14 цікавих фактів про нескореного вільнодумця
- Головна
- Суспільство
- Відомі люди
- Хюррем Султан: 14 цікавих фактів про Роксолану
- Перегляди: 48779
Джордано Бруно увійшов в історію як суперечлива особистість, що віддала себе в жертву науці, він прагнув руйнувати загальноприйняті церковні догмати.
Його сміливі ідеї і вільні трактування старих постулатів не зустріли схвалення консервативного духовенства, що прирекло його на поневіряння, а пізніше й на страту. Хай там як, ім’я мислителя тепер асоціюється з образом людини, яка постраждала за свої переконання.
Цікаві факти про Джордано Бруно
● Джордано Бруно (1548–1600) народився в сім’ї військовослужбовця. При хрещенні його назвали Філіппо, ім’я Джордано хлопець отримав при вступі в чернечий орден.
● Зв’язати своє життя з релігією Джордано Бруно вирішив ще в юності, ставши ченцем домініканського ордена. Пізніше його вигнали з ордену саме через його занадто сміливі ідеї і вільні трактування священних текстів. Рятуючись від гонінь, вченому довелося покинути рідний Неаполь і перебратися за межі Італії.
● Захопившись наукою, Бруно прийняв концепцію Коперника. Він прагнув довести правоту вченого, знайти його теоріям підтвердження, розкрити аргументи на його користь. Мислитель вважав, що життя не обертається навколо нашої планети.
Він стверджував, що зірки це не просто вогники на небосхилі, а світила, подібні до нашого Сонця, і здогадався про те, що у Всесвіті існує безліч небесних тіл. Усі ці твердження йшли наперекір релігійним догматам Середньовіччя.
● Бруно ототожнював Бога з природою, як щось нескінченне й невичерпне. Міркував про сутність Христа, стверджуючи, що той не хотів приймати смерть заради порятунку людей. Ставив під сумнів факт непорочного зачаття. Також, пропагував ідею про переселення душ.
● Подорож Бруно по країнах Європи затягнулася на 16 років, але він майже ніде не затримувався надовго. Ватикан не схвалював його діяльності, тому ченцеві втікачу ніде не були раді. Але король Франції Генріх III дав йому притулок і навіть професорське звання, а пізніше, коли вчений вирішив перебратися до Англії, він забезпечив його рекомендаційним листом.
● Мислитель неодноразово намагався зустрітися з Папою Римським, щоби пояснити йому помилковість деяких догматів і допомогти Церкві. Він намагався вказати духовенству на помилки в традиційному світогляді католиків, але зустріч із понтифіком так і не відбулася.
● Дивною була й пам’ять Бруно. За деякими свідченнями, Джордано практично дослівно запам’ятовував цілі книжкові томи. Він навіть створив мнемоніку, науку про запам’ятовування, і був переконаний у її ефективності. Але виявилося, що з більшістю людей вона не працює, просто в нього самого була феноменальна пам’ять, і йому запам’ятовування давалося легше, ніж іншим.
● Бруно був особисто знайомий із Вільямом Шекспіром, знаменитим англійським драматургом. Вважаючи письменника людиною з живим розумом, він намагався переконати його в істинності геліоцентричної системи світу, але зазнав невдачі Шекспір виявився вельми консервативною людиною.
● Джордано Бруно складав вірші, багато з яких збереглися до наших днів. При його житті популярністю вони не користувалися, з огляду на його славу єретика, та й зараз усі знають його ім’я завдяки його науковій, а не літературній діяльності.
● Втомившись від поневірянь, Джордано Бруно повернувся в Італію, до Венеції, де невдовзі був арештований.
Його звинувачували в єресі і спробі створити нову релігію. Провівши у в’язниці сім років, піддаючись тортурам, він так і не відрікся від своїх переконань, і був страчений інквізицією на багатті.
● Через 289 років після його страти, в 1889 році, у Римі на площі Кампо деї Фйорі, був встановлений пам’ятник Джордано Бруно, причому на тій самій площі, де вирок був приведений у виконання. Цей пам’ятник символізує вільну людину, яка прийняла мученицьку смерть за свої переконання.
● Церемонія відкриття пам’ятника ознаменувалася бурхливою демонстрацією, спрямованою проти Ватикану, і ледь не переросла в масштабні заворушення. А книги Бруно були виключені з католицького Індексу заборонених книг лише в 1948 році.
● Попри всі суперечності, Джордано став символом незламності волі і прагнення дізнатися правду про світ що нас оточує. Найкраще мислителя характеризує фраза, сказана ним перед смертю: «Спалити — не означає спростувати».
● Діяльність інквізиції стала чорною плямою в історії католицької церкви.
Люди різного світогляду і віросповідання, у тому числі й католики, вважають Бруно людиною що не здалася, і не зрадила своїм ідеалам, борючись до кінця.
Якщо стаття видалася вам цікавою, будь ласка, поділіться нею з друзями в соцмережах
- Головна
- Популярне
- Нові публікації
- Теги
- Мапа сайту
- Подякувати сайту
- Політика конфіденційності
Соцмережі
© 2013 — 2023 Тут цікаво. Всі права захищені. Копіювання матеріалів сайту допускається лише за наявності активного посилання на сайт tut-cikavo.com
Джордано Бруно цікаві факти — Dovidka.biz.ua
Цікаві факти про відомих людей
Автор J. G. (Джей Джи) На читання 3 хв
Джордано Бруно цікаві факти з життя італійського філософа, вченого і поета Ви дізнаєтеся в цій статті.
Народився Джордано в небагатій родині військовослужбовця в 1548 році. Філіпа – таке ім’я дали хлопчикові при хрещенні, але потім, приступивши до освоєння «кар’єри» ченця, майбутній астроном отримав ім’я Джордано.
За свідченнями сучасників, Джордано Бруно мав незгідливий характер, виявляв рішучість і твердість, до кінця відстоював свою точку зору.
Відносно наукових поглядів Бруно відомо, що він прийняв геліоцентричну концепцію Коперника і постарався дати їй подальший розвиток. Вчений-монах вважав, що існує безліч світів, що Всесвіт повний зірок, подібних до нашого Сонця. Крім того, деякі світила можуть дати життя оточуючим їх планетам. Згідно з уявленнями Бруно, Всесвіт нескінченний. Зрозуміло, всі ці теорії йшли врозріз з церковними догматами, які в період Середньовіччя вважалися за щиру правду.
Не можна однозначно стверджувати, що Бруно був засуджений інквізицією на болісну смерть тільки через свою вірність геліоцентричній системі Коперника.
Існує ще ряд моментів, що обурював святих отців набагато більше. Зокрема, Бруно дозволив собі висловлюватися про Ісуса Христа як про особистість, яка не бажала загинути від рук людських і боролася за життя до останнього. Монах-вчений ставив під сумнів можливість непорочного зачаття Діви Марії.
Безліч своїх філософських і наукових досліджень Бруно зробив, ще будучи в чернечому сані. Коли за ним почали стежити «брати по вірі», він залишив монастир і відправився в мандри. На життя довелося заробляти лекціями і уроками.
Джордано Бруно володів приголомшливою пам’яттю. Кажуть, він пам’ятав напам’ять цілі книжкові томи. Ще одна область його інтересів, що лежала поза астрономічних теорій, – це мнемоніка (наука про розвиток пам’яті). Власне кажучи, через неї він і загинув.
Джордано Бруно користувався повагою аристократів і царствених осіб. Він жив при дворі французького короля Генріха III, зумів встановити майже дружні стосунки з англійською королевою Єлизаветою.
У 1591 році Джордано повернувся на батьківщину. Він зупинився у Венеції у знатного городянина Джованні Моченіго, який просив Бруно навчити його науці. Мочениго вірив, що вчений гість може перетворювати каміння в золото, і, коли той не став навчати його “таємним знанням” і захотів поїхати, розсерджений “учень” не відпустив його, насильно замкнув і доніс на свого вчителя інквізиторам.
За доносом Бруно взяли під арешт. Довгих 8 років він був у неволі. Інквізитори намагалися зламати дух непокірного вченого, змусити його відректися від своїх єретичних поглядів. Однак Бруно залишився вірним собі до кінця. Дізнавшись свій вирок, він кинув мучителям: «Стратити не означає спростувати!».
За рішенням світського суду 17 лютого 1600 Бруно був спалений в Римі на площі Квітів. Кати привели Бруно на місце страти з кляпом у роті, прив’язали до стовпа, що знаходився в центрі багаття, залізним ланцюгом і перетягнули мокрою мотузкою, яка під дією вогню стягувалася і врізалася в тіло.