1758 — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

2 зміни у цій версії очікують на перевірку. Стабільну версію було перевірено 1 листопада 2020.

Перейти до навігаціїПерейти до пошуку

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 1758 (значення).

1758‎ (12 К, 2 С)

Перша наукова революція • Просвітництво • Глухівський період в історії Гетьманщини • Російська імперія

Зміст

• 1 Геополітична ситуація
• 2 Події
  • 2.1 В Україні
  • 2.2 У світі
  • 2.3 Наука та культура
• 3 Народились
• 4 Померли

Геополітична ситуація[ред. | ред. код]

Султаном Османської імперії є Мустафа III (до 1774). Під владою османів перебувають Близький Схід та Єгипет, Середземноморське узбережжя Північної Африки, частина Закавказзя, значні території в Європі: Греція, Болгарія і Сербія. Васалами османів є Волощина та Молдова.

Священна Римська імперія охоплює крім німецьких земель Угорщину з Хорватією, Трансильванію, Богемію, Північ Італії, Австрійські Нідерланди.

Її імператор — Франц I (до 1765). Марія-Терезія має титул королеви Угорщини. Королем Пруссії є Фрідріх II (до 1786).

На передові позиції в Європі вийшла Франція, якою править Людовик XV (до 1774). Франція має колонії в Північній Америці та Індії. В Іспанії королює Фернандо VI (до 1759). Королівству Іспанія належать південь Італії, Нова Іспанія, Нова Гранада та Віце-королівство Перу в Америці, Філіппіни. В Португалії королює Жозе I (до 1777). Португалія має володіння в Бразилії, в Африці, в Індії, в Індійському океані й Індонезії.

Північ Нідерландів займає Республіка Об’єднаних провінцій. Вона має колонії в Північній Америці, Індонезії, на Формозі та на Цейлоні. Великою Британією править Георг II (до 1760). Британія має колонії в Північній Америці, на Карибах та в Індії. Король Данії та Норвегії — Фредерік V (до 1766), на шведському троні сидить Адольф Фредерік (до 1771). На Апеннінському півострові незалежні Венеціанська республіка та Папська область. У Речі Посполитій королює Август III Фрідріх (до 1763).

На троні Російської імперії сидить Єлизавета Петрівна (до 1761).

Україну розділено по Дніпру між Річчю Посполитою та Російською імперією. Гетьман України — Кирило Розумовський. Нова Січ є пристанищем козаків. Існує Кримське ханство, якому підвласна Ногайська орда.

В Ірані фактично править династія Зандів при номінальному правлінні сефевіда Ісмаїла III. Значними державами Індостану є Імперія Великих Моголів, Імперія Маратха. Зростає могутність Британської Ост-Індійської компанії. У Китаї править Династія Цін. В Японії триває період Едо.

В Україні[ред. | ред. код]

Докладніше: 1758 в Україні

У світі[ред. | ред. код]

• Семирічна війна:
  • 22 січня російські війська увійшли в Східну Пруссію й захопили Кенігсберг.
  • 22 лютого від берегів Англії відплив флот зі 158 кораблів з метою завоювання Нової Франції.
  • 29 квітня відбулася морська битва між британцями та французами біля Куддалора в Індії. Битва не виявила переможця.
  • 8 червня британці під керівництвом Джеймса Вулфа розпочали облогу Луїсбура в Новій Шотландії.
  • 23 червня англо-ганноверські війська під керівництвом Фердинанда Брауншвейг-Вольфенбюттельського завдали поразки французам у битві при Крефельді.
  • 30 червня австрійські війська під командою Ернста Гідеона Лаудона знищили прусський конвой у битві при Домштадтлі.
  • 6 липня британці побили французів у битві при Бернетц Брук у Північній Америці.
  • 8 липня французи зуміли відбити атаку на форт Карійон.
  • 3 серпня британський та французький флоти знову зійшлися у Негапатамській битві біля узбережжя Індії, і знову битва не виявила переможця.
  • 25 серпня Фрідріх II завдав поразки росіянам у битві при Цорндорфі.
  • 14 вересня французи відбили атаку британців на форт Дюкен.
  • 14 жовтня прусська армія Фрідріха II програла австрійцям важку битву при Гохкірху.
  • 25 листопада французи покинули форт Дюкен. Англійці перейменували його в Піттсбург.
• Почався понтифікат Климента XIII.
• 3 вересня відбувся невдалий замах на короля Португалії Жозе I.

Наука та культура[ред. | ред. код]

Докладніше: 1758 у науці та 1758 у літературі

• 25 грудня — перша передбачена поява комети Галле́я, підтверджено періодичність руху комет.
• Карл Лінней запровадив біномінальну номенклатуру.
• Семюел Джонсон почав видавати журнал «Нероба».
• Руджер-Йосип Бошкович опублікував у праці «Теорія натуральної філософії, приведена до єдиного закону сил, що існують в природі» свою атомістичну теорію.

див. також Категорія:Народились 1758

• 6 травня — Максиміліан Робесп’єр (Непідкупний), вождь якобінців у роки Великої французької революції
• 29 вересня — Гораціо Нельсон, англійський флотоводець, адмірал

див. також Категорія:Померли 1758

1794 — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

1 зміна у цій версії очікує на перевірку. Стабільну версію було перевірено 30 серпня 2021.

Перейти до навігаціїПерейти до пошуку

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 1794 (значення).

Промислова революція • Просвітництво • Російська імперія • Велика французька революція

Зміст

• 1 Геополітична ситуація
• 2 Події
  • 2.1 В Україні
  • 2.2 У світі
  • 2.3 Наука і культура
  • 2.4 Засновані
  • 2.5 Зникли
• 3 Народились
• 4 Померли

Геополітична ситуація[ред. | ред. код]

В Османській імперії султан Селім III (до 1807). Під владою османів перебувають Близький Схід та Єгипет, Середземноморське узбережжя Північної Африки, частина Закавказзя, значні території в Європі: Греція, Болгарія і Сербія. Васалами османів є Волощина та Молдова.

Священна Римська імперія охоплює крім німецьких земель Угорщину з Хорватією, Трансильванію, Богемію, Північ Італії, Австрійські Нідерланди. Імперію очолює Франц II (до 1835). У Пруссії править Фрідріх-Вільгельм II (до 1797).

У Французькій республіці завершилася Епоху терору. Франція має колонії в Північній Америці та Індії. Король Іспанії — Карл IV (до 1808). Королівству Іспанія належать південь Італії, Нова Іспанія, Нова Гранада, Віце-королівство Перу, Внутрішні провінції та Віцекоролівство Ріо-де-ла-Плата в Америці, Філіппіни. У Португалії королює Марія I (до 1816). Португалія має володіння в Бразилії, в Африці, в Індії, в Індійському океані й Індонезії. На троні Великої Британії сидить Георг III (до 1820). Британія має колонії в Північній Америці, на Карибах та в Індії.

Сполучені Штати Америки займають територію частини колишніх британських колоній. Президент США — Джордж Вашингтон. Територія на півночі північноамериканського континенту, що належить Великій Британії, розділена на Нижню Канаду та Верхню Канаду, територія на півдні та заході континенту належить Іспанії й Франції.

Північ Нідерландів займає Республіка Об’єднаних провінцій. Вона має колонії в Америці, Індонезії, на Формозі та на Цейлоні. Король Данії та Норвегії — Кристіан VII (до 1808), на шведському троні сидить Густав IV Адольф (до 1837). На Апеннінському півострові незалежні Венеціанська республіка та Папська область. Король Речі Посполитої — Станіслав Август Понятовський (до 1795). У Російській імперії править Катерина II (до 1796).

Україну розділено між трьома державами. Королівство Галичини та Володимирії належить Австрії. Правобережжя розділене між Річчю Посполитою та Російською імперією. Лівобережя та Крим належать Російській імперії. Задунайська Січ існує під протекторатом Османської імперії.

В Ірані закінчилося правління династії Зандів, до влади прийшли Каджари. Імперія Маратха контролює значну частину Індостану. Зростає могутність Британської Ост-Індійської компанії. У Бірмі править династія Конбаун. У Китаї володарює Династія Цін. В Японії триває період Едо.

В Україні[ред. | ред. код]

Докладніше: 1794 в Україні

• 2 вересня указом Катерини II порту Хаджибей були виділені гроші на реконструкцію. У 1795  році Хаджибей перейменували в Одесу

У світі[ред. | ред. код]

27 липня: Арешт Робесп’єра та Сен-Жуста

• 4 березня Національний конвент скасував рабство у Франції.
• 12 березня польський генерал Антоній Мадалінський відмовився розпустити свої підрозділи й повів їх на Краків.
• 23 березня Британія захопила Мартиніку.
• 24 березня Тадеуш Костюшко виголосив прокламацію й розпочав повстання проти окупації Речі Посполитої військами Російської імперії й Пруссії.
• 4 квітня війська Речі Посполитої під проводом Костюшка здобули перемогу над росіянами в битві під Рацлавицями.
• 5 квітня у Франції страчено Жоржа Дантона.
• 17-19 квітня у Варшаві відбувся напад на російський гарнізон. Жителі міста приєдналися до повстання Костюшка.
• 19 квітня Росія, Велика Британія та Пруссія утворили союз проти революційної Франції.
• 7 травня Робесп’єр проголосив у Франції культ Верховної Істоти державною релігією.
• 8 травня в Парижі страчено 28 членів генерального відкупу, зокрема відомого хіміка Антуана Лавуазьє.
• 18 травня французька революційна армія здобула перемогу над британцями у битві під Туркуеном.
• 4 червня британці захопили Порт-о-Пренс на Гаїті.
• 17 червня виникло Англо-корсиканське королівство.
• 26 червня французи виграли битву при Флерюсі, що призвело до остаточної втрати Австрійських Нідерландів та падіння Республіки об’єднаних провінцій.
• 13 липня почалася облога Варшави російсько-прусськими військами.
• 17 липня у Парижі страчено 16 комп’єнських мучениць.
• 27 липня (9 термідора ІІ року за революційним календарем) термідоріанський переворот повалив у Франції якобінську диктатуру.
• 23 вересня французи захопили Аахен.
• 28 вересня Австрія, Росія та Британія уклали союз проти Франції.
• 2 жовтня французька революційна армія виграла битву при Альденговені й повністю окупувала Австрійські Нідерланди.
• 4 жовтня президент США востаннє вів війська в бій при придушенні повстання через віскі.
• 10 жовтня російські війська перемогли прихильників повстання Костюшка у битві при Мацейовицях. Поранений Тадеуш Костюшко потрапив у полон.
• 4 листопада російські війська Олександра Суворова взяли штурмом передмістя Варшави Прагу.
• 18 листопада США та Велика Британія підписали Договір Джея, врегулюввавши взаємні відносини.
• В Ірані до влади прийшли Каджари, полонивши й стративши останнього шаха із Зандів.

Наука і культура[ред. | ред. код]

Докладніше: 1794 у науці та 1794 у літературі

• Ернст Флоренс Фрідріх Хладні висловив припущення, що метеорити виникли в космосі.
• Ладзаро Спалланцані звобив висновок, що кажани послуговуються іншим засобом, відмінним від зору, для орієнтації в темряві.
• Еразм Дарвін опублікував перший том «Зоономії».
• Медаль Коплі отримав Алессандро Вольта.
• Засновано Університет Теннессі.
• Засновано Політехнічну та Нормальну школи.
• У Парижі відкрито Музей мистецтв і ремесел.
• Томас Пейн опублікував трактат «Століття розуму».

Засновані[ред. | ред. код]

• Республіка Буйон
• Корсиканське королівство
• Литовське генерал-губернаторство

Зникли[ред. | ред. код]

• Занди
• Брієнн (графство)
• Буйон (герцогство)
• Юліх-Берг
• Прусський Гелдерланд

див. також Категорія:Народились 1794

• 27 травня — Корнелій Вандербільт, американський індустріаліст, залізничний магнат

див. також Категорія:Померли 1794

• 27 жовтня — Григорій Сковорода, найвидатніший український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог.

Максимилиан Робеспьер

Портрет молодого Робеспьера, начинающего адвокатскую практику

Максимилиан Франсуа де Робеспьер e (1758-1794) был самым значительным лидером радикального периода Французской революции. Он разделил историков и современных мыслителей так же, как разделил мнения в свое время.

Некоторые считают Робеспьера величайшим диктатором революции, ярым «сангвинократом», движущей силой Комитета общественной безопасности (КПС) и правления террора. Другие заняли более тонкую и взвешенную точку зрения, полагая, что его сила и влияние были преувеличены и искажены. Какова бы ни была степень его власти, Робеспьер — очаровательная фигура. Одержимый добродетелью и неподкупностью, не заинтересованный в материальной выгоде и развлечениях, Робеспьер был человеком, полностью посвятившим себя революции.

Фон

Робеспьер родился в Аррасе, примерно в 115 милях (180 км) к северу от Парижа, в 1758 году. Его мать умерла, когда Робеспьер был младенцем, и вскоре после этого его отец бросил семью, оставив Робеспьера и его братьев и сестер на воспитание своими бабушками и дедушками. Он посещал местную школу и показал себя выдающимся учеником, выиграв стипендию для обучения в Париже. Там он делил занятия с Камиллой Демулен, которая на протяжении большей части революции была политическим союзником.

16-летний Робеспьер был выбран для произнесения панегирик на латинском языке только что коронованному Людовику XVI, но король, как известно, пренебрежительно отнесся к молодому студенту, оставшись в своей карете под дождем, а затем рано уехав.

К началу 1780-х Робеспьер получил юридическое образование и вернулся в Аррас, где работал адвокатом. Он стал одним из лучших защитников интересов в регионе, ведя и выигрывая несколько громких дел, а также часто работая pro bono («для общественного блага») от имени тех, кто не мог платить.

В Генеральных штатах

Портрет молодого Робеспьера, начинающего адвокатскую практику

Политическая жизнь Робеспьера началась в 1789 году, когда он был избран представителем третьего сословия Артуа в Генеральных штатах. Радикальный по своим взглядам, он одним из первых вступил в Бретонский клуб (предшественник якобинского клуба), а затем в Национальное собрание.

Влияние Робеспьера в Национальном учредительном собрании было омрачено ораторской силой таких людей, как Оноре Мирабо и Жан-Сильвен Байи. Однако за кулисами он был более эффективен и приобрел значительное влияние в якобинском клубе.

Робеспьер не заседал в Законодательном собрании (он, как известно, издал самоотверженный указ, который предотвратил это), но был избран в Национальное собрание в сентябре 1792 года. 

Радикальные взгляды и популярность демократия, равенство и идеи Жан-Жака Руссо. В первые месяцы своего пребывания в Конвенте Робеспьер выразил свое неприятие рабства во французских колониях, объявления революционной войны в Европе, применения смертной казни и чрезмерного применения насилия. Но, как и сама революция, его взгляды со временем менялись и радикализировались.

Возможно, самый известный портрет Робеспьера

Профиль и влияние Робеспьера возросли осенью 1792 года. Его политика и речи стали популярными среди санкюлотов Парижа, которые восхищались демократическими ценностями Робеспьера и его регулярными утверждениями о том, что революция принадлежит люди, а не политики.

Противники Робеспьера обвиняли его в разжигании сентябрьской резни. Обвинение было беспочвенным, хотя позже он оправдывал массовые убийства как законную революционную акцию.

В Конвенте Робеспьер стал плодовитым лидером фракции горцев. Его речи, как и большая часть его политической карьеры, разделили мнения. Робеспьер, несомненно, был красноречив, и его речи тщательно готовились, но не всем они нравились. «Он слишком многословен и не знает, когда остановиться», — заметил один наблюдатель.

Сам Робеспьер был холодным, лишенным чувства юмора, целеустремленным и нелюбимым. У него было мало друзей, и он никогда не женился, несмотря на постоянные предложения от незнакомых ему женщин. Историк Томас Карлайл назвал его «неподкупным цвета морской волны». Грубое мнение Жоржа Дантона о Робеспьере заключалось в том, что он «не умеет трахаться, а деньги пугают его до чертиков».

Избавление от жирондонцев

Первую половину 1793 года Робеспьер провел заговор против жирондистов, чьи ораторы по-прежнему доминировали в Национальном конвенте. Весной 1793 года Робеспьер передал этот бой якобинскому клубу, где призвал народ выступить против Жака Бриссо и его последователей.

Это подстрекательство окупилось 2 июня, когда восстание Национальной гвардии и санкюлотов вынудило изгнание 29 жирондистских депутатов из Конвента. Хотя Робеспьер сыграл важную роль в организации этого, позже он объявил это выражением народной воли.

С исчезновением его жирондистской оппозиции влияние Робеспьера начало расти. В конце июля 1793 года он был избран в Комитет общественной безопасности (CPS) и стал представителем комитета в зале Конвента.

Здесь начинается неуверенность в могуществе Робеспьера. Хотя он, несомненно, является влиятельной фигурой в CPS, маловероятно, что он доминировал в Комитете, как это часто предполагается.

Идеи, действия и руководство Робеспьера сыграли решающую роль в установлении царства террора. Стремясь расширить свой контроль над революцией и под давлением парижской санкюлотов , Робеспьер и его коллеги по CPS сделали «террор на повестке дня». Вместе они разработали Закон о подозреваемых (сентябрь 1793 г.), который обеспечил правовую основу для террора; Декрет о чрезвычайном правительстве (октябрь 1793 г.), приостановивший действие конституции и индивидуальных прав; и Закон Фримера (декабрь 1793 г.), который еще больше сосредоточил государственную власть в руках КПШ.

Робеспьер обосновал эти меры рядом речей в конце 1793 и в начале 1794 года. Он приравнял революционный террор к добродетели, потому что он очищал и защищал нацию.

Быстрое падение

Реконструкция лица Робеспьера по его посмертной маске

Робеспьер мог быть столь же безжалостным, сколь и целеустремленным. Он использовал CPS и органы террора, чтобы уничтожить многих своих соперников, в первую очередь Жоржа Дантона (апрель 1794 г.). На пути к гильотине Дантон предсказал, что Робеспьер вскоре последует за ним — так оно и оказалось.

Грехопадение Робеспьера было результатом нескольких просчетов. К середине 1794 года Робеспьер был непопулярен как среди своих коллег-депутатов, так и среди многих парижан, что свидетельствовало о нескольких заговорах против него. Попытка Робеспьера создать искусственную религию, Культ Высшего Существа во главе с ним самим, вызвала обвинения в мании величия.

Наконец, принятие Закона 22 прериалей, расширившего и усилившего Террор, вызвало панику у многих политиков Робеспьера. Свободная коалиция начала замышлять чистку Робеспьера, прежде чем он сможет очистить их.

Конец наступил 27 июля 1794 года, когда Робеспьер и его последователи были загнаны в угол в ратуше. На следующий день Робеспьера прострелили в челюсть и увезли на гильотину. Его смерть ознаменовала быструю и глубокую трансформацию революции, конец царства террора и начало термидорианской реакции.

Взгляд историка:
«Политика Робеспьера часто рассматривается как синоним самой революции. Он воплотил в себе лучшее и худшее в революции. Он был неутомимым защитником свободы и равенства, но для защиты этих принципов был готов пойти на террор. Тем не менее, он был лишь одним из многих, и мы можем спросить, почему революционная идеология в целом так часто отождествлялась с этим одним человеком».
Мариса Линтон

1. Максимилиан Робеспьер был самым значительным революционным лидером радикального периода (1792-94), критической фигурой в Комитете общественной безопасности (CPS) и архитектором правления террора. .

2. Робеспьер, воспитанный бабушкой и дедушкой, был выдающимся учеником, когда-то подвергся резкому пренебрежению со стороны короля Людовика XVI. Он получил юридическое образование и вернулся в свой родной Аррас, где преуспел в качестве юриста.

3. Робеспьер представлял третье сословие в Генеральных штатах, где он оказался важной, хотя и не видной фигурой. Он также был активен в бретонских и якобинских клубах.

4. Восхождение Робеспьера к национальной славе началось во время его пребывания в Национальном конвенте. Он стал значительным лидером горцев, и санкюлотов восхищались его демократическими ценностями.

5. Робеспьер был ключевой фигурой в КПС. Его власть возросла с принятием законов, централизовавших власть и развернувших Царство Террора. Защита Робеспьером Культа Высшего Существа, а также его личная манера поведения и высокомерие привели к его растущей непопулярности. В конце концов он был свергнут и гильотинирован в июле 179 г.4.

Робеспьер о том, что делать со свергнутым королем (1792 г.)
Робеспьер призывает правительство поддержать продолжающееся восстание (1793 г.)
Робеспьер оправдывает применение революционного террора (1794 г.) террор (1794)
Робеспьер отдает дань уважения «новому богу» Франции: Высшему Существу (1794)
Отчет об аресте Робеспьера (1794)
Мадам де Сталь о власти Робеспьера и КПС (1798)

Информация о цитировании
Название: «Maximilien Robespierre»
Авторы: Дженнифер Ллевеллин, Стив Томпсон
Издатель: Alpha History
URL: HTTPS://alphahistory.com/frenshire..com/frrinchrielory.com/fren Дата публикации: 23 мая 2017 г.
Дата обращения: 03 декабря 2022 г.