Міфи про Геракла (переказ) читати скорочено

“Міфи про Геракла” переказ ви можете прочитати щоб згадати деталі цікавої історії про подвиг Геракла. А якщо ви вперше читаєте “Міфи про Геракла” більш повна версія детально опише всі подробиці.

Зміст

1. “Міфи про Геракла” переказ читати
2. 12 подвигів Геракла 
3. “12 подвигів Геракла” аудіокнига (переказ українською мовою)

Геракл був сином Зевса та земної жінки Алкмени. Йому присвячено безліч літературних творів, скульптур, картин, що належать уславленим митцям усього світу. І нині створюються мультиплікаційні фільми та комп’ютерні ігри про подвиги Геракла (Геркулеса, як його називали римляни).

Насправді його звали Алкідом («сильним»). Ім’я Геракл він отримав через ненависть до нього дружини Зевса — Гери. В дослівному перекладі слово «геракл» означає «уславлений Герою», або «завдяки Гері». Це протиріччя помічали вже давні греки. Але так воно й було — Гера, ненавидячи Геракла, ставила на його шляху всілякі перешкоди, чим сприяла тому, що герой, долаючи їх, щораз більше прославлявся.

Зевс із нетерпінням чекав на народження Геракла, який мав допомогти олімпійцям перемогти у війні з гігантами. Він знав наперед, що його син стане неперевершеним еллінським героєм. Та не так гадала Гера. У день, коли повинен був народитися Геракл, Зевс перед богами-олімпійцями став похвалятися тим, що малюк з його нащадків, який у цей день з’явиться на світ, буде володарем Мікен. Однак хитра Гера вдала, що не вірить у похваляння чоловіка і при свідках попросила Зевса поклястися незламною клятвою богів, що саме так і буде. А Зевс, не помітивши підступу, таку клятву дав. Тоді Гера затримала пологи Алкмени і прискорила народження Еврисфея, сина цариці Мікен, який дійсно доводився Зевсові нащадком — правда, правнуком, а не сином, як Геракл. Аж тоді Зевс збагнув, як його ошукано, та було вже пізно — клятву не можна було порушувати. Так володарем Мікен став хирлявий і боягузливий Еврисфей, а Геракл ще й повинен був йому служити. Та Гері й цього було мало — вона задумала вбити хлопчика ще маленьким, пославши до нього в колиску двох величезних отруйних змій. Проте немовля мало таку надзвичайну силу, що своїми маленькими рученятами вмить задушило гадів. Так Геракл ще дитиною став змієборцем.

Із Гераклом пов’язаний цікавий еллінський міф про виникнення сузір’я, яке ми називаємо Чумацьким (або Молочним) Шляхом. Зевс, ще до народження Геракла, мріяв зробити сина безсмертним. Однак для цього той мав не лише бути сином бога, а й хоча б раз напитися молока богині. Тому хтось з олімпійців хитро підсунув немовля в ліжко до Гери вночі, коли та спала, щоб воно, не розбудивши богиню, напилося її молока. Але малий пустун почав смоктати з такою силою, що Гера спросоння різко відштовхнула його від себе, а її молоко забризкало небосхил. Так і виникла наша Галактика — Молочний Шлях, яку росіяни називають «Млечным Путем», а англійці — «Milky way». Та й саме слово «галактика» походить від грецького «gаІакtікоs» — «молочний».

Виховував Геракла мудрий кентавр (міфічна істота, нижня частина тіла в якої кінська, а верхня – людська) Хірон. Він та інші вчителі навчали хлопця володіти луком і лірою, прийомами кулачного бою й красномовства. Дуже скоро хлопець перевершив усіх своїх учителів, але дуже поважав їх і був вдячним за науку.

За пророцтвом, Геракл повинен був служити малосильному й лякливому мікенському цареві Еврисфею впродовж 12 років, та ще й протягом цієї служби здійснити 10 подвигів. І він таки здійснив їх. Але через те, що два подвиги Еврисфей Гераклові не зарахував, їхня кількість зросла до 12. Так і виникли знамениті міфи про 12 подвигів Геракла.

12 подвигів Геракла 

Перший подвиг — Геракл подолав страшного немейського лева. Цей хижак мешкав у горах коло Немеї, наводячи жах на всю округу, бо вбивав тварин і людей. Ніхто не знав, де він ховається, бо всі, хто з ним зустрівся, гинули. Немейський лев мав таку міцну шкуру, що не боявся ані каменів, ані стріл, ані будь-якої іншої зброї. Тому Гераклові довелося душити його голіруч. Коли герой приніс тушу лева до Мікен, Еврисфей так перелякався, що заборонив йому заходити до міста і звелів показувати здобич здалеку, з-під міських мурів. А Геракл зробив собі із шкури лева плаща, який захищав його краще за будь-який панцир.

Другий подвиг — перемога над лернейською гідрою. Це була чорна блискуча почвара із зміїним тулубом і дев’ятьма головами, вісім із яких були смертними, а одна — безсмертною. Гідра чатувала в очеретах біля болота на людей і худобу, спустошуючи околиці Лерни. Знайти її було непросто. Геракл зі своїм небожем Іолаєм довго ходив болотом, аж поки її вгледів. Вона кинулася на людей — і бій закипів. На допомогу гідрі виповз велетенський рак Каркін і вчепився Гераклові в ногу. Але герой миттю розтоптав його й закинув аж на небо (так виникло сузір’я Рака). Гідра намагалася вкусити Геракла, але його врятувала шкура немейського лева. Замість відірваної палицею Геракла голови в гідри одразу ж виростали дві нові. Тоді він попрохав Іолая, щоб той припалював свіжі рани палаючим смолоскипом. А на припеченому місці голови вже не виростати. Нарешті залишилася лише одна — безсмертна — голова, і Геракл її стяв. Вона покотилася в болото. З тулуба гідри стікала отруйна кров і жовч, у які Геракл умочив свої стріли, від чого вони стали смертоносними. Безсмертну голову гідри, яка все ще скажено сичала й роззявляла пащу, Геракл закопав глибоко в землю, ще й придавив важким каменем. Це був великий подвиг, але злостивий Еврисфей відмовився зарахувати його до числа десяти необхідних, бо Гераклові допомагав Іолай.

Третій подвиг — Геракл упіймав керинейську лань із золотими рогами й мідними копитцями, яка належала богині Артеміді. Він гнався за нею цілий рік і дійшов аж до північної країни гіпербореїв. Однак впіймав прудку тварину лише тоді, коли поранив ЇЇ. Артеміда розгнівалася на Геракла і за допомогою Аполлона хотіла відібрати в нього лань. Але герой пояснив, що це примха Еврисфея, і безперешкодно приніс керинейську лань до Мікен. Коли Еврисфей побачив лань, Геракл із задоволенням випустив її на волю.

Четвертий подвиг — полювання на величезного вепра, який оселився на горі Ериманф, винищуючи посіви та поїдаючи людей і худобу. Еврисфей послав проти вепра Геракла. Усі інші боялися почвари, і цар Мікен сподівався, що вона вб’є героя. Але той загнав ериманфського вепра в глибокий сніг і, зв’язавши, відніс Еврисфеєві.

П’ятий подвиг — очищення Авгієвих стаєнь. Еврисфей розгубився, бо, що б він не загадав — Геракл усе виконував. І тут йому на допомогу прийшла злопам’ятна Гера, яка підказала діяння не лише нездійсненне, а й принизливе навіть для звичайної людини… Цар Еліди Авгій дуже любив коней і мав їх незліченну кількість. Але його стайні були такі брудні, що розчистити їх було неможливо. Звідси походить крилатий вислів «авгієві стайні». Так кажуть про щось надзвичайно занедбане, що годі впорядкувати. А хитрий Авгій ще й поставив умову, аби стайні були вичищені впродовж одного дня! Геракл попередньо домовився з ним, що в разі виконання цих умов забере десяту частину його табунів, і пішов працювати. Слуги доповіли цареві про дивну поведінку чужинця, який навіть не підійшов до стаєнь, а копирсався собі в землі неподалік від них. Проте Геракл уже все продумав. Він вирив канали від бурхливих річок Алфея і Пенея аж до огорожі занедбаних стаєнь. Та Авгій про це не здогадувався, і, коли з’явилися перші промені вечірнього сонця, став смакувати перемогу над Гераклом і потирати руки від задоволення. Саме тоді герой закінчив риття каналів і розламав стіну, що оточувала стайні, спрямувавши туди воду двох рік. Бурхливий потік вимив усе ще до заходу сонця, і перед розгубленим Авгієм стайні засяяли чистотою. Геракл вкотре переміг, продемонструвавши цього разу не лише фізичну силу, а й неабиякий розум. Проте Авгій, дізнавшись, що Геракл діяв за завданням Еврисфея, не дав йому жодного коня. А Еврисфей не зарахував цей подвиг Гераклові, бо той працював не безкорисливо, а за винагороду.

Шостий подвиг — перемога над стімфальськими птахами, які вбивали людей та тварин. Неподалік міста Стімфала, у густому лісі оселилися дивовижні птахи: величезні, з мідними дзьобами, пазурами та крилами, вони сипали перами, мов стрілами. Усі звірі, навіть хижаки, повтікали зі Стімфальського лісу. Дійшовши до нього, Геракл сів перепочити, аж раптом щось задзижчало і впилося в землю поруч із ним. Це було мідне перо стімфальського птаха. Герой сховався під непробивну левову шкуру, з-під якої невпинно стріляв у птахів, але їх не меншало. Раптом з’явилася Афіна, його опікунка з дитячих років. Вона дала герою мідні тріскачки (знаряддя, за допомогою якого утворюється тріск, стукіт), зроблені самим Гефестом. і Геракл почав крутити ними, чим налякав птахів і перестріляв їх, поки ті були в повітрі.

Сьомий подвиг — приборкання страшного критського бика. На острові Криті жив цар Мінос. Він поклявся принести в жертву богам бика, який ніколи не знав ярма, якщо боги пошлють йому таку тварину. І Посейдон зробив Міносові подарунок: море завирувало, і з хвиль до берега приплив дивовижний білий бик. Посейдонів бик так сподобався царю, що він залишив його собі, а замість нього приніс у жертву іншого бика. Але зранку божественний бик вирвався зі стайні й почав нищити все навколо себе. Над Критом нависла небезпека. За наказом Еврисфея, Геракл прибув туди, довго бився з биком і таки приборкав його. Потім пригнав тварину до берега моря та й поплив на її спині додому. Згодом притяг бика до Еврисфея. Той, як завжди, злякався, і Геракл відпустив тварину.

Восьмий подвиг — приборкання жахливих кобилиць фракійського царя Діомеда, таких лютих, що їх тримали прикутими залізними ланцюгами до мідних стійл і годували лише людським м’ясом. Діомед наказав віддавати коням усіх чужинців. Припливши до Фракії, Геракл із гуртом сміливців побіг до стайні. Розковувати скажених кобилиць було небезпечно, тому вели їх до корабля помалу. За цей час цар зібрав військо, яке кинулося на чужинців. Зав’язався бій, коні вирвалися і розірвали Діомеда. Те, що він робив із невинними людьми, спіткало і його самого. А Геракл та його товариші перемогли і привезли кобилиць Еврисфею. Той спочатку був у захваті від краси коней, подібних яким ніколи й не бачив, але як тільки вони блиснули на нього очима, злякався і наказав відігнати їх у гори як подарунок своїй покровительці Гері.

Дев’ятий подвиг — здобуття пояса цариці амазонок Іпполіти. На далекому березі моря жили амазонки — войовничі жінки, що вели свій рід від бога війни Ареса. Найкращою з-поміж них була Іпполїта, якій Арес подарував пояс — ознаку царської влади. Еврисфеєва донька Адмета захотіла отримати цей пояс, і Еврисфей послав Геракла добути його. Прибувши до країни амазонок, він не захотів воювати із жінками. Герой домовився з Іпполітою, враженою його красою й міццю, про те, що та добровільно віддасть йому пояс. Але Гера, ненавидячи Геракла, вирішила, як завжди, все зіпсувати. Вона прибрала вигляду амазонки і підбурила жінок проти Геракла, обдуривши, що той, мовляв, хоче викрасти царицю. Амазонки кинулися в бій, але Геракл їх переміг. Тоді Іпполіта сама віддала Гераклові пояс, і він відвіз його до Мікен Еврисфеєві.

Десятий подвиг — здобуття череди корів Герібна з острова Ерифії, що знаходився далеко на заході. Досягнувши протоки, яка розділяла Європу й Африку, Геракл розсунув там велетенські скелі (так звані «Гераклові стовпи»), створивши відому нині Гібралтарську протоку. Знемагаючи від нещадної спеки, Геракл пригрозив луком самому титану Геліосу (Сонцю). За таку сміливість той дав Гераклові свій келих, що слугував йому човном, на якому він щоночі перетинав океан, аби щоранку знову з’явитися людям (міф про чергування дня і ночі). Геракл швидко досяг Ерифії, що знаходилася серед океану. На цьому дикому острові паслися червоні корови, яких стерегли здоровенні пастух і двоголовий пес. Велетень Геріон мав три голови і три тулуби, що зрослися. А його шість рук і шість ніг були невтомними в бою. Ледь Геракл причалив до Ерифії, як на нього накинувся двоголовий пес. Палицею герой збив одразу дві голови. Але до нього вже підбігав велетень-пастух. Просвистіла отруйна Гераклова стріла — і той упав мертвий. Аж тут Геріон наскочив на Геракла так раптово, що той мав лише мить, аби натягнути лука. Однак стріла була пущена так влучно, що велетень одразу впав. Загнавши корів Геріона у Геліосів човен, Геракл швидко переправив їх через океан. Із вдячністю повернувши Геліосу його келих, Геракл погнав череду Геріона суходолом, долаючи різноманітні перешкоди. В Італії розбійник Как украв у Геракла кілька корів і загнав до потаємної печери. Герой довго шукав пропажу, але не міг знайти і, зневірений, пішов було геть. Та раптом одна з корів у печері замукала. Геракл усе зрозумів, покарав крадія і забрав корів. У Флоренції, на площі Синьорії, і сьогодні можна побачити скульптурну групу, де могутній Геракл тримає за волосся розбійника, що стоїть навколішках.

Побував Геракл і в Причорномор’ї, на безлюдних тоді землях, які нині є територією України. Втомлений, герой заснув, а в цей час коні втекли з його колісниці. Шукаючи їх, він зустрів міфічну істоту: верхня частина тіла в неї була жіноча, а нижня — зміїна. Діва-змія пообіцяла віддати йому коней, якщо він поживе в неї. Народивши трьох синів, вона відпустила Геракла додому. А він залишив їй свій лук і сказав, що володарем тих земель стане той із трьох синів, який зуміє натягти тятиву. Хлопці виросли і стали сильними юнаками, але з цим завданням впорався лише один із них, якого звали Скіфом. І, начебто, від нього й походять скіфи, що жили в Причорномор’ї (Скіфії) за часів античності. Цей міф, описаний «батьком історії» Геродотом у V ст. до н. е., вважається першою у світі писемною згадкою про землі, на яких розташована Україна.

Під час подальшої Гераклової мандрівки злостива Гера не раз насилала на череду корів Геріона різноманітних чудовиськ, але проти Геракла всі були безсилі. А коли він пригнав череду в Мікени, невдоволений Еврисфей приніс корів Геріона в жертву Гері.

Одинадцятий подвиг — похід по яблука Гесперйд. Розгублений Еврисфей не знав, що б таке загадати цього разу. Адже Гераклові залишалося здійснити лише два подвиги. І знову втрутилася підступна Гера. Колись на весіллі Гери й Зевса мати-Земля Гея подарувала нареченій яблуню із золотими яблуками вічної молодості. Те дерево росло десь на краю землі, в саду прекрасних Гесперйд. А стеріг його страшний дракон, який не спав ані вдень ані вночі. Навіть самі Геспериди не наважувалися підійти до нього. Загадавши Гераклові принести три яблука із саду Гесперйд, Еврисфей і сам не знав, де знаходиться той сад. Тим більше не знав цього Геракл. Дорогу він вивідав у всезнаючого морського бога Нерея, який не хотів показувати Гераклові шлях. Але герой заскочив Нерея зненацька, зв’язавши його під час сну, і хоч як Нерей змінював свій вигляд і пручався, не відпустив старого, допоки той не розказав про шлях до Гесперйд. А шлях був дуже непростим. Спочатку Геракл ішов через Лівію, де на нього чекав двобій із велетнем Антеєм, який був непереможним, допоки торкався матері-Землі. Тож Геракл відірвав Антея від землі й задушив у повітрі. Втомившися від боротьби, Геракл заснув, аж раптом на нього напали пігмеї, маленькі люди. Прокинувшись, він позбирав їх усіх до левової шкури. Після цього прийшов на Кавказ, де мучився нескорений титан Прометей.

За стогоном і вигуками Геракл знайшов місце покарання титана і вбив орла стрілою, змоченою в отруйній жовчі лернейської гідри. Потім розбив кайдани і звільнив Прометея. Тепло попрощавшись із ним, Геракл попрямував далі. Він перейшов через Рифейські гори (Урал) і потрапив до країни гіпербореїв. Там стояв титан Атлант, батько тих самих Гесперид, які стерегли яблука, потрібні Гераклові. Як ви вже знаєте, за участь у титаномахії Атлант був покараний: мусив тримати на плечах величезний важкий небосхил. Від неймовірного напруження його ступні вгрузли в матір-Землю. За порадою мудрого Прометея, Геракл запропонував Атлантові трохи потримати замість нього небо, а тим часом той перепочине і принесе яблука Гесперид. Атлант приніс яблука, але сказав Гераклові, що віддасть їх Еврисфеєві сам, а Геракл нехай потримає небо замість нього. Звичайно, такого напруження герой довго б не витримав, адже він не мав сили титана. І Геракл схитрував: він неначе погодився із пропозицією Атланта, але попросив того трохи потримати небо на плечах, поки Геракл підмостить собі на голову подушку, а то, мовляв, тверде небо віддавило йому плечі й голову. Простакуватий титан погодився і знову взяв небосхил на свої плечі. А Геракл схопив три яблука Гесперид і помчав до Еврисфея. Той отримав яблука, але так розлютився черговою перемогою Геракла, що кинув їх героєві. Згодом Афіна повернула яблука Гесперидам.

І останнім, дванадцятим, подвигом Геракла була небезпечна мандрівка до Аїду за страшним сторожем підземного царства — триголовим псом Кербером. Знову Еврисфей послав Геракла на вірну смерть, адже з Аїду не повертався ніхто. Бог Аїд дозволив йому забрати потвору, але за однієї умови — не використовувати зброї, подолати його голіруч. А це було неможливо, адже Кербер був триголовою потворою, мав тулуб, усіяний зміїними головами, та ще й драконячий хвіст. Проте Геракл ледь не задушив Кербера, потім узяв його на повід і відвів до Еврисфея. Той і так був боягузливим, побачивши ж цю потвору, взагалі онімів і лише замахав до Геракла руками: мовляв, негайно відведи це страхіття назад до Аїду, я тобі зараховую всі подвиги і відтепер ти можеш бути вільним. Геракл відпустив Кербера, і той одним стрибком повернувся до Аїду. Так закінчилася служба Геракла в Еврисфея.

“12 подвигів Геракла” аудіокнига (переказ українською мовою)

Міфи про Геракла. 12 подвигів (Скорочено)

Зміст

1. “Міфи про Геракла” читати скорочено
2. “12 подвигів Геракла” аудіокнига українською (скорочено)
3. “12 подвигів Геракла” дуже скорочено

“Міфи про Геракла” читати скорочено

Головна думка міфів про подвиги Геракла – уславлення розуму й сили людини, що все більше опановувала навколишній світ та пізнавала саму себе.

1 подвиг Геракла скорочено

 “Немейський лев”

Гераклові довелося вступити на службу до царя Еврісфея за те, що в божевіллі він вбив своїх синів.
Еврісфей відразу наказав Гераклові знищити зухвалого немейського лева.
Геракл знайшов лігво лева, і, заваливши один вихід, став чекати чудовисько біля іншого.
Коли з’явився лев, Геракл став пускати в нього стріли, але ті відскакували від товстої шкури.
Тоді Геракл палицею перекинув лева і голими руками задушив його.
Геракл зняв шкуру з немейського лева і став носити її як обладунок.

2 подвиг Геракла скорочено

“Лернейськая гідра”

Цар Еврісфей наказав Гераклові знищити десятиголову лернейську гідру, яка вбивала людей.
Геракл вирушив у дорогу з другом Іолаєм, але зажадав від того, щоб в битву Іолай не ліз.
Геракл стрілами підпалив болото, і коли гідра вилізла, став рубати їй голови.
На місці відрубаної голови відразу відростають дві нових, і Геракл виявився оточений головами.
Іолай став припікати відрубані голови і нові голови перестали відростати.
Геракл убив гідру і змочив в її отруйній крові наконечники своїх стріл.

3 подвиг Геракла скорочено

“Полювання на Еріманфського вепра” 

Звелів цар Еврисфей Гераклові зловити величезного Еріманфського вепра.
Кентавр Хола радо прийняв Геракла і влаштував на честь героя бенкет.
Інші кентаври образилися і напали на Геракла, а той став бити їх отруєними стрілами.
Щоб врятуватися, кентаври сховалися в печері Хірона, який виховував Геракла в дитинстві.
Геракл потрапив Хирону стрілою в коліно і довго плакав над тілом випадково вбитого друга.
Він зловив вепра і відніс його Еврисфеєві, який з переляку заліз в мідний чан.

4 подвиг Геракла скорочено

 “Лови Керинейської лані”

Цар Еврісфей наказав Гераклові зловити швидконогу Керинейську лань із золотими рогами.
Лань легко перестрибувала прірви і Геракл гнався за нею до країни гіпербореїв і назад.
Нарешті він вистрілив в лань з лука і поранив тварину в ногу.
Розгнівана Артеміда з’явилася Гераклові і стала пред’являти претензії.
Геракл звалив провину на Еврісфея, чиї доручення змушений був виконувати.
Артеміда вибачила Геракла, але затаїла злість на Еврісфея.

5 подвиг Геракла скорочено

 “Знищення стімфалійських птахів”

Наказав цар Еврісфей Геракла вигнати з країни стімфалійських птахів, з гострими пір’ям і мідними дзьобами.
Птахи нападали на людей і розоряли квітучий край.
Афіна з’явилася до Геракла і дала йому мідні тимпани, навчивши, як перемогти птахів.
Геракл надів шкуру немейского лева, вдарив в тимпани, і коли птахи злетілися, став стріляти в них з лука.
Птахи стали кидати в Геракла пір’я, але воно не пробивало шкуру немейського лева.
Перелякані птахи відлетіли з Греції на береги Понта Евксинського.

6 подвиг Геракла скорочено

“Пояс Іпполіти”

На прохання дочки зажадав Еврисфей від Геракла привезти пояс Іполіти, цариці амазонок.
На кораблі з вірними друзями відплив Геракл, і відвідав кілька островів і Трою, всюди здійснюючи подвиги.
Іполіта, дізнавшись навіщо завітав Геракл, хотіла віддати йому пояс, але Гера збентежила розуми амазонок.
Амазонки напали на Геракла і його супутників і декількох убили, поки в бій не вступив Геракл.
Геракл убив багатьох амазонок, і Іполита віддала йому пояс, а інша амазонка стала дружиною Тесея.
Геракл привіз пояс Еврісфею, той віддав його доньці, а дочка повернула пояс в храм Гери.

7 подвиг Геракла скорочено

 “Авгієві стайні”

Цар Еврісфей відправив Геракла до царя Авгія, щоб герой вичистив його стайні.
Стайні Авгія не прибирали роками, і Геракл зажадав десяту частину стада, за те, що їх очистить.
Цар Авгий тільки сміявся, думаючи, що такий подвиг нікому не під силу.
Але Геракл змінив русло річки, і вода вимила весь бруд зі стаєнь.
Авгій нацькував на Геракла своїх племінників, але герой убив їх, а потім убив Авгія.

Народ просив Геракла сісти на трон замість Авгія, але Геракл відмовився і передавши трон синові Авгия, велів влаштовувати на землі Еліди Олімпійські ігри на славу Зевса.

8 подвиг Геракла скорочено

 “Критський бик”

Еврісфей зажадав від Геракла привезти йому білого критського бика.
Цей бик сам приплив на острів Крит і цар Мінос залишив його собі, замість того, щоб принести в жертву.
Боги наслали на бика безумство і бик став вбивати людей.
Буря винесла Геракла в Єгипет і цар Бусіріс закував героя в ланцюги, щоб принести в жертву.
Геракл вирвав кайдани і ланцюгами вбив царя Бусіріса, а потім на Криті ними ж зловив бика.
Геракл привіз бика Еврісфею, але бик втік, і його потім убив Тесей.

9 подвиг Геракла скорочено

 “Коні Діомеда” 

Еврісфей зажадав від Геракла добути йому коней Діомеда, які харчувалися людським м’ясом.
Геракл прибув у Фессалію і дізнався, що у царя Алмеда померла кохана дружина Алкеста.
Геракл дочекався бога смерті Танатоса, і силою змусив того повернути Алкесту.
Геракл вирушив у Фракію і зажадав від Діомеда віддати йому коней.
Діомед відправив проти Геракла свою армію, але герой переміг усіх.
Він привіз коней Еврисфеєві, а він відпустив коней в гори.

10 подвиг Геракла скорочено

 “Корови Геріона” 

Щоб привести в Мікени стадо Геріона, Геракл пройшов Африку і спорудив свої стовпи на березі океану.
Він побачив бога Геліоса, і бог прокатав Геракла на своїй колісниці до острова Геріона.
На острові Гераклові довелося битися з величезним псом і пастухом.
А потім з самим Геріоном, шестируким велетнем, якого герой убив палицею.
Геліос віддав Гераклові свою колісницю для перевезення стада.
Геракл пригнав стадо Еврисфею, а той приніс корів в жертву.

11 подвиг Геракла скорочено

“Цербер” 

Цар Еврісфей зажадав від Геракла привести до нього пса Цербера з царства мертвих.
На вході в царство мертвих Геракл звільняє врослого в скелю Тесея.
Багато жахів бачить Геракл в царстві мертвих і обіцяє Мелеагрові одружитися на його сестрі.
Аїд погоджується віддати Гераклу Цербера, але герой повинен приборкати пса.
Геракл голими руками душить Цербера і веде його до Еврісфея.
Еврісфей в страху молить Геракла повернути Цербера в царство мертвих.

12 подвиг Геракла скорочено

“Золоті яблука Гесперид”

Щоб знайти шлях до садів Атласу, Геракл підкараулив морського бога Нерея і переміг його в боротьбі.
У Лівії Геракл зустрів велетня Антея, і, піднявши його в повітря, задушив.
В Єгипті Геракла хотіли принести в жертву, але він убив царя Бусіріса і пішов.
Геракл знайшов Атласа і став просити віддати йому три золоті яблука Гесперид.
Атлас захотів обдурити Геракла і змусити його тримати небо замість себе ..
Але Геракл сам обдурив Атласа, забрав у нього яблука.

Після циз подвигів Геракл закінчив свою службу в Еврісфея.

“12 подвигів Геракла” аудіокнига українською (скорочено)

“12 подвигів Геракла” дуже скорочено

У Піндара та трагіків перелічено всі 12 подвигів (повний їх цикл описав Пісандр):

1. боротьба з немейським левом, якого герой задушив;
2. знищення лернейської гідри, отрутою якої Геракл намазав стріли, і тому найменша рана від його стріли вважалася смертельною;
3. лови керинейської лані з золотими рогами й мідними ногами;
4. знищення стімфалійських птахів, що мали мідні пазурі, крила, дзьоби й пір’я, яке правило їм за стріли;
5. полювання на ерімантського вепра, який пустошив Аркадію;
6. здобуття для доньки Еврістея Адмети пояса цариці амазонок Іпполіти;
7. очищення Авгієвих стаєнь протягом одного дня;
8. подолання крітського бика, що вивергав полум’я; цього бика Посейдон подарував Міносові;
9. перемога над царем Діомедом, що кидав чужоземців на поталу своїм кобилам-людожеркам;
10. викрадення корів страхітливого триголового велетня Геріона, який жив на далекому заході, на острові Ерітія. Геракл перейшов усю Європу й Лівію і на пам’ять про цей похід спорудив Гераклові стовпи (Гібралтар і Сеуту). На зворотному шляху там, де пізніше був заснований Рим, частину корів у Геракла викрав велетень Как, якого герой убив. За визволення країни від розбійника тубільці встановили в себе культ Геракла, який згодом перейшов до римлян. З цим подвигом пов’язують боротьбу Геракла з Антеєм;
11. викрадення золотих яблук із саду Гесперид: яблука дістав Атлант, поки Геракл підтримував замість нього небо;
12. останній і найважчий подвиг — приборкання Кербера (Цербера). Геракл спустився в царство Аїда біля Тенара, здолав стоголового пса без будь-якої зброї, виніс його зв’язаного на світ і, показавши Еврістеєві, відніс назад. (За іншими переказами, Геракл вивів з Аїду Адметову дружину Алкесту та героя Тесея, а біля виходу вступив у двобій із самим богом Аїдом і навіть поранив його).

Звершивши подвиги, Геракл звільнився від служби в боягузливого Еврістея, повернувся до Фів, розлучився з Мегарою, вважаючи, що шлюбу з нею не схвалювали боги, і віддав її за свого небожа й друга Іолая. Потім вирушив до Ехалії (за пізнішим переказом — до Евбеї або Мессенії), де попросив руки Іоли, доньки володаря Евріта.

Тим часом Автолік викрав Еврітову худобу. Цар запідозрив у крадіжці Геракла й не захотів віддати за нього дочку. Герой разом з братом Іоли Іфітом пішов розшукувати череду, щоб довести свою невинність. У дорозі Гера знову наслала на Геракла божевілля і він убив Іфіта. Щоб спокутувати злочин, герой за велінням оракула три роки служив у лідійської цариці Омфали, яка примусила його прясти вовну, а сама вбралася в левову шкуру й носила палицю.

Після закінчення служби в Омфали Геракл здобув Трою і знищив царя Лаомедонта з усіма його синами, за винятком одного, якого викупила його сестра Гесіона, після чого він став зватися Пріамом (тобто «Викупленим»). З-під Трої герой повернувся до Греції, де в місті Пілосі знищив увесь рід Нелея, крім [Нестор]а, і поранив самого бога Плутона, що допомагав пілосцям.

Потім Геракл одружився з дочкою етолійського царя Ойнея Деянірою, заради якої боровся з річковим богом Ахелоем.  Ахелой мав дар перевтілення і в боротьбі з Гераклом удавався до різних хитрощів: спочатку обернувся на змію, потім на бика. Геракл відрубав йому один із рогів, який наяди перетворили на ріг достатку. (Варіант. Переможений Ахелой виміняв у Геракла свій відрубаний ріг на ріг кози Амальтеї).

Одружившися з Деянірою, Геракл вирушив у Трахін до свого друга Кеїка. У дорозікентавр Несс, що перевозив Деяніру через річку, намагався зґвалтувати її. Геракл убив кентавра отруєною стрілою. Помираючи, Несс дав Деянірі підступну пораду — зібрати його отруєну кров, яка нібито може повертати втрачене кохання. Коли Геракл переміг Евріта й забрав його доньку Іолу, Деяніра, боячись, що він може покинути її заради бранки, прислала чоловікові одяг, просочений кров’ю Несса, Як тільки одяг на тілі зігрівся, отрута почала діяти; Геракл від нестерпних мук кинувся у вогонь.

Зевс зробив героя безсмертним, узяв його на Олімп і одружив з Гебою. Інші міфи розповідають про визволення Гераклом Прометея, про участь героя в боротьбі з гігантами тощо.

Геракл | Миф, значение, труды, значение и факты

Геракл , греческий Геракл , римский Геракл , один из самых известных греко-римских легендарных героев. Традиционно Геракл был сыном Зевса и Алкмены ( см. Амфитриона), внучки Персея. Зевс поклялся, что следующий сын, рожденный в доме Персеид, станет правителем Греции, но — по уловке ревнивой жены Зевса Геры — другой ребенок, болезненный Эврисфей, родился первым и стал царем. Когда Геракл вырос, ему пришлось служить Эврисфею, а также терпеть мстительное преследование Геры; его первым подвигом было удушение двух змей, которых она послала убить его в колыбели.

Геракл вел победоносную войну против царства Орхомена в Беотии и женился на Мегаре, дочери Креонта, царя Фив, но убил ее и их детей в припадке насланного Герой безумия и, следовательно, был обязан стать слуга Эврисфея. Именно Эврисфей навязал Гераклу знаменитые подвиги, позже организованные в цикл из 12, обычно следующим образом: (1) убийство немейского льва, чью шкуру он впоследствии носил; (2) убийство девятиглавой гидры из Лерны; (3) поимка неуловимой лани (или оленя) Аркадии; (4) поимка кабана с горы Эримант; (5) очищение за один день стойл для крупного рогатого скота царя Авгия из Элиды; (6) отстрел чудовищных птиц-людоедов Стимфалийских болот; (7) поимка бешеного быка, терроризировавшего остров Крит; (8) поимка кобылиц-людоедов царя Диомеда Бистонского; (9) взятие пояса Ипполиты, царицы амазонок; (10) захват скота трехтелого великана Гериона, который правил островом Эритея (имеется в виду красный) на крайнем западе; (11) возвращение золотых яблок, хранившихся на краю света Гесперидами; и (12) поднятие из подземного мира трехголового пса Цербера, стража его ворот.

Викторина «Британника»

От Афины до Зевса: основы греческой мифологии

Завершив Подвиги, Геракл предпринял дальнейшие предприятия, в том числе военные походы. Он также успешно сражался с речным богом Ахелоем за руку Деяниры. Когда он вез ее домой, кентавр Несс попытался надругаться над ней, и Геракл выстрелил в него одной из своих отравленных стрел. Кентавр, умирая, велел Деянире сохранить кровь из его раны, потому что, если бы Геракл носил одежду, натертую ею, он не любил бы никого, кроме нее, вечно. Через несколько лет Геракл влюбился в Иолу, дочь Эврита, царя Эхалии. Деянира, поняв, что Иола опасная соперница, прислала Гераклу одеяние, перепачканное кровью Несса. Кровь оказалась сильным ядом, и Геракл умер. Его тело было положено на костер на горе Оэта (современно-греческий Оити), его смертная часть была сожжена, а его божественная часть вознеслась на небо, став богом. Там он примирился с Герой и женился на Гебе.

В искусстве и литературе Геракл изображался чрезвычайно сильным человеком среднего роста, огромным едоком и пьяницей, очень влюбчивым и в целом добрым, но с редкими вспышками жестокой ярости.

Его характерным оружием был лук, но часто и дубина.

В Италии ему поклонялись как богу купцов и торговцев, хотя другие также молились ему за его характерные дары удачи или спасения от опасности.

Редакторы Британской энциклопедии Эта статья была недавно отредактирована и обновлена ​​Адамом Августином.

Краткое изложение и анализ мифа о 12 подвигах Геракла – интересная литература

Литература

Доктор Оливер Тирл (Университет Лафборо)

Геракл, более известный как Геракл (латинская версия его греческого имени), был многогранным героем греческой мифологии. Ему было приказано совершить свои знаменитые «Двенадцать подвигов» в качестве наказания за убийство собственной жены и детей, когда он был на службе у царя Эврисфея, двоюродного брата Геракла. Некоторые из них довольно известны — Геракл убивает Немейского льва или крадет золотые яблоки Гесперид, — но другие, такие как убийство стимфалийских птиц, менее известны.

Давайте подробнее рассмотрим все двенадцати подвигов Геракла и исследуем их значение и значение в греческом мифе, подвергнув их анализу.

Двенадцать подвигов Геракла: краткое изложение

Гераклу было дано двенадцать лет, чтобы завершить свои двенадцать подвигов. Для следующего резюме деталей подвигов мы следуем превосходной статье Пьера Грималя о Геракле в . Словарь пингвинов классической мифологии (Penguin Dictionary) .

Удушение Немейского льва . Немейский лев был чудовищем, сыном Ортруса и Ехидны. Он жил в регионе, известном как Немея, живя в пещере и питаясь всем, что мог найти, вызывая хаос и ужас по всей земле.

В пещере льва было два входа. Не сумев убить грозного зверя из своего лука, стрел и своей дубинки, Геракл заставил льва вернуться в его пещеру, заблокировал другой выход, а затем задушил его до смерти. Он содрал кожу с мертвого животного и надел его шкуру (голова животного служила шлемом).

Убийство Лернейской гидры . Этот монстр был еще одним потомком Ехидны, на этот раз с Тифоном. Гидра — змея с несколькими головами (сколько разнится от рассказа к рассказу, от пяти до сотни) — дышала настолько зловонно, что даже этого было достаточно, чтобы убить человека. На этот раз стрелы Геракла оказались успешными против зверя, особенно когда он поджег их. Затем он отрубил животному многочисленные головы.

К счастью, Гераклу помогал Иолай, его племянник, и это было даже к лучшему, так как обезглавить лернейскую гидру было немного похоже на игру в «ударь крота»: как только отрубили голову, она тут же отрастала снова. Вместе они использовали горящие головни, чтобы запечатать различные шеи зверя, чтобы новые головы не могли выскочить.

Поимка эриманфского вепря . Это существо жило на заснеженной горе Эримантус, и Геракл поймал его, позвав его, чтобы оно вышло из своего логова, а затем водя его веселым танцем среди снега, пока, обессилев, животное не рухнуло, и ему удалось поймать его и привести живым в Микены.

Поймать лань Керинии . Затем Гераклу пришлось поймать крупную олениху, которая опустошала посевы в Эное. Это существо дало ему отговорку, и только после того, как он более года выслеживал его на обширных северных территориях, он смог в конечном итоге ранить его стрелой, а затем схватить, взяв живым.

Убийство стимфалийских птиц.

За этот подвиг Геракл столкнулся с целой стаей этих птиц, которые жили в Аркадии и грызли урожай. Используя бронзовые кастаньеты, Геракл смог выгнать их из кустов и убить — как вы уже догадались — своими стрелами.

Очистка Авгиевых конюшен . Это одно из самых известных подвигов Геракла. Эврисфей хотел унизить его, заставив выполнять такую ​​тяжелую работу. У Авгия были большие стада, но он не удосужился убрать навоз из конюшен. Геракл выполнил эту черную — и, несомненно, очень вонючую — работу, но настоял на оплате за это.

Поимка критского быка. Это существо также фигурирует в другом известном мифе о Тесее и Минотавре. Минотавр был человеком с головой быка: продукт довольно запутанной связи между Пасифаей, женой царя Миноса, и свирепым быком, которого Посейдон вывел из моря, чтобы Минос мог принести его в жертву ему. Однако Минос был так увлечен быком, что принес в жертву другое животное, надеясь, что Посейдон этого не заметит.

Но Посейдона не обмануть, и, чтобы наказать Миноса за его обман, он сделал быка настолько диким, что он представлял угрозу для Миноса, и Пасифая, жена Миноса, возжелала быка — лежа с ним и зачав знаменитого Минотавра, человек с головой быка. Геракл отправился на Крит, и Минос благословил его на поиски быка. Затем Геракл отвел быка к Гере, которая освободила его.

Похищение кобыл Диомеда. Рассказы об этом подвиге различаются, но по общему сюжету Геракл должен привести четырех кобыл, принадлежащих Диомеду, царю Фракии, живыми к Эврисфею. Но хотя Гераклу удалось освободить лошадей из бронзовых яслей, в которых они содержались, крепко связанных железными цепями, в некоторых версиях Геракл скормил Диомеда своим собственным лошадям, которые пожирали человеческое мясо.

Захват пояса королевы Ипполиты. Адмета, дочь Эврисфея, дала Гераклу задание: захватить пояс, который носила Ипполита, грозная воительница амазонок. Геракл отправился в страну амазонок и убедил Ипполиту отдать ему пояс, но Гера посеяла разногласия между двумя сторонами, и Геракл в конечном итоге убил Ипполиту.

Крупный рогатый скот Гериона. Это приключение само по себе могло бы стать основой для эпоса. Получив задание отправиться на остров Эритию, где человек по имени Герион владел огромным стадом крупного рогатого скота, Геракл должен был пересечь Ливийскую пустыню и, устав от жары, угрожал застрелить солнце, пока Гелиос не одолжил герою свою Чашу Солнце, которое Геракл использовал для пересечения океана. Но когда волны угрожали опрокинуть судно, Геракл нацелил свой лук на Океана, который, также опасаясь выстрелов, прекратил поднимать волны вокруг Чаши, позволив Гераклу благополучно добраться до острова.

Оказавшись там, наш герой собрал огромные стада, убил охранявшего их пастуха и убил своими стрелами Гериона. На обратном пути в Северную Африку он вдохновил на создание еще одной легенды, воздвигнув две колонны (скалы Гибралтара и Сеуза), которые стали известны как «Геркулесовы столбы».

Забрать пса Цербера из подземного мира. Ни одна эпическая приключенческая история классической древности не была бы полной без спуска в Подземный мир. Для своего следующего подвига Гераклу пришлось отправиться туда, чтобы найти Цербера, трехголового пса. Плутон, бог подземного мира, согласился отдать Цербера Гераклу, если тот сможет обучить собаку без применения оружия. В конце концов Гераклу это удалось, и он вернул собаку на землю живых вместе с ним. После того, как он показал Цербера Эврисфею, чтобы доказать, что выполнил задание, он вернул собаку Плутону.

Кража золотых яблок Гесперид. Последний из двенадцати подвигов Геракла также является одним из самых известных, хотя по сути он напоминает древнегреческую версию измельчения яблок (или, возможно, апельсинов). Сад Гесперид принадлежал Гере, которая поставила их под охрану, причем охранником был грозный дракон с сотней голов (еще одно чудовище, которое было одним из потомков Ехидны).

Геракл обманом заставил Атласа добыть для него несколько золотых яблок, в то время как он предложил помочь взять на себя бремя Атласа (взять на плечи небеса). Когда Атлас вернулся, он отказался взять небеса на свои плечи, но Геракл не хотел ничего этого. Он обманул Атласа, сначала согласившись на просьбу, но попросив Атласа вернуть небеса себе на плечи всего на мгновение, пока Геракл поправил свой плащ (или добавил подушку под голову). Атлас, явно не самый умный из Титанов, согласился, после чего Геракл ушел с яблоками, которые Атлас принес для него.

Однако в некоторых рассказах Геракл не нуждался в помощи Атласа, убил дракона и сам скрылся с золотыми яблоками.

Двенадцать подвигов Геракла: анализ

Геракл (или Геракл в оригинале) — непревзойденный греческий герой: сильный, бесстрашный, хитрый (возможно, только Одиссей превосходит его в остроумии и коварстве) и человек действия которому удается завершить каждое из своих двенадцати подвигов, несмотря на различные трудности и неудачи, с которыми он сталкивается. На некоторые путешествия у него уходят месяцы, и это только основные детали, которые мы помним из трудов; но ранние составители мифов описывают конкретные детали многочисленных путешествий Геракла по суше и морю, а также кражи яблок и убийства львов.

Геракл — классический пример героя, который побеждает вопреки всему . Во многих моментах двенадцати подвигов он выглядит обреченным на неудачу, неудачу или даже смерть, но, подобно Одиссею, возвращающемуся домой с Троянских войн, ему всегда удается добиться успеха, несмотря на проблемы, с которыми он сталкивается в конкретном квесте. .

Но был ли в Подвигах Геракла более глубокий символизм? Они были подвергнуты аллегорической интерпретации и анализу, возможно, самым известным из них был Гераклит Грамматик, мыслитель первого века, написавший, среди прочего, комментарий к Гомеру.

Гераклит утверждал, что каждый из подвигов представляет какой-либо аспект человека: эриманфский вепрь представляет собой «несдержанность» или невоздержанность человека, немейский лев представляет решимость человека броситься к неверным целям в погоне за чем-то, лань Керинии представляет трусость , и так далее.