Разное

Феодальні сходи: Феодальні сходи

Содержание

Феодальні сходи

Телефонуйте:

Вікіпедія

Вересень 24, 2021

Феода́льні схо́ди (або «феодальна ієрархія», або «феодальна піраміда») — система взаємопідпорядкування всередині класу феодалів, заснована на відносинах «сеньйор — васал». На вищих «сходах» перебували найбільші, на нижчих — середні, ще нижчих — дрібні феодали. Така організація дістала назву феодальних сходів. Обумовлена така модель відносин умовним характером феодальної земельної власності та ієрархічною структурою, що допомагала забезпечити панування феодалів в умовах відсутності сильної централізованої влади у період роздробленості[1].

Феодальна піраміда

У X–XI ст. Феодальні держави Західної Європи являли собою нестійкі об’єднання сеньйорій (повітів-держав). Лише у XI ст. була вироблена політична структура феодального суспільства, склалось ієрархічне підпорядкування окремих феодалів один одному.

Головою держави ставав верховний сюзерен, йому підпорядковувались великі світські та духовні князі, його безпосередні васали. Юридично вони підкорялись голові держави, та фактично — були незалежними. Вони мали право оголошувати війну та заключати мир, карбувати власну монету, здійснювати судочинство, видавати закони на своїй території. У найкращому випадку вони вважали себе рівними із сюзереном, у найгіршому — могли розпочати війну проти нього.

Великим князям підпорядковувались дрібніші феодали, також тільки формально. Баронам підкорялись ще дрібніші лицарі. Таким чином, феодальна ієрархія йшла до феодів так званих «однощитних» лицарів, тобто лицарів, які були васалами сеньйора, та самі вже не могли мати васалів. Вони і завершали феодальну піраміду. Феодалізм був комбінацією законної і військової митниці в середньовічній Європі, що процвітає між 9-ми і 15-ми століттями. Широко визначається, це був шлях структуризації суспільства навколо стосунків, отриманих від утримування землі замість обслуговування або праці. Хоча виходить від Латинського слово feodum або feudum (феодальний маєток)[1] потім у використанні, феодалізмі терміну і системі, яку це описує, не зароджувалися того, як формальний державний устрій людьми, що мешкають посередині Віки.[2] Класичне визначення, François -louis Ganshof (1944)[3] описує набір законних і військових повинностей зворотної величини серед дворянства воїна, автоматично поновлюваного навколо трьох ключових концептів лордів, васалів і феодальних маєтків.[3] Ширше визначення феодалізму, як описано Вичавкою, Bloch (1939), включає не лише зобов’язання дворянства воїна, але і ті зі всього три маєтки realm: дворянство, духовенство, і peasantry пов’язано manorialism.

Примітки

  1. ↑ Стара фортеця

 

Це незавершена стаття про Середньовіччя.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Феодальні, сходи, Феода, льні, схо, ди, або, феодальна, ієрархія, або, феодальна, піраміда, система, взаємопідпорядкування, всередині, класу, феодалів, заснована, на, відносинах, сеньйор, васал, На, вищих, сходах, перебували, найбільші, на, нижчих, середні, ще. Feoda lni sho di abo feodalna iyerarhiya abo feodalna piramida sistema vzayemopidporyadkuvannya vseredini klasu feodaliv zasnovana na vidnosinah senjor vasal Na vishih shodah perebuvali najbilshi na nizhchih seredni she nizhchih dribni feodali Taka organizaciya distala nazvu feodalnih shodiv Obumovlena taka model vidnosin umovnim harakterom feodalnoyi zemelnoyi vlasnosti ta iyerarhichnoyu strukturoyu sho dopomagala zabezpechiti panuvannya feodaliv v umovah vidsutnosti silnoyi centralizovanoyi vladi u period rozdroblenosti 1 Feodalna piramida U X XI st Feodalni derzhavi Zahidnoyi Yevropi yavlyali soboyu nestijki ob yednannya senjorij povitiv derzhav Lishe u XI st bula viroblena politichna struktura feodalnogo suspilstva sklalos iyerarhichne pidporyadkuvannya okremih feodaliv odin odnomu Golovoyu derzhavi stavav verhovnij syuzeren jomu pidporyadkovuvalis veliki svitski ta duhovni knyazi jogo bezposeredni vasali Yuridichno voni pidkoryalis golovi derzhavi ta faktichno buli nezalezhnimi Voni mali pravo ogoloshuvati vijnu ta zaklyuchati mir karbuvati vlasnu monetu zdijsnyuvati sudochinstvo vidavati zakoni na svoyij teritoriyi U najkrashomu vipadku voni vvazhali sebe rivnimi iz syuzerenom u najgirshomu mogli rozpochati vijnu proti nogo Velikim knyazyam pidporyadkovuvalis dribnishi feodali takozh tilki formalno Baronam pidkoryalis she dribnishi licari Takim chinom feodalna iyerarhiya jshla do feodiv tak zvanih odnoshitnih licariv tobto licariv yaki buli vasalami senjora ta sami vzhe ne mogli mati vasaliv Voni i zavershali feodalnu piramidu Feodalizm buv kombinaciyeyu zakonnoyi i vijskovoyi mitnici v serednovichnij Yevropi sho procvitaye mizh 9 mi i 15 mi stolittyami Shiroko viznachayetsya ce buv shlyah strukturizaciyi suspilstva navkolo stosunkiv otrimanih vid utrimuvannya zemli zamist obslugovuvannya abo praci Hocha vihodit vid Latinskogo slovo feodum abo feudum feodalnij mayetok 1 potim u vikoristanni feodalizmi terminu i sistemi yaku ce opisuye ne zarodzhuvalisya togo yak formalnij derzhavnij ustrij lyudmi sho meshkayut poseredini Viki 2 Klasichne viznachennya Francois louis Ganshof 1944 3 opisuye nabir zakonnih i vijskovih povinnostej zvorotnoyi velichini sered dvoryanstva voyina avtomatichno ponovlyuvanogo navkolo troh klyuchovih konceptiv lordiv vasaliv i feodalnih mayetkiv 3 Shirshe viznachennya feodalizmu yak opisano Vichavkoyu Bloch 1939 vklyuchaye ne lishe zobov yazannya dvoryanstva voyina ale i ti zi vsogo tri mayetki realm dvoryanstvo duhovenstvo i peasantry pov yazano manorialism Primitki Redaguvati Stara fortecya Ce nezavershena stattya pro Serednovichchya Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Feodalni shodi amp oldid 27636897, Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття,

читати

, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри

Всесвітня історія.

7 клас. Сорочинська

Всесвітня історія. 7 клас. Сорочинська

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Пригадайте:

  • 1. Як було влаштоване управління у королівстві франків?
  • 2. На які держави було поділено Франкську імперію внаслідок Верденського поділу?

1. Феодальна система

Наприкінці VIII ст. Карл Великий, король франків, об’єднав великі території Західної Європи та проголосив себе імператором. Проте після його смерті імперія була розділена на три королівства. У ІХ-Х ст. вони зазнали численних нападів норманів, мусульман, угорців. Тому монархи зобов’язували представників знаті, які мали власні озброєні загони, брати участь в організації оборони від цих нападів.

Король надавав земельні наділи — феоди представникам знаті та духовним особам. В обмін на право спадково володіти своїми феодами ці знатні люди складали клятву вірності — омаж, згідно з якою зобов’язувалися служити королю, перш за все збройно.

Віднині король для них був покровителем — сеньйором (від лат. senior — старший; синонімом також було французьке слово «сюзерен»), а вони ставали його васалами (від лат. vassus — слуга). Дрібні землевласники, шукаючи порятунку від спустошливих набігів ворогів, почали переходити під захист сильних покровителів. Вони теж давали васальні клятви більш знатним і могутнім феодалам — «слугам» короля. Цей процес став початком феодалізму.

Васалітет — система взаємин між феодалами, яка полягає у залежності одних феодалів від інших.

Феод — земельне володіння, яке сеньйор надавав васалові як плату за службу.

Феодалізм — соціально-економічний і політичний лад, що панував за часів Середньовіччя.

Феодальна драбина (феодальні сходи) — система ієрархії феодалів, базована на відносинах «сеньйор — васал». На вищому «щаблі» перебували найбільші, на нижчому — середні, ще нижчому — дрібні феодали.

Васальний договір укладався при свідках і вважався непорушним. Сеньйор, надаючи васалові у користування феод, тим самим обіцяв йому своє покровительство і спадкове право на цей земельний наділ. Якщо сеньйор не дотримувався клятви, його васали мали право звернутися за допомогою до рівних за статусом феодалів, які могли колективно звільнити васала від клятви і таким чином дати можливість обрати собі нового сеньйора.

У середні віки слова «феодал» і «феодальне суспільство» не використовувалися. Їх стали вживати значно пізніше, у XVII—XVIIІ ст. Спочатку вони мали лайливе значення та позначали відсталий суспільний лад і тих людей, що його захищали. В історичній науці ці слова стали використовуватися ще пізніше, але набули широкого вжитку. Проте єдиного розуміння, що таке «феодалізм», не існує.

Головною ударною силою військ у середньовічних королівствах були важкоозброєні вершники — лицарі. Феодал роздавав частину власної землі таким воїнам, узявши з них васальну клятву. В обмін на це лицарі зобов’язувалися зброєю служити сеньйору. Так одна людина була одночасно васалом короля і сеньйором свого лицаря.

Отже, король надавав земельні володіння знатним особам в обмін на їхню службу, а ті, своєю чергою, надавали частину з цих земель своїм васалам. Таким чином складалися взаємини між сеньйорами і васалами. Ці відносини нагадували драбину або піраміду. На вершині цієї драбини був король, його васалами були знатні особи: герцоги та графи, які мали своїх васалів — маркізів та баронів. Але король не міг нічого наказати, наприклад, васалові герцога, а лише самому герцогові. У середні віки це правило звучало так: «васал мого васала — не мій васал».

  • У чому клявся васал сеньйорові?

2. Середньовічне суспільство

У середньовічному суспільстві все населення поділялося на нерівні за обсягами прав та обов’язками групи — стани. У саму добу Середньовіччя вважалося, що є всього три стани: «ті, хто працюють» (селяни, ремісники та ін. ), «ті, хто моляться» (священники і монахи) та «ті, хто воюють» (першочергово — лицарі, але загалом до цього стану зараховували всю знать). Людина народжувалась і залишалася належною до одного стану протягом усього життя. Соціальний статус успадковувався від батька до сина.

Суспільні стани — це великі групи людей, які різняться правами, привілеями, родом заняття і становищем у суспільстві.

  • Представники яких з трьох станів були привілейованими?

Кожному стану належав певний набір обов’язків та, якщо пощастить, привілеїв. До привілейованих належали «ті, хто моляться» та «ті, хто воюють», а третій стан — «ті, хто працюють», до якого належали селяни, ремісники та купці, мав сплачувати численні податки та виконувати повинності на користь двох привілейованих станів.

В ідеальному середньовічному суспільстві знатне походження, багатство та могутність були синонімами. На практиці королі ж нерідко позичали гроші у заможних купців, а лицарі харчувалися гірше, ніж селяни. Проте в очах тогочасного суспільства найостанніший лицар, який не мав нічого, крім іржавого меча та шкапи, стояв набагато вище, ніж найуспішніший селянин, ремісник чи купець.

  • Поміркуйте, якими були причини того, що до стану «тих, хто воюють» належала знать.

3. Лицарі та знать

Система васалітету (залежності) скидалася на драбину чи піраміду, вершиною якої був король. Він уважався намісником Бога на землі. Місією монарха було мудро правити підданими свого королівства відповідно до норм християнської моралі. Король виконував обов’язки головного воєначальника, верховного судді, а також встановлював розміри та види загальнодержавних податків. В управлінні та ухваленні рішень королю допомагала Королівська рада. Вона складалася з представників знаті та духівництва.

Територія королівства складалася із земель монарха (королівський домен) та володінь тих, хто приніс йому васальну клятву. Ранньосередньовічні королівства не мали постійних столиць. Король у супроводі свого почту переїздив з одного замку до іншого. До королівського почту входили його родичі, друзі, радники та воїни. Королівський почет також називають королівським двором.

Головним заняттям знатних людей у Середньовіччі була військова справа. За винятком церковнослужителів, усі вони належали до стану «тих, хто воює». Вони не сплачували податків, але були зобов’язані займатися військовою справою. Хлопці знатного походження з раннього віку навчалися їздити верхи та володіти зброєю. З 14 років і до повноліття вони були зброєносцями — кінними озброєними слугами лицаря. У 21-річному віці вони давали лицарську клятву.

Завданням лицаря було насамперед захищати власні земельні володіння та землі свого сеньйора, а також брати участь у військових походах, які той організовував. За вірну службу лицарі отримували від нього нові наділи, коштовні речі, привілеї. Взагалі будь-який лицар мав багато привілеїв: на відміну від селян та ремісників, він не працював, не сплачував податків і мав право носити зброю.

Битва. Книжкова мініатюра XIII ст.

Ієрархія знатних людей, організована у вигляді так званої феодальної драбини

Лицарський турнір (сучасний малюнок)

У головній залі замку (сучасний малюнок)

  • За поданим зображенням складіть оповідь про заняття феодала та його сім’ї у замку.

Лицар був не просто озброєним вершником, а самостійною бойовою одиницею. Для захисту лицар носив кольчугу — сорочку зі скріплених між собою металевих кілець. Згодом її замінили ковані лати, що захищали лицаря з ніг до голови. Крім того, воїн прикривався в бою щитом, на якому було зображено герб — розпізнавальний знак його роду. Озброєння лицаря складалося з довгого важкого списа і меча (рідше бойової сокири або палиці).

Лицарі прагнули воїнської слави. Здобути її можна було на війні або під час лицарських турнірів — змагань у силі та вправності. На війні лицарі намагалися не вбити суперника, а взяти його у полон і потім звільнити його за викуп.

Замок був одночасно і фортецею, і житлом для феодала, його сім’ї, лицарів та слуг. Під час небезпеки там ховалося населення навколишніх сіл та містечок. У замку сеньйор приймав васалів, вершив правосуддя, сюди звозили податки його підданих у вигляді грошей та продуктів.

Серцем замку був донжон — центральна, найкраще захищена вежа, де жив його господар із сім’єю. Її підвали пристосовували для зберігання припасів.

Навколо донжона добудовували численні господарські приміщення: комори, кузню, пекарню, стайні, хліви тощо. Все це обносилось захисними спорудами: до XI ст. переважно дерев’яним частоколом, а пізніше — кам’яними стінами з вежами та укріпленими воротами.

  • Що вважалося головною місією монарха на землі?
  • Яку роль відігравали лицарські турніри у середньовічному суспільстві?

4. Духівництво

До стану «тих, хто молиться» належали монахи та священники. Їхнім головним завданням було піклуватися про спасіння християнських душ.

Це заняття в уяві людей того часу було важливішим за будь-які земні справи.

Середньовічне суспільство протягом століть залишалося бідним, люди часто голодували. І все ж, не рахуючись із витратами, силою і часом, європейці будували величезні собори і численні церкви, віддавали духівництву десятину — десяту частину врожаю та інших прибутків. Бажаючи врятувати свої душі, багаті та бідні дарували церкві своє майно і земельні володіння. Навіть більше, суспільство віддавало Церкві найбільш здібних й освічених синів, які присвячували своє життя служінню Богу. Майже всі відомі вчені й мислителі, як і значна частина письменників і поетів, художників, музикантів, належали до духівництва. Церква відігравала величезну роль у житті людини. Тому одним із найстрашніших для неї покарань було відлучення від Церкви (інтердикт (лат. interdictum) — заборона), яке проголошувалося Папою Римським або єпископами.

  • Розгляньте зображення. Монастир — це одна будівля чи їхній комплекс?
  • Чому монастирі мали самостійно забезпечувати себе всім необхідним? Як це впливало на облаштування монастиря?

У містах і країнах, на які наклали інтердикт, закривалися храми, заборонялося здійснювати християнські обряди — хрещення, вінчання, поховання тощо.

  • Чому для середньовічної людини відлучення від Церкви було дуже важким покаранням?

Церква була величезною політичною, економічною і духовною силою. Поступово вона стала найбільшим землевласником у Європі, а життя верхівки Церкви нічим не відрізнялося від життя світських феодалів. Духівництво вже не обмежувалося у своїй діяльності лише церковною службою та молитвами. Воно здійснювало правосуддя, брало участь в управлінні державою, виконувало функції феодалів, навчало в школах та університетах.

У середні віки центрами релігійного життя були монастирі. У монастирях жили монахи — священнослужителі, які давали обітниці безшлюбності, послуху та бідності.

Через велике значення християнства і Церкви у тогочасному суспільстві на монастирі не нападали під час численних феодальних міжусобиць. Монастирі не сплачували податків, не страждали від свавілля феодалів, мали власні земельні угіддя, тому людей, які прагнули стати монахами, не бракувало.

Головним обов’язком (послухом) монахів була молитва. В інший час вони мали виконувати різні роботи, наприклад, у монастирському господарстві. Одним із найважливіших послухів було переписування старих книг і написання нових. Монахи трудилися у скрипторіях — спеціальних приміщеннях для переписування. Крім того, монастирі надавали притулок подорожнім, утримували лікарні, допомагали бідним, удовам та сиротам.

  • Що таке скрипторій?

У середні віки існувало чимало жіночих монастирів, де жінки займалися як господарством, так і наукою. Однією з найвідоміших середньовічних монахинь-учених стала Хільдегарда з Бінгена (1098-1179) — абатиса монастиря в німецьких землях. Вона створила численні наукові трактати з природознавства, медицини та богослов’я. Її медичні спостереження були підтверджені сучасними лікарями. У 2012 р. вона була канонізована як свята та отримала титул Вчителя Церкви.

Монахи у скрипторії (сучасне зображення)

Висновки

Середньовічне суспільство було строго ієрархізованим. Це означає, що кожна людина протягом життя належала до певного стану, який визначав коло її прав та привілеїв, а також можливих занять. Всього станів було три: «ті, хто моляться», «ті, хто воюють» та «ті, хто працюють».

Закріпимо знання та вміння

Перевірте себе

1. Хто такі сеньйор та васал? Накресліть схему, яка відображає взаємовідносини між сеньйором та васалом. 2. Дайте визначення поняттю «феод». 3. Хто такі лицарі? Яким було їхнє основне заняття? 4. Чи багато лицарів гинуло під час війн? Чому? 5. Поясніть значення слів «донжон», «турнір», «десятина», «інтердикт». 6. Назвіть заняття монахів у монастирях.

Опрацюйте разом

1. Якими були права та обов’язки кожного з трьох станів? 2. У парах складіть перелік причин, чому сини селян або ремісників прагнули перейти у стан «тих, хто молиться». 3. У малих групах обговоріть роль Церкви у середньовічному суспільстві. Свої висновки запишіть. 4. Поміркуйте, хто у середні віки мав виняткове право носити зброю. 5. Поясніть, як пов’язані поняття феодалізму та васалітету. 6. Зазвичай королі були проти того, аби їхні васали будували власні замки. За допомогою умовлянь або погроз королі примушували господарів руйнувати уже збудовані. Спробуйте пояснити, чому королі виступали проти такого будівництва.

Попередня

Сторінка

Наступна

Сторінка