеста). Во время празднований изображать Афину выбирали рослую и в то же время очень красивую гетеру. Сама Афина также наделяет красотой и молодостью Одиссея и Пенелопу, когда Одиссей возвращается домой. Она покровительствует им и как влюблённый паре. Так что у исследователей есть все основания считать, что образ Афродиты мог отделиться от образа Афины. Отсюда и “общий” муж.
Удивителен ли образ богини одновременно любви и войны? Нет. Он даже не уникален. Сочетает эти качества, например, древняя аккадская богиня Иштар. Только, в отличие от Иштар, богиня войны Афина и её любимцы Одиссей и Ахиллес войны всячески избегают. Одиссей находит способ предотвратить войну из-за свадьбы Елены Прекрасной, например. Правда, в войне из-за её следующей женитьбы ему всё же приходится участвовать.
Ребекка Гуэй. АфинаО древности Афины как божества мы можем судить по тому, что она имеет звериные атрибуты: её связывают с совами и змеями. У неё “совиные глаза” (то есть сверкающие), её изображают вместе с совой. Она зачинает от Гефеста сына-змея (хотя вынашивает зачатого Гея), на её щите — голова Горгоны с волосами-змеями, Вергилий описывает её доспехи как покрытые змеиной чешуёй.
Змеи — очень архаичный символ одновременно плодородия и связи с загробным миром. Кроме того, богинь со змеями или змеиными атрибутами в русле психоаналитики интерпретируют как женщин-матриархов, укротивших или присвоивших себе агрессивное мужское начало. На Крите, острове, где особенно почитали Афину, находят множество очень древних статуэток женского божества со змеями в руках. Возможно, критская богиня со змеями находится в родстве с Совоглазой! Показательно, что женщины на Крите вели активную общественную жизнь.
И может быть, афинянки когда-то тоже. А миф о споре Афины и Посейдона был нужен, чтобы утвердить как должное отъём у жительниц Афин их гражданских прав. В любом случае, однажды греческие боги проиграли христианству, и храмы Афины, включая знаменитый Парфенон, оказались разрушены людьми и временем.
homsk.com
Богиня мудрості Афіна — Всемирное наследие литературы, истории, живописи
Богиня мудрості Афіна
Aфина Паллада (Παλλάς Άθηνά) — давньогрецька богиня війни й перемоги, а також мудрості, знань, мистецтв і ремесел, належала до числа верховних божеств і шанувалася на всьому протязі древнееллинского миpa. Афіна символізує собою ясність ефіру, небесну силу, що управляє блискавкою, хмарами й світилами, що запліднює поля, що породжує все живе й воспитивающую людство. Згодом Афіна стала богинею духовної діяльності, художнього мислення й науки.
У давньогрецькій міфології п’ятою дитиною Зевса, по переказі стала дочка Афіна, що з’явилася на світло досить незвичайним способом. Зевс у таємниці від Гери женився на дочці Океану нереїді Фетиде, але боячись, що в нього народиться син, що буде перевершувати могутністю батька, Зевс проковтнув вагітну дружину. Дозрілий плід виявився через якийсь час у його голові, звідки за допомогою Гефеста (по інших сказаннях за допомогою Прометея й Гермеса), що розрубив сокирою голову Зевса, з’явилася на світло у всеозброєнні войовнича богиня при жахливому сум’ятті всієї природи. За іншою версією переказу, Зевс і Гера вирішили испробовать, чи можна зробити потомство без подружніх обіймів: Гера народила Гефеста, Зевс — Афіну Палладу. У дитинстві Афіна всіх вражала кмітливістю, запопадливістю до навчання й одержання знань, тому не випадково, коли Афіна виросла, батько зробив її богинею мудрості, покровителькою наук, ремесел і винаходів
Сузір’я Південна Корона
Зоряний атлас «Уранографія» Яна Гевелия, 1690 рік
Як богиня мужності й войовничості, Афіна відома ще в гомеровских переказах епосу Илиада. Персей, Беллерофонт, Тидей, Язон, Геракл, Ахілл, Диомед, Одиссей — її улюблені герої. На противагу Аресу, божеству божевільної відваги, Афіна персоніфікує собою свідома мужність і хоробрість; вона подає допомогу своїм улюбленцям у мінути крайньої небезпеки й веде їх до перемоги; тому богиня Ника її постійна супутниця. Як богиня — жінка з рисами мужності й хоробрості Афіна протиставляється Афродіті, чисто жіночній богині. Афіна навчила ерихтония приборкувати й запрягати коней; підтримувала дружні відносини з мудрим центавром Хироном, якого сама Афіна обдарила блискучим розумом і багатьма знаннями; навчила Беллерофонта приборкати крилатого Пегаса. Вона мала близькі відносини до кінних ристаниям і морській справі; так, з її допомогою Данай побудував пятидесятивесельное судно для переправи в Грецію, а аргонавти — корабель Арго; дерев’яний кінь, що послужив до руйнування Трої, був побудований їй у дарунок. Пізніше в сказання про Афіну ввійшли міфи етичного характеру й до згаданих рис її божественного характеру приєдналися нові риси. Афіна стала богинею миру й добробуту, освячувала шлюби, допомагала при пологах, посилала, здоров’я людям, відводила хвороби й несчастия, захищала розмноженню родин і пологів і сприяла процвітанню міст
Сузір’я Центавр
Зоряний атлас «Уранографія» Яна Гевелия, 1690 рік
Один раз Афіна вступила в змагання зі своїм дядьком Посейдоном, богом морів, за право дати своє ім’я столиці Еллади — гарному білокамінному місту з гігантськими палацами, храмами, побудованими на честь богів, і спортивними стадіонами. Судили конкурс самі жителі міста. Посейдон обіцяв їм дати багато води, а Афіна подарувала місту саджанець маслинового дерева й сказала, що з ним вони завжди будуть мати їжу й гроші. Городяни повірили богині Афіні.
З тих пор головне місто Греції називають Афіни (гречок. Αθήναι, панцира. Athenae). На честь великої покровительки на найвищому пагорбі в місті був побудований знаменитий, неперевершений по красі комплекс Акрополь. Так називали за старих часів древнє місто-міцність, що завжди будувалося на найвищому місці міста. Центральний палац його був присвячений Афіні й називався Парфенон (у перекладі із грецького — діва). На території Акрополя завжди росте маслинове деревце, а вираження «З’явитися з маслиновою галуззю в руках» говорить про намір пришедшего мирно вирішити справу. Афіни — місто, що служило в стародавності, як у культурно-історичному, так і в політичному відносинах, головним осередком еллінського життя й прозваний древніми поетами «оком Еллади». Місто розташоване на цілому ряді скелястих пагорбів, у самій великій рівнині Аттики, між pеками Илиссом і Кефиссом, на відстані приблизно п’яти кілометрів по прямої лінії від моря й у семи від його пізнішої гавані, Пирея.
Початкова історія міста Афіни, як і найдавніша історія всієї області, губиться в мороці невідомості. Переказ приписує підстава його паную Кекропсу. Спочатку місто займало лише верхню площу крутого, доступного тільки із західної сторони пагорба, що служив протягом всієї стародавності як міцність (Акрополя), політичним і релігійним центром, ядром усього міста
По переказі, пеласги зрівняли вершину пагорба, оточили її стінами й побудували на західній стороні для захисту входу сильне зовнішнє зміцнення з дев’ятьома воротами, розташованими одні за іншими (звідси й назва еннеапилон, т. е, дев’ять врат, або Пеласгикон, тобто міцність пеласгов). Усередині замка жили древні царі цієї частини Аттики зі своєю дружиною; тут піднімався також найдавніший храм того божества, під особливим заступництвом якого перебувало місто, саме Афіни-Градозащитници (Афіни Паллади), поряд з якою шанувався також приголомшливу землю бог моря, Поссейдон і ерехтей (внаслідок чого й сам храм називався звичайно ерехтейоном).
www.nitpa.org
Повідомлення «Богиня Афіна»
Цариця розуму. Афіна – це богиня мудрості, знань, ремесел і мистецтв в давньогрецької міфології, дочка верховного бога Зевса. Афіна також протегувала справедливій війні. Вона входила в число 12 найбільш могутніх олімпійських богинь. Афіна, як і її сестра, богиня Місяця і полювання Артеміда, ніколи не виходила заміж, і завжди залишалася незайманою. Але на відміну від Артеміди, Афіна завжди розумна, не дає волю гніву і нікого не карає несправедливо.
Афіна-войовниця і вчителька. За легендою, Афіна не мала матері, а народилася з голови свого батька, Зевса. Щоб допомогти народженню нової богині, бог-коваль Гефест вдарив Зевса молотом по голові. Нова богиня одяглася в чоловічий одяг і військовий обладунок: з собою вона неодмінно носила спис воїна, щит і високий шолом на голові. На щиті красувався голова чудовиська Медузи Горгони, відрубана зведеним братом Афіни Персеєм і подарована ним богині. Постійної подругою і супутницею Афіни стала крилата богиня удачі Ніка. Також Афіну постійно супроводжували сови і змії: наймудріші тварини на Землі. Їй підпорядковувалися навіть міфічні дракони.
За легендою, такий музичний інструмент як флейту, винайшла саме Афіна. Також вона навчила греків засновувати і організовувати держави, тканину і прясти, готувати їжу на вогні і в печі.
Трохи додаткових цікавих відомостей про богиню Афіну. У Афіну був закоханий бог-коваль Гефест, кував їй зброю. Він довго домагався її руки, але марно. Міф розповідає, що Афіна усиновила сина Гефеста і богині землі Геї Еріхтонія і виховала його як власну дитину.
Афіна в Стародавній Греції також вважалася покровителькою міст, зокрема, в її честь названо був древній поліс Афіни в області Аттика в Греції. Сьогодні це столиця Грецької республіки.
« Повідомлення «Ейнштейн Альберт» Повідомлення «Платон» »moyaosvita.com.ua
Афина — биография, значение имени, богиня войны, образ и характер
Афина: история персонажа
Богиня-воительница чествовалась в Древней Греции наравне с главным богом Олимпа. И неудивительно, ведь Афина, в отличие от большинства собственных родственников, относилась к простым смертным с рациональной мудростью, заботой и пониманием. Девушка стала покровителем военачальников и просто храбрых мужчин. Одетая в боевые доспехи и красивый шлем, богиня спускалась на поле боя и дарила надежду на победу каждому встреченному солдату.
История создания
В греческой мифологии Афина представлена многозадачной богиней. Дочь Зевса — покровительница войн, искусств, ремесла и науки. Девушка символизирует мудрость, рассудительность и спокойствие. В римской мифологии богиня известна под именем Минерва и наделена таким же функционалом, что и греческая версия.
Бог ЗевсОбраз девы-воительницы встречается во многих частях света и у многих древних народов. Поэтому определить, откуда пришел культ Афины, невозможно. Обосновавшись в Греции, Афина особенно закрепилась в Аттике. Во славу мудрой богини устраивались Великие Панафинеи – праздники, в программу которых входили ночные шествия, гимнастические состязания и соревнования по выделке оливкового масла.
В честь почитаемой наравне с Зевсом Афины было построено свыше 50 храмов. Наиболее известными считаются Парфенон на Акрополе и Эрехтейон. Богиня стала источником вдохновения для древних скульпторов. Примечательно, что девушку, в отличие от остального пантеона, никогда не изображали обнаженной. Невинность и непорочность уживались в образе Афины со смелостью, решительностью и воинской смекалкой.
ПарфенонАфина в мифологии
Афина — одна из старших дочерей Зевса. Матерью богини считают океаниду Метиду. Первая жена Громовержца на собственную беду предсказала, что родит сына, который свергнет владыку Олимпа. Чтобы не рисковать троном, Зевс проглотил беременную женщину.
Через пару месяцев (в других источниках через 3 дня) у мужчины развились головные боли. Громовержец вызвал Гефеста и приказал ударить его по голове топором. Из рассеченной головы вышла уже взрослая Афина, облаченная в воинские одежды и экипированная копьем.
АфинаДевушка быстро стала ближайшей советницей отца. Зевс ценил дочь за сдержанный и спокойный характер, небывалую мудрость и дальновидность. Афина с уважением относилась к другим детям Зевса и часто покровительствовала героям. Греческая богиня приглядывала за Гераклом с самого его детства и помогала брату справиться с испытаниями.
Афина с удовольствием покровительствовала героям и храбрецам. Девушка подсказывала боевые ходы Ахиллу во время Троянской войны и поддерживала Одиссея в морском путешествии. Герои отвечали на такую заботу искренним почтением и жертвоприношениями. К примеру, Персей, к которому Афина благоволила, подарил богине голову Медузы Горгоны. С тех пор Горгона, а точнее отрубленная голова чудовища, украшает боевой щит девушки.
Персей с головой Медузы ГоргоныВпрочем, Афина не только помогала воинам, но и сама участвовала в сражениях. Прозвище «Паллада» богиня получила после того, как одержала победу над титаном Паллантом.
За смелость и мудрость в честь Афины назвали город в Греции. Большое поселение стало причиной вражды между богиней и Посейдоном. Крепос, основавший город, не мог выбрать покровителя, одновременно склоняясь и к владыке морей, и к богине-воительнице. Чтобы решить судьбу города, Крепос попросил богов создать самые полезные предметы.
Посейдон создал реку и коня, а Афина вырастила оливковое дерево и сделала коня домашним животным. Жители города устроили голосование. Все мужчины выбрали Посейдона, а женщины – Афину. Богиня победила дядю с перевесом в один голос.
Посейдон и АфинаПротивостояние продолжилось во время Троянской войны. Афина и Гера, желавшие уничтожить Париса, приложили много усилий, чтобы троянцы проиграли. Вредный Посейдон, увидев, что замыслила упрямая племянница, встал на сторону проигрывающей стороны. Троянцем, впрочем, такое покровительство не помогло.
Несмотря на внешнюю привлекательность, Афина так и не вышла замуж. Девушка не тратила время на любовные похождения, предпочитая самосовершенствоваться, творить благие дела и помогать Зевсу в правлении Землей и Олимпом.
Желая хоть как-то отыграться, Посейдон подтолкнул Гефеста к опрометчивому шагу. Когда Афина пришла к божественному кузнецу за новыми доспехами, бог набросился на девушку. Попытка изнасилования не удалась. Смелая и решительная Афина дала отпор Гефесту. Во время поединка бог изверг семя на ногу девушке. Брезгливая богиня вытерла ногу шерстяным платком и закопала ненужную вещь в землю. Из платка с помощью Геи родился Эрихтоний. Так прославленная девственница стала матерью.
Афина отвергает ГефестаС именем Афины связаны не только завоевательные мифы. Девушка, к примеру, изобрела флейту. Однажды, услышав стоны страдающей Медузы Горгоны, девушка решили воссоздать звуки. Богиня вырезала первую флейту из кости оленя и отправилась на пир, где собрались родные Афины.
Исполнение музыкальной композиции закончилось смехом: Геру и Афродиту повеселил вид девушки во время игры. Расстроенная Афина выкинула флейту.
А позже инструмент нашел сатир Марсий, который вызвал на музыкальное состязание Аполлона. Только Марсий не учел, что играть на флейте бога научила сама создательница инструмента. После победы бог содрал с Марсия шкуру, чем весьма расстроил рассудительную Афину.
Интересные факты
- Значение имени Афина — свет или цветок. Но существует теория, что из-за древности культа богини настоящий перевод имени утерян.
- Девушку часто сопровождает богиня Ника, символ победы. При этом родной отец Ники — титан Паллант, павший от руки Афины.
Афина с щитом- Чудовище из Медузы Горгоны сделала сама Афина. Девушка сравнила собственную внешность с обликом богини, за что и поплатилась. По другой версии, Посейдон изнасиловал Медузу в храме Афины. Богиня не стерпела подобного осквернения.
- Афина покровительствует змеям, но сама чаще всего принимает вид птицы.
- В честь богини назван астероид, открытие которого состоялось в 1917 году.
Фото
24smi.org
Афіна
Афіна — богиня мудрості і справедливої війни. Догрецької походження образу Афіни не дозволяє розкрити етимологію імені богині, виходячи з даних тільки грецької мови. Міф про народження Афіни від Зевса та Методи («мудрості») пізнього походження — періоду оформлення класичної олімпійської міфології.
Все в Афіні, починаючи з появи на світ, було дивовижним. Інші богині мали божественних матерів, Афіна — одного батька, Зевса, який зійшовся з дочкою Океану Метіда. Зевс проковтнув cвою вагітну дружину, так як вона (за іншими джерелами, верховний бог дізнався про це від Геї та Урана) передрекла, що після дочки народить сина, який стане володарем неба і позбавить його влади. Скоро у Зевса нестерпно розболілася голова. Спохмурнів він, і, бачачи це, боги поспішили вийти, бо вони знали з досвіду, який Зевс, коли в нього поганий настрій. Біль не проходила. Владика Олімпу не знаходив собі місця і ледь не кричав. Тоді ще у Аполлона не народився син Асклепій, який міг би впоратися з будь-якою хворобою.
Тому Зевс послав Ганімеда за Гефестом (інші міфи стверджують, що це був Прометей), наказавши, щоб той з’явився негайно. Божественний коваль прибіг так, як був — весь у сажі і з молотом в руці.
— Син мій, — звернувся до нього Зевс .- Щось сталося з моєю головою. Вдар мене молотом по потилиці і посильніше.
Почувши ці слова, Гефест в жаху відступив назад.
— Але як? — Пробелькотів він. — Не можу …
— Можеш! — Суворо наказав Зевс. — Так, як б’єш по ковадлу.
І вдарив Гефест, як йому було сказано. Череп Зевса розколовся, і з нього, оголосивши Олімп войовничим кличем, вистрибнула діва в повній одязі воїна і з списом у руці і стала поруч з батьком. Очі юної, прекрасною і величною богині світилися мудрістю.
Від потужного стрибка завагався Олімп, застогнали лежать навколо землі, здригнулося і закипіло хвилями море. Боги довго не могли прийти до тями. Гефест від подиву навіть випустив молот.
Зевс був здивований не менше за інших, але, не бажаючи показати, що він не відає, як ні в чому не бувало звернувся до Гефесту:
— Це твоя сестра Афіна. Оскільки вийти на світ їй допоміг удар твого молота, вона буде, як і ти, володіти майстерністю.
Особа Гефеста невдоволено витягнулося. Звик він бути на Олімпі єдиним майстровим.
— Твій молот залишиться в тебе, — заспокоїв його Зевс. — Афіна отримає веретено. Вона буде прясти і ткати.
Так з’явилася ще одна богиня. Була вона майстринею і войовницею, проводила час, не шкодуючи сил, за роботою, щоб одягнути і взути весь Олімп. Коли ж до слуху її доходив свист стріл або дзвін мечів, вона кидала веретено, одягалися в зброю і з мечем у руці кидалася в січу.
За одним із переказів, місцем народження Афіни був берег озера Трітоніди в Лівії (Африка). Нібито від цього вона отримала прізвисько Трітоніди або Трітогенея. За Геродотом, Афіна називалася Трітоніди тому, що була дочкою Посейдона від німфи Трітоніди. Ця версія як і всі, пов’язані з попередником Зевса давньогрецької божеством Посейдоном, є більш давньою. Саме ім’я Афіни у формі А-ta-na засвідчено в микенских текстах II тис. до н.е.
Народження Афіни зображено в цьому міфі з позиції героїчної міфології періоду патріархату, в якій особливо виділялося чоловіче організуючий початок. Афіна є як би безпосереднім продовженням Зевса, виконавицею його задумів і волі. Народившись з його голови, Афіна була мудріший за всіх інших богів і богинь. Знаючи це, Зевс садив Афіну поруч і радився з нею, перш ніж що-небудь зробити. Але вона і думка Зевса, здійснена в дію. Поступово материнство Метіда приймає все більш абстрактний і навіть символічний характер, так що Афіна вважається породженням одного Зевса і приймає на себе функції божества мудрості, так само, як Зевс сприйняв їх від Метіда.
Про Афіні як найдавнішому божество говорить пояснення іншого її прізвиська — Паллада. В давнину вважалося, що богиня отримала його від впав з неба дерев’яного ідола Палладіон. Що б не означало це прізвисько, переказ про що впав з неба дерев’яному ідолі саме по собі говорить про Афіну як божество найдавнішого кола. Пізніші міфи приписують появу епітета Паллада того, що Афіна перемагає гіганта Палланта.
Афіна — одна з найголовніших фігур не тільки олімпійської міфології, за своєю значимістю він дорівнює Зевсу і іноді навіть перевершує його, корінь в найдавнішому періоді розвитку грецької міфології — матріархат. Силою і мудрістю вона дорівнює Зевсу. Їй віддаються почесті слідом за Зевсом і місце її — найближче до Зевса. Поряд з новими функціями богині військової потужності, Афіна зберегла свою матріархальний незалежність, яка виявляється в розумінні її як діви і захисниці цнотливості. На древнє зооморфічні минуле богині вказують її атрибути — змія, тварина, уособлює мудрість, і сова, птах з опуклими, загадковими і, як можна судити з її поведінки, розумними очима. Зображення сови чеканилося на срібних монетах афінських, і кожен, хто приймав «сову» в обмін на свої товари, немов би віддавав почесті самої Афіні. Гомер називає Афіну «совоокая», орфічний гімн — «пестровідной змією». Афіна — покровителька змій; в храмі Афіни в Афінах, за повідомленням Геродота, жила величезна змія — страж акрополя, присвячена богині. Витоки мудрості Афіни в її хтонічним минулому сходять до образу богині зі зміями крито-мікенського періоду. Ці образи відводять в найдавніший період: сова і змія охороняли палац Мінотавра на Криті, і зображення богині зі щитом мікенського часу — прообраз олімпійської Афіни. Середа неодмінних атрибутів Афіни — Егіда — щит з козячої шкури з головою змеевласой Медузи, який володіє величезною магічною шар, лякає богів і людей.
Численні відомості про космічні рисах образу Афіни. Її народження супроводжується золотим дощем, вона зберігає блискавки Зевса. Її зображення, так званий паладій, впало з неба. Ототожнювалася Афіна з дочками Кекропа — Пандросой «всевлажной» і Аглавра «світлоповітряного» або Агравлой «полебороздной». Священним деревом Афіни була оливка. Маслини Афіни вважалися «деревами долі», і сама Афіна мислилася як доля і Велика богиня-мати, яка відома в архаїчній міфології як батько і руйнувальниць всього живого. Великий був і її гнів на людей, що посміли поставити під сумнів благочестя богів і уявити, що може обійтися без допомоги олімпійців або в змозі перевершити їх у майстерності, повчальна в цьому відношенні легенда про Арахне, дочки фарбаря тканин з Колофона.
Потужна, страшна, совоокая богиня архаїки, володарка егіди, Афіна в період героїчної міфології спрямовує свою силу на боротьбу з титанами і гігантами. Разом з Гераклом Афіна вбиває одного з гігантів, але іншого вона навалює острів Сицилія, з третього здирає шкіру і покриває нею своє тіло під час битви. Вона — вбивця горгони Медузи і носить ім’я «горгоноубійци». Афіна вимагає до себе священної шанобливості, ні одна людина не може її побачити. Відомий міф про те, як вона позбавила зору юного Тіресія (сина своєї улюблениці Харікло), коли той випадково побачив її обмивання. Позбавивши юнака зору, Афіна разом з тим наділила його пророчим даром.
Класична Афіна наділена ідейно-організуючими функціями: вона захищає героям, захищає громадський порядок і так далі. Вона ставить на царство Кадма, допомагає Данаю і його дочкам, а так само нащадку Даная Персеєві, який убив Медузу. Зевс послав Афіну на допомогу Гераклові, і той вивів з Ереб пса бога Аїда, Кербера. Богиня протегує Тідею і його синові Діомеду, яких вона хотіла зробити безсмертними, але відмовилася від цього задуму, побачивши дику жорстокість Тідея. Улюбленцем Афіни був Одіссей, розумний і сміливий герой. У поемах Гомера (особливо «Одіссеї») жодне хоч трохи важлива подія не обходиться без втручання Афіни. Вона — головна захисниця греків-ахейців і постійний ворог троянців, хоча культ її існував і в Трої. Афіна — захисниця грецьких міст (Афін, Аргоса, Мегари, Спарти), що носить ім’я «градозащітніци».
Величезна статуя Афіни Промахос («передовий боєць»), покрита слоновою кісткою, зі списом, сяючим на сонце, що могли побачити здалеку мореплавці, що наближаються до міста, прикрашала акрополь в Афінах, де богині були присвячені храми Ерехтейон та Парфенон. Головні епітети Афіни, наділеною цивільними функціями, — Поліада («міська») і Поліухос («градодержіца»). Пам’ятником прославлення мудрої правительки Афінської держави, засновниці ареопагу, є трагедія Есхіла «Евменіди».
Афіна завжди розглядається в контексті художнього ремесла, мистецтва, майстерності. Вона допомагає гончарів, ткаля, умільцям, будівельнику корабля аргонавтів. Вона навчила дев витягати з вовни нитки, сплітати їх у щільну тканину і прикрашати її візерунками. Одним юнакам вона показала, як очищати шкури, як пом’якшувати грубу шкіру в котлах і виготовляти з неї м’яку і зручне взуття, іншим дала в руки гострі сокири, навчивши їх теслярувати і вирізати меблі, третім вручила узду для упокорення диких коней, які стали служити людям . Вона водила руками скульпторів і художників, які прикрасили життя і зберегли все гідне пам’яті, за це вони прославляли її і називали Ерганой («робітницею»), покровителькою ремісників. Афіна допомогла Прометею вкрасти вогонь з кузні Гефеста. Її власні вироби — справжні витвори мистецтва, як, наприклад, плащ, витканий для героя Ясона. Афіні приписується винахід флейти і навчання грі на ній Аполлона. Одного її дотику досить, щоб зробити людину прекрасним (Одіссея вона піднесла станом, наділила кучерявим волоссям, надала силою і привабливістю), наділила Пенелопу напередодні зустрічі подружжя дивовижною красою.
Афіна — богиня мудрості, Демокріт вважав її «розумністю». Мудрість Афіни інша, ніж мудрість Гефеста і Прометея, для неї характерна мудрість у державних справах. Для пізньої античності Афіна з’явилася принципом неподільності космічного Розуму та символом всеосяжної світової мудрості, тим самим її якості різко протиставляються буяння і екстазу Діоніса. Як законодавиця і покровителька афінської державності шанувалася Афіна — Фратрія «братська», Булайя «радні», Сотейра «рятівниця», Пронойя «провидцям».
Хоча культ Афіни був поширений по всій материкової і острівної Греції (Аркадія, Арголіда, Корінф, Сикион, Фессалія, Беотія, Кріт, Родос), особливо шанували Афіна в Аттиці, і її головному місті — Афінах (назва міста Афіни греки пов’язували з ім’ям богині — покровительки міста). Їй були присвячені землеробські свята: прохарістеріі (у зв’язку з проростанням хліба), плінтеріі (початок жнив), аррефоріі (дарування роси для посівів), каллінтеріі (дозрівання плодів), скірофоріі (відраза посухи). Під час цих свят відбувалося обмивання статуї Афіни, юнаки приносили клятву громадянського служіння богині. Загальної характер мав свято Великих панафіней — апофеоз Афіни-державної мудрості. Засновником панафіней вважався Еріхтоній, син Землі. Афіна виховала його у своїй священному гаю, а коли він виріс, дарувала йому царську владу; перетворювачем — Тесей. Щорічні Панафинеи влаштовував Солон, великі встановив Пісістрат. Перікл увів змагання в співі, грі на кіфарі і флейті. На панафінеях приносилися жертви Афіні і відбувалася передача пеплоса богині, на якому зображувалися її подвиги в гігантомахії. Переможцям змагань подавали амфори з оливковою олією. Звичай нагороджувати переможців кубками існує й донині.
У Римі Афіна ототожнювалася з Мінервою. Римським святам Мінерви присвячені два великих уривка з «Фаст» Овідія. Протягом всієї античності Афіна залишається свідченням організуючою і спрямовуючої сили розуму, який впорядковує космічну і суспільне життя, прославляючи строгі підвалини держави, заснованого на демократичному законодавстві.
ua-referat.com
Греческая богиня Афина
Афина, Афина Паллада — богиня мудрости, организованной войны, военной стратегии в древнегреческой мифологии, одна из наиболее почитаемых богинь Древней Греции. Афина входит в число двенадцати великих олимпийских богов. Кроме того, она является богиней знаний, искусств и ремёсел; девой-воительницей, покровительницей городов и государств, наук и мастерства, сноровки, ума, изобретательности.
Прозвище «Паллада» она добавила к своему имени в честь по разным вариантам товарища по играм Палланта или молочной сестры Паллады, которого (которую) убила случайно в игровой битве.
Благодаря своей необычной внешности, Афина легко отличима от других древнегреческих богинь. В отличие от других женских божеств, она использует мужские атрибуты — держит в руках копьё, одета в доспехи. На голове шлем, как правило, коринфский — с высоким гребнем. Её щит – эгида – обтянут козьей шкурой и украшен головой Горгоны Медузы. Её сопровождают священные животные:
- сова (символ мудрости),
- змея (также символ мудрости)
Её растение – олива – священное дерево древних греков.
Её называли «сероокой и русоволосой», описания подчеркивают её большие глаза.
Рождение богини Афины было необычным. Наиболее распространена версия из «Теогонии» Гесиода. Царю богов Зевсу было предсказано, когда его первая жена Метида забеременела, что у неё родится двое необыкновенных детей: дочь, равная самому Зевсу в мудрости и храбрости, и сын с душой завоевателя, который станет царем богов и людей. Зевс не хотел терять главенство над миром. По совету Урана и Геи он хитростью заставил Метиду стать маленькой и проглотил её.
Через некоторое время Зевс почувствовал страшную головную боль. Чтобы помочь рождению Афины, Гефест ударил Зевса топором по голове, а Прометей воспринял её из головы Зевса.
Афина появилась на свет взрослой женщиной в блестящих золотых доспехах, с острым копьем в одной руке, издав при этом громкий воинственный клич.
Интересен миф о том, как Афина получила владычество над греческой местностью Аттика, чьей покровительницей, со столицей, названной её именем, она считалась в историческую эпоху.
Согласно этому мифу, первым пришёл в Аттику Посейдон, в землю на Акрополе ударил трезубцем, и возник источник морской воды, который показывали в Эрехтейоне в историческое время. Следом за ним появилась Афина, которая ударила в землю копьём и вырастила оливковое дерево (маслину). Судьи присудили победу Афине, поскольку её подарок является более полезным, город назвали её именем, Разгневался Посейдон и попытался затопить землю морем, но Зевс запретил ему.
Согласно мифологии, Афина была покровительницей и советчицей всех мужчин-героев. В отличие от Артемиды и Гестии, богиня-девственница Афина ищет общества мужчин. Ей нравится атмосфера мужских дел и власти. Она может быть их компаньоном, коллегой или доверенным лицом, не испытывая к ним никаких эротических чувств и не нуждаясь в эмоциональной близости.
Во время Троянской войны Афина активно действовала на стороне греков. Она заботилась о своих любимцах, особенно об Ахилле, самом грозном и сильном греческом воине. Афина проявила себя как лучший стратег во время Троянской войны. Ее вмешательство принесло грекам победу в сражении.
Будучи богиней ремесел, Афина причастна и к созданию произведений искусства. Особенно она известна своим мастерством ткачихи.
В этой связи существует только один миф об Афине, где говорится о смертной женщине. Афину, как богиню ремесел, на состязание в мастерстве вызвала слишком самонадеянная ткачиха по имени Арахна. Обе работали с большой скоростью и искусством. Когда полотна были закончены, Афина была восхищена безукоризненной работой своей соперницы, носюжеты, изображенные на полотне, её взбесили. Арахна посмела изобразить любовные похождения Зевса. Она выткала Леду, ласкающую лебедя, под видом которого Зевс проник в спальню царицы для того, чтобы овладеть ею. В следующей сцене была изображена Даная, которую Зевс оплодотворил, превратившись в золотой дождь; затем Арахна выткала изображение девы-Европы, которую Зевс похитил, обернувшись великолепным белым быком.
Афина страшно разгневалась, разорвала работу Арахны и ударила ее челноком. Несчастная женщина не перенесла позора и повесилась. Пожалев Арахну, Афина освободила ее из петли и вернула ей жизнь, превратив в паука, навечно приговоренного плести паутину.
В честь Афины назван астероид (881) Афина, открытый в 1917 году.
www.smirnova-tatjana.ru