Легенда з біблії про вавилонську вежу – ЛЕГЕНДИ З БІБЛІЇ «ПРО ВАВИЛОНСЬКУ ВЕЖУ», «ПРО МОЙСЕЯ». ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ – Пройти тест ЗНО онлайн (з відповідями) – Підготовка до ЗНО з української літератури – ЗОВНІШНЄ НЕЗАЛЕЖНЕ ОЦІНЮВАННЯ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

про Вавилонську вежу, про Мойсея. Десять заповідей




















ПРО ВАВИЛОНСЬКУ ВЕЖУ
 

 Це було так давно, що вже ніхто й не пам’ятає, коли це було. Розповідають, одначе, буцімто в ті часи всі люди однією мовою говорили й усі одне одного розуміли.
І закортіло людям лишити пам’ять про себе довічну:
—    А нумо зберемося разом та й побудуємо вежу високу! — мовив один.
Зраділи всі та й загукали:
—    Ми збудуємо вежу, ми збудуємо вежу аж до самого неба!
Обрали гору високу — та й почалася робота! Хто глину місить, хто з неї цеглини ліпить, хто у печах обпалює, хто на гору підвозить. А на горі вже люди ждуть, цеглини приймають та з них вежу складають.
Всі працюють, усі співають, весело всім.
Будувалася вежа не рік і не два. Самих цеглин для неї знадобилося тридцять п’ять мільйонів! Та й собі довелося будинки побудувати, аби було де після трудів одпочивати, а побіля будинків насаджати дерев та кущів, аби птицям було де співати.
Ціле місто виросло навколо гори, на якій будувалася вежа. Місто Вавилон.
А на горі з кожним днем усе вище й вище, уступами підводилася вежа-красуня: знизу широка, догори все вужча й вужча. І кожен уступ цієї вежі фарбували в інший колір: у чорний, жовтий, червоний, зелений, білий, жовтогарячий. Верх придумали зробити синім, щоб був наче небо, а покрівлю — золотою, щоб, як сонце, виблискувала!
І ось вежа майже готова. Ковалі вже золото кують для покрівлі, маляри пензлі занурюють у відра із синьою фарбою. Та ранком, звідки не візьмись, поміж людей з’являється сам Бог Ягве. Не сподобався йому їхній замір* — досягти неба, де живе Бог.
«Це тому примудрилися вони свою вежу вибудувати,— подумав він,— що у них спільна мова і кожна людина розуміє іншу. От вони й домовились!»
 
І наслав Ягве на землю страшенну бурю. Поки буря вирувала, вітер поніс усі слова, котрі люди звикли одне одному говорити.
Невдовзі буря вщухла, і люди знову стали до роботи. Вони ще не знали, яка біда їх спіткала. Покрівельники пішли до ковалів сказати, щоб ті швидше кували листи для покрівлі. А ковалі не розуміють ані слова.
В усьому місті Вавилоні люди перестали розуміти одне одного.
Маляр кричить:
—    Фарба скінчилась!
А в нього виходить:
—    Но мор пент!
—    Нічого не розумію! — кричить йому інший.
А виходить:
—    Женком пренепа!
 
І по всьому Вавилону лунають слова, зрозумілі одним і незрозумілі іншим.
—    Віндадори!
—    Маракірі!
—    Бобеобі!
—    Дзин!
Покидали всі роботу, блукають, наче у воду опущені, та шукають: хто б міг їх зрозуміти?
І почали люди збиратися купками — хто з ким однаково говорить, той і намагається триматися того. І замість одного народу вийшла сила-силенна різних народів.
І розійшлися люди в різні кінці землі, кожен народ у свою сторону — будувати свої міста. А вежа почала потроху розвалюватися.
Але подейкують, що досі у кожному місті можна знайти уламки цегли від Вавилонської вежі. Тому що багато хто носив їх із собою на згадку про ті часи, коли на землі мир панував і люди розуміли одне одного.
І до сьогодні всіма мовами світу люди розповідають оцю легенду про недобудовану Вавилонську вежу.

 

Аналіз:

 

Історична основа легенди

Події, що змальовуються в легенді про зведення Вавилонської вежі, відбуваються «після потопу» й відносяться до «початку людської історії». У межах однієї біблійної оповіді органічно об’єдналися два мотиви: 1) побудова міста Вавилона і змішання мов;2) зведення вежі й розпорошення людей. Археологічні розкопки підтверджують, що в цій оповіді відбилося будівництво у Вавилоні зіккуратів — величезних будівель ритуально-храмового призначення. Легенда могла виникнути не пізніше ІІ тис. до н. е., причому не в осілого, а в кочового народу, суспільна свідомість якого осідлий спосіб життя сприймала як певне відхилення від норми, а у фактах зведення величезних ритуальних споруд вбачала вияви «гордині» та «зухвальства», гідні страшної божої кари. 
Місто Вавилон знаходилось у північній частині Дворіччя (Месопатамії) на березі ріки Євфрат. Вавилонські руїни можна побачити недалеко від сучасного міста Вілли (Ірак). Перші згадки про Вавилон датуються ІІІ тис. до н. е. На початку ІІ ст. до н. е. місто остаточно зійшло з історичної арени. 

Тема: розповідь про спорудження людьми Вавилонської вежі та перешкоду, яку вчинив Ягве щодо будівництва. 

Ідея: уславлення миру, праці, взаєморозуміння між людьми на землі; засудження заздрості (Ягве). 

Основна думка: спільна мова серед людей сприяє їх дружбі, злагодженій праці. 

Композиція

Експозиція: рішення людей збудувати вежу. 

Зав’язка: заздрість Ягве, викликана спільною, злагодженою працею людей. 

Кульмінація: буря, яку послав бог на землю, сприяла тому, що розлетілись людські слова, через це народ був позбавлений можливості спілкування між собою. 

Розв’язка: припинення будівництва вежі, поява різних народностей на землі. 

Проблематика

• взаєморозуміння і заздрість; 
• стимул для плідної праці; 
• спільна мова — запорука миру на землі між людьми. 

 

Зміст (скорочено)

 

Багато людей жило на землі. Всі говорили однією мовою, І задумали вони побудувати високу, аж до неба, башту, щоб прославити себе. Бог, побачивши, що люди заради гордині своєї взялися за не-і угодну йому справу, зробив так, що будівельники стали розмовляти різними мовами, не розуміючи один одного. Довелося їм покинути будову й розбрестися в різні боки. Башта з часом розвалилася, а місто назвали Вавилоном, тобто «змішанням».

 
ПРО МОЙСЕЯ
 

Проживаючи в достатку в найбільш урожайній частині Єгипту, ізраїльтяни скоро розмножились і стали великим народом. Давно вже не було фараона, покровителя Йосипового, що колись дав дозвіл на переселення роду Якова до Єгипту. Нові фараони стали боятися, щоб ізраїльське плем’я не стало для Єгипту небезпечним, зокрема, щоб під час війни не допомагало ворогам. Ізраїльтян стали примушувати до найтяжчих робіт на будівництві. Єгиптяни їх ненавиділи, а проте кількість нащадків Якова постійно зростала. Один із фараонів наказав убивати кожну новонароджену ізраїльську дитину-хлопчика.

 

У той час народився в однієї ізраїльської жінки син, і мати цілих три місяці ховала його від убивць. Коли ж стало вже неможливим тримати в таємниці існування дитини, поклала її в добре засмолений кошик і сховала в прибережному очереті над рікою Нілом. Своїй старшій дочці наказала слідкувати за долею немовляти.

 

Незабаром дочка фараона зі своїми подружками пішла купатися до річки. Дівчата побачили кошик і почули плач дитини. Царівні жаль стало невинного дитяти. Вона взяла хлопчика, хоч і здогадувалась, що це одне з ізраїльських дітей, призначених на загибель. Сестра хлопчика сказала царівні, що знає жінку, яка зможе малятко годувати. Царівна звеліла цю жінку покликати, а тоді дочка привела матір, яка й стала годувальницею свого синочка. Коли дитя підросло, фараонова дочка взяла його до себе й назвала Мойсеєм, що значить “видобутий із води”. Мойсей виховувався в єгипетських школах і оволодів науками, що ними славився тоді Єгипет. Але від матері знав, що він ізраїльтянин, а єгиптяни — то вороги, які знущаються над його народом.

 

Одного разу Мойсей був свідком того, як єгипетський наглядач бив робітника-єврея. Мойсей убив єгиптянина, а труп закопав у піску. Наступного дня побачив, що два євреї б’ються між собою. Хотів їх помирити, присоромити і сказав;

 

— Чого б’єш свого брата?

 

Але бешкетник не схаменувся, а накинувся на Мойсея:

 

— А хто ж тебе зробив начальником і суддею над нами? Ти, може, схочеш і мене вбити, як убив учора єгиптянина?

 

Мойсей злякався, щоб про його вчинок не донесли фараонові. Він утік далеко, до країни Мадіам, де жив декілька років. Там він одружився і пас стада овець свого тестя. (…)

 

Якось зайшов він з отарою далеко в пустелю і раптом побачив терновий кущ, охоплений полум’ям. Проте найдивовижніше, що кущ горів, але не згоряв! Здивований Мойсей наблизився, і раптом з полум’я до нього звернувся Господь. “Я Бог Авраама, Ісака та Якова, — мовив Він. — Я побачив страждання Мого народу в Єгипті й хочу вивести його до чудової землі, призначеної для синів Ізраїлевих. Для цього Я обрав тебе: ти мусиш піти до фараона й просити його відпустити Мій народ”. — “Хто я такий, щоб іти до фараона й вести з Єгипту синів Ізраїлевих? — запитав Мойсей.— Ось я прийду й скажу народу: “Бог батьків ваших послав мене до вас». А вони запитають: «Як Його звуть?” Що я маю відповідати?” Господь сказав йому: “Відповідай:

 

“Господь, Бог батьків наших, Бог Авраама, Ісака та Якова послав мене до вас.”.” Проте Мойсей вагався, побоючись, що йому буде нелегко заохотити народ на таку важку й небезпечну справу.

 

Тоді Господь дав Мойсееві ознаку. Він наказав йому кинути на землю палицю. І от, ще й землі не торкнувшись, палиця обернулася на змію! Мойсей перелякався й кинувся тікати. Проте Господь зупинив його й звелів схопити змію за хвіст. І тієї ж миті змія знову стала палицею. “Якщо ця ознака не переконає народ іти за тобою, — сказав Господь, — засунь руку за пазуху”. Мойсей послухався, і його рука вкрилася проказою. Мойсей знову поклав руку за пазуху, потім вийняв її — і проказа щезла. “Якщо й тоді народ не послухає тебе, то набери води з річки, вилий її на землю — і вона зробиться кров’ю”, — сказав Господь. Проте Мойсей ніяк не міг зважитись: “Я не зможу переконати людей, бо я недоріка!” — “У тебе є брат Аарон, — сказав Господь. — Він промовлятиме замість тебе, а Я вчитиму вас, що робити”.

 

Вирушив Мойсей додому, взяв дружину й дітей та пішов до Єгипту. Назустріч йому вийшов Аарон, і Мойсей розповів йому про свою розмову з Богом. Удвох вони скликали всіх ізраїльських старших, і Аарон промовляв до них, а Мойсей показував ознаки. І народ повірив, що Мойсей виконує волю Господа.

 

(…) Мойсей з Аароном прийшли до фараона та просили відпустити ізраїльтян у пустелю, на відстань трьох днів ходу, щоб там принести жертви своєму Богові. Але фараон їм не повірив. Він думав, що євреї хочуть в такий спосіб звільнитися від тяжких робіт, до яких примушували їх єгиптяни. Тому прогнав Мойсея й Аарона, а своїм наставникам звелів ще жорстокіше поводитися з єврейськими невільниками та збільшити встановлену для них норму виробітку.

 

Тоді Господь почав спускати кари на фараона та його державу. Кар таких було десять, причому кожна наступна — тяжча, дошкульніша, ніж попередня. Кари були такі:

 

1) вода в річках та озерах замінилася на кров, а риби погинули;

 

2) усю країну наповнили жаби у величезній кількості. Вони залазили в будинки та постелі, у посуд зі стравами;

 

3) з пороху землі утворилася комашня, що заїдала людей та худобу;

 

4) величезна кількість мух наповнила навколишнє середовище;

 

5) напав мор на коней, верблюдів, ослів, волів та овець в усьому Єгипті, окрім місцевості, де жили ізраїльтяни;

 

6) гнійні болячки й чиряки покрили тіло фараона та всіх єгиптян;

 

7) густий град знищив поля й убив багато людей і тварин;

 

8) сарана довершила знищення того, що залишилося після граду;

 

9) настала густа темрява на всій землі Єгипетській, крім тієї частини, де перебували ізраїльтяни;

 

10)повмирали первородні: від первородного сина фараона аж до невільників і тварин.

 

Під час кожної кари фараон кликав Мойсея, обіцяючи відпустити народ для принесення жертви, але коли за молитвою Мойсея кара минала, не дотримував слова. Аж після останньої кари, коли настав великий крик і плач у всьому Єгипті, бо не було дому, де не лежав би померлий, фараон сам просив Мойсея й Аарона, щоб ізраїльтяни якомога швидше вийшли з Єгипту.

 

А весь Ізраїль заздалегідь одержав від Бога наказ приготуватися до дороги: напекти ощипків та заколоти молоде ягня, не ламаючи йому костей, і споживати не поспішно, одягнувшись до подорожі. Кров’ю ягняти мав кожен єврей помазати одвірок своєї хати, щоб убезпечити свій дім перед останньою карою, яка впала на єгиптян. Цього ж дня вивів Господь синів Ізраїлю із землі Єгипетської. На заклик Йосипа прибуло їх колись до Єгипту всього 70 чоловік, а тепер, після 430 років, вийшло майже 600 тисяч. Виходячи з Єгипту, вони взяли із собою і кості Йосипа, виконуючи дану предками присягу.

 

Чи знали втікачі, куди йти? Не знали, але сам Бог показував їм дорогу. Кожен день ішла поперед них хмара у вигляді стовпа, а вночі цей стовп світив, наче вогонь. Так дійшли вже ізраїльтяни до берега Червоного моря.

 

Фараон пожалкував, що втратив стільки сот невольників. Він зібрав велике військо з бойовими колісницями й погнався за втікачами. Серед євреїв зчинилася паніка. Вони почали кричати:

 

— Краще б нам було служити єгиптянам, аніж тут загинути!

 

За наказом Божим Мойсей підняв над морем свою палицю, і води розступилися. Вибраний народ рушив за Мойсеєм серединою морського дна, а вода стіною стояла праворуч і ліворуч. Люди благополучно перебралися на інший берег.

 

Єгипетське військо з розгону погналося за ними. Але тоді Мойсей знову підняв палицю — води зійшлися й покрили все військо фараонове. Так воно і згинуло. Перед ізраїльтянами знову появився огненний стовп, освітлюючи їм дорогу.

 

Харчі, винесені з Єгипту, минулися. Євреї почали нарікати на Мойсея й Аарона:

 

— Краще нам було померти в землі Єгипетській, де ми сиділи над казанами, наповненими м’ясивом, і мали хліба досхочу. А ви нас вивели, щоб заморити голодом!

 

Бог звелів Мойсееві розповісти людям, що ввечері їстимуть м’ясо, а вранці наситяться хлібом. І справді, під вечір увесь табір укрили перепелиці, що, стомлені перельотом, легко давалися в руки. А на ранок мандрівники побачили, що всю пустиню вкрив немов грубий сніг. Вони здивовано питали один одного:

 

— Ман гу? (Що це таке?)

 

А Мойсей сказав:

 

Це хліб, який дає вам Господь на поживу. Нехай кожен назбирає, скільки йому треба на цілий день.

 

Ця небесна пожива мала смак білого хліба з медом і появлялася щоранку протягом шести днів. На шостий день треба було збирати подвійну кількість, бо сьомий день, день відпочинку, треба було святкувати. Від слів “ман гу?” цей хліб, дарунок небесний, стали називати манною. Манна випадала з того часу щодня протягом всіх сорока років, тобто аж поки ізраїльтяни прибули до мети своєї мандрівки.

 

Небагато часу минуло, як знову вибухло заворушення проти Мойсея. В пустелі не було води, і народ став кричати:

 

— Дай нам воду, щоб ми напились! Ти вивів нас із Єгипту, щоб ми, й діти наші, і худоба погинули на безводді!

 

— Що ж я зроблю? — журився Мойсей. — Ще трохи — і вони мене уб’ють камінням…

 

За Божим наказом він ударив палицею своєю по скелі, і з неї ринула вода в такій кількості, що пили досхочу весь народ і худоба.

 

Бачите тепер, що Бог є між вами? — спитав Мойсей. 

 

Аналіз:

 

Тема: розповідь про народження, виховання і змужнінняя Мойсея, який прагнув захистити свій народ від приниження і рабства, відродити його культуру і релігію. 

Ідея: возвеличення вільного і щасливого життя, яке необхідно здобути шляхом боротьби з гнобителями. 

Основна думка: честь, справедливість, відсутність приниження однієї нації іншою, повага, щирість, доброта — ось основні заповіді Бога. 

Проблематика

• воля і рабство; 
• цар і раб; 
• соціальна несправедливість і борці проти неї; 
• добро і зло. 

 

Композиція

Експозиція: переховування жінкою народженого єврейського немовляти у кошику біля річки. 

Зав’язка: перебування Мойсея при царському дворі, де він був свідком приниження євреїв єгиптянами. 

Кульмінація: наказ Бога Мойсею: «Виведи євреїв з Єгипту, захистити їх тим самим від приниження і рабства». 

Розв’язка: цар погодився відпустити євреїв після того, коли Янгол наслав смерть на всіх дорослих дітей єгиптян. 

 

Зміст (скорочено)

 

Одному ізраїльському подружжю Господь подарував сина. Щоб дитина не потрапила до рук злих єгиптян, мати спочатку ховала її, а потім змушена була сплести кошика, покласти туди немовля й пустити в річку. За тим, куди попливе кошик, стежила її дочка. Кошик пристав до берега, де купалася царська донька. Добрій царівні стало жаль хлопчика, і вона взяла його. А тут підійшла дівчинка й сказала, що може знайти годувальницю для дитяти. І привела свою матір. Царівна наказала жінці взяти дитину, вигодувати її, а як та виросте, привести до неї. Мати дуже зраділа — тепер її сину ніщо не загрожує. Коли хлопчик підріс, його відвели до царівни, і та полюбила його, як рідного, назвала Мойсеєм («той, кого дістали з води, з кошика»), багато чого навчила, тому він виріс розумною людиною.

Якось Мойсей, побачивши, що єгиптянин немилосердно б’є робітника-єврея, заступився за бідолашного, при цьому вбив наглядача. Про це дізнався фараон — і Мойсееві довелося тікати. У чужій землі він заступився за дочок тамтешнього священика, потім одружився з однією із них.

Якось Мойсей, випасаючи овець, побачив кущ, що горів і не згорав, потім почув голос Господа, який наказав йому вивести ізраїльтян із неволі. Мойсей сказав, що люди можуть йому не повірити. Тоді Господь перетворив його жезл на змію, зі здорової руки зробив хвору і навпаки, воду обернув на кров і сказав, що Мойсей може показати ці чудеса ізраїльтянам, щоб ті повірили йому як посланцеві Божому.

Сорок років Божий обранець вів через пустелі свій народ до землі обітованої. За цей час багато ізраїльтян зневірилися, стали нарікати й лаяти Мойсея. Коли мандрівники підійшли до гори Сінаю, то Господь передав Мойсею десять своїх заповідей, записаних на кам’яних дошках, щоб він розповів про них народові.

 
ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ
 

На третій місяць після виходу з Єгипту Господь привів ізраїльський народ до Синайської пустелі. Тут, з вершини гори Синай, він звернувся до народу і дав йому Заповіді:

 

“Я — Господь, Бог твій, що вивів тебе із землі Єгипетської, з дому неволі:

 

Нехай не буде в тебе інших богів, крім мене.

 

Не робитимеш собі ніякого вирізьбленого кумира, ані подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, у водах. Не падатимеш перед ними ниць і не служитимеш їм, бо я Господь, Бог твій.

 

Не прикликатимеш імені Господа, Бога твого, марно, бо не пустить Господь безкарно того, хто прикликає його ім’я марно.

 

Пам’ятай на день відпочинку, щоб святити його. Шість днів працюватимеш і робитимеш всяке діло твоє. День же сьомий — відпочинок на честь Господа, Бога твого. Бо шість днів творив Господь небо і землю й море, і все, що в них, а сьомого дня відпочив; тим і благословив Господь сьомий день і освятив його.

 

Шануй твого батька і матір твою, щоб довголітній був ти на землі, що Господь, Бог твій, дасть тобі.

 

Не вбиватимеш.

 

Не чужоложитимеш.

 

Не крастимеш.

 

Не свідчитимеш ложно на ближнього твого.

 

Не зазіхатимеш на дім ближнього твого; не пожадатимеш жінки ближнього твого, ані раба його, ані рабині його, ані вола його, ані його осла, ані чого-небудь, що належало б ближньому твоєму”.

 

Коли ж увесь люд спостеріг гуркіт грому та блискавки і трубний гомін і гору димучу, затремтів од страху і затримався оддалік.

 

І сказали Мойсеєві: “Ти говори до нас, і ми слухатимемо, а Бог нехай до нас не промовляє, а то повмираємо”.

 

Сказав Мойсей до людей: “Не бійтесь; це лише щоб випробувати вас, прийшов Бог, та щоб острах його постійно був з вами, щоб ви не грішили”.

 

І поставали люди оддалік, а Мойсей приступив до темної хмари, де був Бог.

 

I там Господь розмовляв з ним. Крім Десятьох Заповідей, Він дав Мойсею численні закони, що їх мали виконувати сини Ізраїля.

 

Тоді біля Синаю спорудили жертовник, що в основу його покладено дванадцять каменів за кількістю племен Ізраїля, і принесли Господу жертву. Мойсей покропив кров’ю жертовник і народ, мовивши: “Ось кров Завіту, що його Господь уклав з вами”.

 

Потім Господь прикликав Мойсея на Синай, і пробув там Мойсей сорок днів і сорок ночей. А коли Бог закінчив розмовляти з ним, то дав йому камінні таблиці, на яких Божою рукою були написані Його закони й заповіді.

 

 

Зміст заповідей

 

У канонічному тексті Біблії ці заповіді записані в наступному виді: 

1) Я — Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства. Хай не буде тобі інших богів передо Мною. 

2) Не роби собі кумира і ніякого зображення того, що на небі, і що на землі внизу, і що у водах нижче землі. Не поклоняйся їм і не служи їм, тому що Я, Господь, Бог твій, Бог ревнитель, за провину батьків караючий дітей до третього і четвертого роду, що ненавидять Мене, і творящий милість до народу люблячого Мене і що дотримує заповіді Мої. 

3) Не вимовляй імені Господа Бога твого дарма; тому що не залишить Господь без покарання того, хто вживає ім’я Його дарма. 

4) Спостерігай день суботній, щоб свято зберігати його, як заповів тобі Господь, Бог твій. Шість днів працюй, і роби всякі справи твої, а сьомий — суботу, віддай Господові, Богові твоєму. Не роби цього дня ніякої справи ні ти, ні син твій, ні дочка твоя, ні раб твій, ні раба твоя, ні віл твій, ні осел твій, ні всяка худоба твоя, ні прибулець твій, котрий у тебе; щоб відпочив раб твій і раба твоя, як і ти. І пам’ятайте, що ти був рабом у землі Єгипетській, але Господь, Бог твій, вивів тебе відтіля рукою міцною і м’язом високим, тому і повелів тобі Господь, Бог твій, дотримувати дня суботнього. 

5) Поважай батька твого і матір твою, як повелів тобі Господь, Бог твій, щоб тривали дні твої, і щоб добре тобі було на тій землі, що Господь, Бог твій, дає тобі. 

6) Не убивай. 

7) Не чини перелюбу. 

8) Не кради. 

9) Не вимовляй помилкового свідчення на ближнього твого. 

10) Не пожадай жони приятеля свого, не пожадай дому ближнього свого, ні поля його, ні слуги, ні вола його, ні осла його, ні всякої скотини його, ні чогось іншого, що є в ближнього твого. (Учні читають та коментують кожну заповідь.) 

 

Трактування заповідей

 

Перша заповідь є найважливішою в іудаїзмі. Тут затверджується, що Бог Один і Єдиний і саме він є заступником єврейського народу.

 

Друга заповідь відгороджує людину від ідолопоклонства, що йде з первісних вірувань. 

 

Третя заповідь вимагає не вживати понапрасну ім’я Бога.

 

Четверта заповідь — шануй суботу. Це означає, що один день у тижні людина повинна присвятити думам про Бога.

 

Останні шість заповідей складають моральний кодекс, виконання якого і повинно вести до праведності. Особливо примітна остання, десята заповідь, яка проголошує, що гріхом є не тільки дія зроблена, але і будь-яка неправдива думка також неприйнятна Богові. 

 

shalash.dp.ua

ЛЕГЕНДИ З БІБЛІЇ «ПРО ВАВИЛОНСЬКУ ВЕЖУ», «ПРО МОЙСЕЯ». ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ

Урок № 7

ЛЕГЕНДИ З БІБЛІЇ «ПРО ВАВИЛОНСЬКУ ВЕЖУ», «ПРО МОЙСЕЯ». ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ

Мета: продовжити знайомити школярів з біблійними легендами, навчити переказувати і тлумачити їх; опрацювати десять заповідей зі Святого Письма, визначити їх виховне значення для людини; розвивати культуру спілкування, вміння аналізувати, спостерігати, робити висновки; збагачувати словник учнів; формувати їх кругозір, світогляд; виховувати пошану й повагу до духовної спадщини народу, доброту, чуйність, працьовитість, скромність, простоту.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: Біблія, ілюстрований матеріал до програмових легенд, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Учні стисло розповідають свою улюблену легенду з Біблії, звертаючи увагу на її ідейну спрямованість.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

1. Проведення вікторини знавців давньої літератури

Клас поділяється на дві команди, обираються капітани. Упродовж 10 хв необхідно надати відповіді на запитання. Перемагає та команда, яка у визначений час надасть більше правильних відповідей.

Питання для команди І

  • Матеріал для рукописних книг. (Пергамент)

  • Мова написання Євангелія, Псалтиря, «Часослова». (Церковнослов’янська, староболгарська)

  • Вартість п’ятдесяти аркушів у давні часи. (Двоє коней)

  • Два кольори, якими писався текст книг. (Чорний і червоний)

  • Щоб привернути увагу читача до початку розділу книги, на сторінці компонувалися… (Заставки)

  • Азбуки, які були у слов’ян. (Глаголиця і кирилиця)

  • Назва збірки афоризмів, що належала до світської перекладної літератури. («Бджола»)

  • Закінчіть біблійний афоризм: «Не копай яму іншому, бо… (Сам в неї попадеш)

  • Науково-популярний твір Іоанна Екзарха. («Шестиднев»)

  • Зазначте основні жанри давньоруської літератури. (Літописи, житія, сказання, поеми, хождіння, поувчання…)

  • Функції ініціалів у книзі. (Декоративна і символічна)

  • Що було оправою для книг? (Дошки)

Питання для команди ІІ

  • Під час правління якого князя виникла школа «ученія книжного». (Володимир)

  • Мови перекладу церковних, наукових та художніх творів. (Грецька, латинська)

  • Час, коли з’явився папір. (Друга половина ХІV ст.)

  • Назва початкової букви кожного розділу в книзі. (Ініціал)

  • Декоративний елемент, що використовувався в оформленні староруської школи. (В’язь)

  • Важлива частина художнього оформлення рукописної книги. (Мініатюри)

  • Перша ілюстрована книга Київської Русі. («Остромирове Євангеліє»)

  • Твір ХІ ст., написаний кирилицею. («Повість минулих літ»)

  • Збірник оповідей про рослини, тварин, каміння. («Фізіолог»)

  • Пергамент — спеціально вичинена шкіра…. (Ягнят, телят, козенят)

  • У вигляді чого вимальовується початкова буква кожного розділу в книзі? (Птахів, звірів, будинків тощо)

  • За допомогою чого можна було зробити книжну сторінку красивою, ритмічно насиченою? (Устава і напівустава)

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.

2. Підсумки вікторини

ІV. Оголошення теми та мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності

V. Основний зміст уроку

Труд переростає у красу.

П. Тичина

Біблія — це книга, яка відповідає на запитання дитини і сміється над мудрістю мудреців.

Професор Беттекс

1. Вступне слово вчителя

Сьогодні ми продовжуємо подорожувати сторінками Біблії, знайомлячись з її легендами. Кожна з них містить ґрунт для засвоєння моральних повчань, духовних цінностей, є справжньою скарбницею.

Минуло більше двох тисячоліть з часу написання перших рядків Книги Книг. Але нічого нового немає під Сонцем. Від гріхопадіння Адама і Єви вся історія зводиться до противоборства Добра і Зла. Проте цей шлях позначений складними і болючими процесами самопізнання і морального вдосконалення людства. Біблія не лише відтворює, а й намагається спрямувати цей шлях.

2. Ідейно-художній аналіз програмових легенд

2.1. «Про Вавилонську вежу»

2.1.1. Виразне читання твору з відповідним коментарем.

2.1.2. Історична основа легенди.

Події, що змальовуються в легенді про зведення Вавилонської вежі, відбуваються «після потопу» й відносяться до «початку людської історії». У межах однієї біблійної оповіді органічно об’єдналися два мотиви: 1) побудова міста Вавилона і змішання мов;2) зведення вежі й розпорошення людей. Археологічні розкопки підтверджують, що в цій оповіді відбилося будівництво у Вавилоні зіккуратів — величезних будівель ритуально-храмового призначення. Легенда могла виникнути не пізніше ІІ тис. до н. е., причому не в осілого, а в кочового народу, суспільна свідомість якого осідлий спосіб життя сприймала як певне відхилення від норми, а у фактах зведення величезних ритуальних споруд вбачала вияви «гордині» та «зухвальства», гідні страшної божої кари.

Місто Вавилон знаходилось у північній частині Дворіччя (Месопатамії) на березі ріки Євфрат. Вавилонські руїни можна побачити недалеко від сучасного міста Вілли (Ірак). Перші згадки про Вавилон датуються ІІІ тис. до н. е. На початку ІІ ст. до н. е. місто остаточно зійшло з історичної арени.

2.1.3. Тема: розповідь про спорудження людьми Вавилонської вежі та перешкоду, яку вчинив Ягве щодо будівництва.

2.1.4. Ідея: уславлення миру, праці, взаєморозуміння між людьми на землі; засудження заздрості (Ягве).

2.1.5. Основна думка: спільна мова серед людей сприяє їх дружбі, злагодженій праці.

2.1.6. Композиція.

Експозиція: рішення людей збудувати вежу.

Зав’язка: заздрість Ягве, викликана спільною, злагодженою працею людей.

Кульмінація: буря, яку послав бог на землю, сприяла тому, що розлетілись людські слова, через це народ був позбавлений можливості спілкування між собою.

Розв’язка: припинення будівництва вежі, поява різних народностей на землі.

2.1.7. Проблематика:

  • взаєморозуміння і заздрість;

  • стимул для плідної праці;

  • спільна мова — запорука миру на землі між людьми.

2.1.8. Опрацювання ідейно-художнього змісту твору. Бесіда за питаннями:

  • Які часи відтворено в легенді? («В ті часи всі люди говорили однією мовою й усі розуміли один одного»)

  • Для чого люди вирішили збудувати вежу? («Залишити пам’ять по собі на віки віків»)

  • Яка була організована робота щодо будівництва? («Й закипіла робота! Одні місять глину, інші ліплять з неї цеглу, треті цю цеглу в печах обпалюють, четверті возять її на гору. А на горі вже люди стоять, приймають цеглу — складають з неї вежу»)

  • Про що свідчить виконання пісень під час роботи людей?

  • У зв’язку з чим навколо вежі виникло місто із деревами? («Та й для себе довелося хати звести, аби було де перепочити після роботи, а коло хат насадити кущів і дерев, щоб було птахам де співати»)

  • Застосовуючи текст твору, опишіть красуню-вежу, зробіть уявний словесний її малюнок. («А на горі з кожним днем, усе вище й вище, здіймалося виступами красуня-вежа: знизу широка, вгору все вужча й вужча. І кожен виступ цієї вежі фарбували в іншій колір: чорний, жовтий, червоний, зелений, білий, жовтогарячий. Верх задумали зробити синім — хай буде, як небо, а покрівлю — золотою: хай сяє, мов сонце!»)

  • Чим будівництво вежі не сподобалося Ягве? Чи, може, це небажання Бога порівнятися з людьми? Відповідь вмотивуйте. («Не хотів він, щоб дісталися люди до неба»)

  • Що сприяло швидкій відбудові вежі? («Це тому їм вдалося свою вежу звестищо в них спільна мова, й усяка людина розуміє іншу. Ось вони й домовились!»)

  • Яким чином Ягве призупинив будівництво красуні Вавилону? («І наслав Ягве на землю велику бурю. Доки буря лютувала, вітер порозносив усі слова, що їх люди звикли говорити одне одному»)

  • Для чого в легенді використаний фразеологізм «мов у воду опущені»? Кого він стосується?

  • Що сприяло виникненню різних народностей? («І почали люди збиратися купками: хто з ким говорить однаково, той з тим і намагається триматися. Так замість одного народу стало багато різних народів»)

  • Чому вежа почала поступово руйнуватися? («І розійшлися люди по різних кінцях землі, кожен у свій бік — будувати свої міста. А вежа почала мало-помалу розвалюватися»)

  • Яке значення мала вежа для різних народів? («Втім, говорять, що й досі в кожнім місті можна знайти уламки цеглин від Вавилонської вежі. Тому що багато хто брав їх із собою на згадку про ті часи, коли на землі був мир, і люди розуміли одне одного)

2.2. «Про Мойсея».

2.2.1. Виразне читання твору або переказ з відповідним коментарем.

2.2.2. Тема: розповідь про народження, виховання і змужнінняь Мойсея, який прагнув захистити свій народ від приниження і рабства, відродити його культуру і релігію.

2.2.3. Ідея: возвеличення вільного і щасливого життя, яке необхідно здобути шляхом боротьби з гнобителями.

2.2.4. Основна думка: честь, справедливість, відсутність приниження однієї нації іншою, повага, щирість, доброта — ось основні заповіді Бога.

2.2.5. Проблематика:

2.2.6. Історія та ідейний зміст легенди.

Мойсей — великий визволитель і законодавець єврейського народу, що жив у ХІІІ–ХІІ ст. до н. е. за часів царювання Рамзеса ІІ. Своє ім’я (по-єврейськи — моше) він одержав від єгипетської принцеси, що врятувала його, воно означає «врятований з води». Ім’я це відповідає біблійному оповіданню, у якому говориться про те, що дитина, яка народилася в Авраама Йохаведи, була захована матір’ю (за наказом фараона всі єврейські діти чоловічої статі топилися в Нілу), а потім був покладена в смолений кошик, а той — опущений в очерети річки. Тут його знайшла дочка фараона, що прийшла купатися. Вона взяла дитину до себе і виховала її, як свою власну. Мойсей одержав блискуче виховання, він був посвячений «у всю мудрість єгипетську», тобто в усі таїнства релігійного і політичного світогляду Єгипту. Будучи жерцем Озириса і займаючи посаду священного переписувача, Мойсей був посланий фараоном у долину Гесем для перевірки робіт, що там велися, з будівництва фортець. Єврейський народ, що жив у ті часи в долині Гесем, був данником Єгипту і піддавався рабському приниженню на важких роботах. Ненависть єгиптян до євреїв збільшувалася непокірливою вдачею цього кочового народу, за-

переченням єгипетських богів і поклонінням своєму єдиному богові. Одного разу він побачив, як єгипетський воїн б’є мирного єврея. Обурення Мойсея було настільке велике, що, захищаючи одноплемінника, він убив ворога. Після цієї події йому довелося бігти за межі царства фараона. Єдиним місцем, придатним для укриття, була Синайська пустеля. Там Мойсей міг зустріти лише голі камені і рідких кочівників-бедуїнів. Мандруючи Синайською пустелею, Мойсей забрів далеко в гори і опинився в невідомому древньому святилищі. Тут з ним і відбулося те перетворення, що вплинуло на весь хід історії єврейського народу. Мойсей побачив кущ тернику, що горів, але не згоряв, а з надр куща йому був голос Господа Бога. І сказав Яхве Мойсеєві, що він повинен вивести євреїв з рабства єгипетського і привести сюди, до святої гори на Синай. І обіцяв Яхве дати синам Ізраїлевим, які шанують Бога своїх батьків, багату землю. Мойсей, пройнявшись одкровенням, яке він одержав близько 1230 р. до н. е., з’явився серед ізраїльських рабів у Єгипті. Він відчув на собі печатку Божого пророка й обов’язок урятувати свій народ. Великою була праця Мойсея, оскільки зустрівся він зі страхом і тупістю, лінню і відсталістю. Необхідно було відродити у своїх одноплемінниках колишню релігійність. Мойсей прийшов зі звісткою, що Бог Авраама, Ісаака й Іакова знову призиває свій народ і обіцяє дати йому у володіння родючі землі Ханаану. Психологія людини улаштована таким чином, що навіть найважче, нестерпне, але передбачуване сьогодення сприймається краще, ніж благополучне, але невідоме майбутнє. Мойсеєві необхідно було зрушити з насидженого місця цілий народ, розбудити в ньому гордість і енергію, згуртувати його під єдиною вірою. Обстановка в самому Єгипті сприяла ви- конанню задуманого. В ті роки Єгипет відновлював колишню могутність. Армія фараона знову завойовувала чужі землі, а в долині Нілу вибухнула епідемія.

Вихід з-під ярма рабства було зроблено в день весняного свята. Наспіх виконавши необхідний обряд, єврейський народ вирушив на схід. Як говориться у Біблії, їх було всього 70 чоловік, але імовірніше — 70 родин, тобто більше тисячі чоловік, оскільки кожна родина могла нараховувати до тридцяти чоловік.

2.2.7. Композиція.

Експозиція: переховування жінкою народженого єврейського немовляти у кошику біля річки.

Зав’язка: перебування Мойсея при царському дворі, де він був свідком приниження євреїв єгиптянами.

Кульмінація: наказ Бога Мойсею: «Виведи євреїв з Єгипту, захистити їх тим самим від приниження і рабства».

Розв’язка: цар погодився відпустити євреїв після того, коли Янгол наслав смерть на всіх дорослих дітей єгиптян.

2.2.8. «Круглий стіл». Обговорення ідейного змісту легенди за питаннями.

  • Кого і за яких обставин було знайдено на узбережжі річки?

  • Що відомо про поселення Йосифа в Єгипті? Як до нього ставився народ?

  • Яким чином єгипетський цар переслідував євреїв?

  • З приводу чого мати вимушена була приховувати сина, коли дитина трохи підросла? Що вона для цього вирішила?

  • За яких обставин царівна побачила немовля біля річки? Як вона зреагувала на знахідку?

  • Що наказала господиня зробити жінці, коли її дитя підросте? У зв’язку з чим жінка виявила свою вдячність Богу?

  • Як Мойсей виховувався і навчався у царя?

  • З чим не міг примиритися юнак?

  • Що спонукало Мойсея залишити царській двір? Де він знайшов притулок?

  • Яка подія здивувала хлопця, коли він випасав худобу?

  • З якою промовою звернувся Бог до Мойсея? Чому завдання, надане Богом, виявилося непосильним для юнака?

  • Через що цар вимушений був погодитися відпустити євреїв з країни?

  • Стисло опишіть, яким ви уявляєте Єгипет як державу.

  • Згадайте легенду «Неопалима купина». Для чого у творі використано незвичайне явище: кущ палає вогнем і не згоряє? Чи є це символічною ознакою?

2.2.9. «Вільний мікрофон»: яким було подальше життя єврейського народу після того, як він залишив Єгипет?

2.3. Десять заповідей.

2.3.1. Виникнення десяти заповідей Божих.

Мойсей сам піднявся на вершину гори до того святилища, де йому раніше з’явилися кущ, що не згоряє («неопалима купина»), і голос Бога. Повернувшись, він проголосив, що при-

ніс із собою Тору (вчення, закон). Саме Тора є П’ятикнижжям Мойсеєвим, першими п’ятьма книгами Біблії, що є священними для іудаїзму.

З погляду науки, питання авторства Тори завжди залишалося досить спірним. Ортодоксальні іудаїсти всі п’ять книг Тори приписують самому Мойсеєві. Однак сьогодні встановлено, що багато даних говорять про зворотне. Деякі дослідники вважають, що від Мойсея не залишилося ні рядка, а Тора належить перу найрізноманітніших релігійних діячів Ізраїлю. Тора складається з п’яти книг:

  • Буття, де описано історію створення світу, життя Ноя, Авраама, Ісаака, Іакова, перебування в Єгипті.

  • Результат, де викладено діяльність Мойсея.

  • Власне збірку законів і настанов у трьох книгах: Левіт, Числа та Второзаконня. Найбільш імовірно, що Мойсей приніс із Синайської гори декалог, тобто ті десять божественних заповідей, що стали відомі в усьому світові. Якщо окремі частини законодавства. Тори можна датувати по-різному, аж до середини першого тисячоліття до н. е., то декалог був відомий за всіх часів історії України після Мойсея. З переказів історії ці заповіді були на- писані на двох кам’яних дошках (скрижалях), що в принципі відповідає древній традиції.

2.3.2. Зміст заповідей.

У канонічному тексті Біблії ці заповіді записані в наступному виді:

1) Я — Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства. Хай не буде тобі інших богів передо Мною.

2) Не роби собі кумира і ніякого зображення того, що на небі, і що на землі внизу, і що у водах нижче землі. Не поклоняйся їм і не служи їм, тому що Я, Господь, Бог твій, Бог ревнитель, за провину батьків караючий дітей до третього і четвертого роду, що ненавидять Мене, і творящий милість до народу люблячого Мене і що дотримує заповіді Мої.

3) Не вимовляй імені Господа Бога твого дарма; тому що не залишить Господь без покарання того, хто вживає ім’я Його дарма.

4) Спостерігай день суботній, щоб свято зберігати його, як заповів тобі Господь, Бог твій. Шість днів працюй, і роби всякі справи твої, а сьомий — суботу, віддай Господові, Богові твоєму. Не роби цього дня ніякої справи ні ти, ні син твій, ні дочка твоя, ні раб твій, ні раба твоя, ні віл твій, ні осел твій, ні всяка худоба твоя, ні прибулець твій, котрий у тебе; щоб відпочив раб твій і раба твоя, як і ти. І пам’ятайте, що ти був рабом у землі Єгипетській, але Господь, Бог твій, вивів тебе відтіля рукою міцною і м’язом високим, тому і повелів тобі Господь, Бог твій, дотримувати дня суботнього.

5) Поважай батька твого і матір твою, як повелів тобі Господь, Бог твій, щоб тривали дні твої, і щоб добре тобі було на тій землі, що Господь, Бог твій, дає тобі.

6) Не убивай.

7) Не чини перелюбу.

8) Не кради.

9) Не вимовляй помилкового свідчення на ближнього твого.

10) Не пожадай жони приятеля свого, не пожадай дому ближнього свого, ні поля його, ні слуги, ні вола його, ні осла його, ні всякої скотини його, ні чогось іншого, що є в ближнього твого. (Учні читають та коментують кожну заповідь.)

2.3.3. Трактування заповідей.

Сьогодні ці заповіді вважаються етичним кодексом для кожної людини. Однак у часи Мойсея вони з’явилися дійсним одкровенням, що у корені змінювало звичні уявлення.

Перша заповідь є найважливішою в іудаїзмі. Тут затверджується, що Бог Один і Єдиний і саме він є заступником єврейського народу. В часи Мойсея весь космос був одухотворений. Часто відбувалося поклоніння Верховному Владиці, але при цьому не заперечувалося буття інших, другорядних богів. Поклоняючись Усевишньому творцеві, сучасники Мойсея в усіх країнах давнього світу шанували багатьох у тім або іншому ступені значимих богів. Весь пантеон богів Сходу і Заходу часто був зв’язаний складними родинними зв’язками. Боги народжувалися і вмирали, одружувалися і народжували дітей, воювали і т. д. Бог Мойсея знаходиться поза цим клубком відносин і навіть над ним. Ягве — це Бог, що стоїть поза всякими причинами і залежностями. Саме ім’я Ягве означає «сущий», тобто живий, існуючий завжди, безвідносно до часу і простору. В одному епізоді Мойсей запитує в Бога його ім’я для того, щоб передати своєму народові. Мойсеєві здається природним, що для поклоніння необхідне ім’я. Бог же, глянувши до людського неуцтва, говорить — «Я сущий». У цьому ясно видна іронія: «Я сущий» іншими словами означає — «мені немає імені». Але в той же час Яхве не схожий на абстрактний універсальний Брахман індуїзму. Ягве є Бог живий, що безпосередньо бере участь у земних подіях.

Друга заповідь відгороджує людину від ідолопоклонства, що йде з первісних вірувань. Увесь давній світ не міг пройти до найбільшого одкровення, що Бог не має образу так само, як не може мати імені. Мойсей же в цій заповіді говорить, що Бог не може бути зображений, людська свідомість не може вмістити образ Божий. Тому Бог приходить до людини в різних зрозумілих обличчях, таких, як неопалимий кущ, янгел, що віщає від Бога. Друга заповідь є найбільше одкровення, що суперечить усьому древньому, та й сучасному, світосприйманню людини. Проте ізраїльський народ, безперечно, сприйняв цю заповідь і до теперішнього часу археологами не виявлено жодного зображення Яхве. Серйозним досягненням Мойсеєвого завіту можна вважати те, що в декалогу немає згадування про ритуали, за допомогою яких повинно відбуватися служіння Богові. Немає ні заклинань, ні магічних формул, ні опису обряду жертвоприносіння. Тут відкидається сам магічний світогляд, властивий колишнім часам і народам. Бог Мойсея не вимагає не обрядів, ні жертв, ніяких зовнішніх форм шанування Господа. Яким же чином повинна служити людина Богові? Тільки моральним самовдосконаленням, внутрішньою роботою на шляху досягнення праведності може людина заслужити благодать божу. Люби Бога, будь праведний — це все, що потрібно… Просто і разом з тим, як свідчить історія,

майже нездійсненно.

Третя заповідь вимагає не вживати понапрасну ім’я Бога. Тут важливо не те, що Бог має або не має імені, а те, що необхідно досягти того ступеня шанування, коли ім’я Бога стає особистим скарбом. Ця заповідь знову веде людину до внутрішнього, схованого служіння Богові.

Четверта заповідь — шануй суботу. Це означає, що один день у тижні людина повинна присвятити думам про Бога. День за днем кожний трудиться на благо своєї родини — це природно. Але для того, щоб у суєті мирських справ не опуститися до насичення лише власного тіла і догоджання почуттям, необхідно один день на тиждень присвячувати себе Богові. У цей день забороняється виконувати будь-яку роботу. Святкування суботи не виключає необхідності щодня молитися і думати про божественні таємниці, але припускає, що людина зможе коли-небудь присвячувати Богові кожну хвилину свого життя. Субота в євреїв вважається останнім, сьомим днем тижня. За переказом, Бог, закінчивши утворення світу за шість днів, на сьомий день відпочивав.

Останні шість заповідей складають моральний кодекс, виконання якого і повинно вести до праведності. Особливо примітна остання, десята заповідь, яка проголошує, що гріхом є не тільки дія зроблена, але і будь-яка неправдива думка також неприйнятна Богові.

2.4. Міні-дискусія з обговорення уривку з «Пісні Мойсея».

Запиши, мій історику, десь,— момент навіть без дати; / Так було, і так є, і цього вже не виправить час,— / Волю можна здобути, та волю безглуздо давати; / Бог нас вибрав, щоб світові це / Показати на нас.

VI. Закріплення тестового опитування

1. Проведення тестового опитування

«Про Вавилонську вежу»

1. Події у творі відбувалися:

а) перед Всесвітнім потопом;

б) наприкінці минулого століття;

в) коли всі люди говорили однією мовою;

г) незабаром після створення світу.

2. Матеріал, з якого люди будували вежу:

а) вапняк; б) мармур; в) каміння; г) глина.

3. Поруч із вежею поселенці звели:

а) храми; б) власні хати; в) бібліотеки; г) школи.

4. Вавилон знаходився на території сучасного:

а) Ірану; б) Іраку; в) Ізраїлю; г) Афганістану.

5. У який колір було пофарбовано верх вежі:

а) синім; б) червоним; в) жовтим; г) жовтогарячим.

6. Золота покрівля споруди нагадувала:

а) сяяння сонця; б) купол храму; в) сховище скарбів; г) царську корону.

7. Як зреагував Ягве на будівництво людьми вежі?

а) Виявив байдужість;

б) зацікавився цією спорудою;

в) намагався їм допомогти у цій нелегкій справі;

г) не сподобався йому їх намір.

8. Фразеологізм, який використано у творі:

а) «як риба об лід»; б) «накрити мокрим рядном»;

в) «кури не клюють»; г) «мов у воду опущений».

9. Що сталося з вежею після припинення її будівництва?

а) У ній оселився Ягве;

б) почала мало-помалу руйнуватися;

в) люди охороняли її від занепаду;

г) вона стала пам’яткою культури давніх часів.

10. В результаті бурі, яку послав Ягве на землю:

а) вчинився потоп; б) вежу було знищено;

в) вітер порозносив людські слова;

г) загинуло багато майстрів будівництва веж.

11. Споруду в легенді названо:

а) красунею; б) могутнім велетнем; в) історичною пам’яткою;

г) витвором давнього мистецтва.

12. За сприяння Ягве:

а) вежа набула великої цінності; б) з’явилися різні народності;

в) виникло нове місто; г) збереглася спільна народна мова.

13. Будівництвом вежі люди хотіли:

а) залишити пам’ять про себе майбутньому поколінню;

б) продемонструвати власну майстерність;

в) вберегтися від шкідливих звичок;

г) захистилися від Ягве.

14. Хто запропонував збудувати Вавилонську вежу?

а) Божий слуга; б) Ягве; в) один чоловік з народної маси; г) старець.

15. Пропозицію щодо зведення вежі люди сприйняли:

а) стримано; б) з радістю; в) байдуже; г) примусово.

«Про Мойсея»

1. Події в легенді відбуваються в:

а) Єгипті; б) Греції; в) Азії; г) Ізраїлі.

2. Мойсей (по-єврейськи — моше), одержав ім’я від:

а) Бога; б) Царя; в) знаменитого вченого; г) принцеси. 3. Намагаючись зберегти життя немовляти-Мойсея, мати вирішила сховати його:

а) в укріпленні гір; б) під корінням старого дуба;

в) в кошику біля річки; г) у гущавинах лісу.

4. З яким проханням звернулася царівна до матері немовляти, коли побачила його? Щоб жінка виростила дитину і її:

а) привела до царського двору;

б) навчила плести кошики;

в) віддала навчатися до духовної семінарії;

г) відвезла до Греції.

5. Через що Мойсей вимушений був залишити царський дворець? Бо:

а) вирішив вирушити у далеку мандрівку;

б) прагнув вільного життя;

в) вбив єгиптянина, захищаючи приниженого єврея;

г) царівна наказала його довічно ув’язнити.

6. Чим займався Мойсей, оселившись у священика Медиамського Йосифа?

а) Шив одяг; б) випасав худобу; в) обробляв городину;

г) доглядав сад.

7. Яку дивну подію побачив герой, перебуваючи неподалік від гори Хориви?

а) Сяючий пісок; б) палаючий кущ; в) падіння зірки;

г) невідомі птахи гніздилися високо на скелі над морем.

8. Що наказав зробити Бог Мойсею?

а) Допомогти йому вибудувати вежу для свого народу;

б) засіяти поле добірним зерном;

в) вивести євреїв з країни, де вони були рабами;

г) сприяти розвитку освіти і культури єврейського народу.

9. Янгол, за велінням Божим, аби допомогти євреям:

а) сприяв загибелі старших дітей гнобителів;

б) наслав хворобу на царське військо;

в) звернувся по допомогу до Мойсея;

г) з’явився до царя з проханням відпустити євреїв.

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 0,5 бала.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Дослідіть, що свідчить про небайдуже ставлення Мойсея до гноблення єврейського народу. Наведіть переконливі аргументи.

2. Чим, на ваш погляд, було викликано велике бажання людей звести вежу («Вавилонська вежа»). Наведіть власні припущення.

3. Ім’я Мойсея означає:

а) «той, хто відрізняється мудрістю»; б) «врятований з води»;

в) «людина Бога»; г) «рабська дитина».

Картка № 2

1. Доведіть, що злагода, взаєморозуміння між людьми сприяли успішному будівництву споруди. Відповідаючи, посилайтеся на факти з легенди «Вавилонська вежа».

2. Як ви вважаєте, чи можна зазначити, що заповіді Бога є сьогодні природним етичним кодексом для кожної людини. Відповідь обґрунтуйте з відповідною мотивацією.

3. У чому суть третьої заповіді Бога?

а) «Не вимовляй імені Господа Бога дарма»; б) «Не кради»;

в) «Не роби собі ідола або чогось схожого до того…»;

г) «Шануй отця свого і матір свою».

Картка № 3

1. Підтвердіть або спростуйте думку: «Біблія утверджує тезу, що щасливе майбутнє в руках кожного з нас, що його запорукою є ідея Спасіння душі, шлях морального вдосконалення людини». Відповідь вмотивуйте.

2. У чому, на ваш погляд, полягає значення мови, спілкування в процесі людської праці? Що про це зазначено в легенді «Вавилонська вежа»?

3. Покрівлю вежі люди задумали зробити («Вавилонська вежа»):

а) срібною; б) пофарбованою у синій колір;

в) із нержавіючого заліза; г) золотою.

Картка № 4

1. У чому вбачав своє призначення Мойсей у суспільстві? Чи під силу йому була місія визволення народу з рабства?

2. Як ви вважаєте, про що свідчать виявлені в кожнім місті уламки цегли від Вавилонської вежі? Чи можна їх зарахувати до історичних пам’яток давньої культури? Відповідь вмотивуйте.

3. Найбільш імовірно, що Мойсей приніс декалог з десятьма божественними заповідями з:

а) долини Гесем; б) Італії; в) Синайських гір; г) Вавилону.

VII. Підсумок уроку

VІІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності

ІХ. Домашнє завдання

Опрацювати ідейно-художній зміст притч про блудного сина і про сіяча, дібрати матеріал про роль біблійних книг у давній Україні.

Джерела:

Усі уроки української літератури у 9 класі. Чупринін О.О. І семестр. –Х.: Вид. група «Основа», 2006.- 491с.

vseosvita.ua

ЛЕГЕНДИ З БІБЛІЇ “ПРО ВАВИЛОНСЬКУ ВЕЖУ”, “ПРО МОЙСЕЯ”. ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ

Тема. ЛЕГЕНДИ З БІБЛІЇ “ПРО ВАВИЛОНСЬКУ ВЕЖУ”, “ПРО МОЙСЕЯ”. ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ

Варіант 1

1. Події у творі “Про Вавилонську вежу” відбувалися…

А Перед Всесвітнім потопом.

Б Наприкінці минулого століття.

В Коли всі люди говорили однією мовою.

Г Незабаром після створення світу.

2. Поруч із вежею (“Про Вавилонську вежу”) поселенці звели…

А Храми.

Б Власні хати.

В Бібліотеки.

Г Школи.

3. У який колір було пофарбовано верх вежі? (“Про Вавилонську вежу”)

А Синій.

Б Червоний.

В Жовтий.

Г Жовтогарячий.

4. Як зреагував Ягве на будівництво людьми вежі? (” Про Вавилон­ську вежу”)

А Виявив байдужість.

Б Зацікавився цією спорудою.

В Намагався їм допомогти у цій нелегкій справі.

Г Не сподобався йому їх намір.

5. Що сталося з вежею після припинення її будівництва? (“Про Вавилонську вежу”)

А У ній оселився Ягве.

Б Почала мало-помалу руйнуватися.

В Люди охороняли її від занепаду.

Г Вона стала пам’яткою культури давніх часів.

6. Споруда в легенді “Про Вавилонську вежу” названа…

А Красунею.

Б Могутнім велетнем.

В Історичною пам’яткою.

Г Витвором давнього мистецтва.

7. Будівництвом вежі (“Про Вавилонську вежу”) люди хотіли…

А Залишити пам’ять про себе майбутньому поколінню.

Б Продемонструвати

власну майстерність.

В Уберегтися від шкідливих звичок.

Г Захиститися від Ягве.

8. Пропозицію щодо зведення вежі (“Про Вавилонську вежу”) люди сприйняли…

А Стримано.

Б 3 радістю.

В Байдуже.

Г Примусово.

9. Мойсей (по-єврейськи – моше) (“Про Мойсея”) одержав ім’я від: А Бога.

Б Царя.

В Знаменитого вченого.

Г Принцеси.

10. З яким проханням звернулася царівна до матері немовля, коли побачила його? (“Про Мойсея”) Щоб жінка виростила дитину і привела її:

А До царського двору.

Б Навчила плести кошики.

В Віддала навчатися до духовної семінарії.

Г Відвезла до Греції.

11. Чим займався Мойсей, оселившись у священика Медиамського Йосифа? (“Про Мойсея”)

А Шив одяг.

Б Випасав худобу.

В Обробляв городину.

Г Доглядав сад.

12. Що наказав зробити Бог Мойсею? (“Про Мойсея”)

А Допомогти йому вибудувати вежу для свого народу.

Б Засіяти поле добірним зерном.

В Вивести євреїв з країни, де вони були рабами.

Г Сприяти розвитку освіти і культури єврейського народу.

Варіант 2

1. Матеріал, з якого люди будували вежу? (“Про Вавилонську вежу “)

А Вапняк.

Б Мармур.

В Каміння.

Г Глина.

2. Вавилон знаходився (“Про Вавилонську вежу”) на території сучасного…

А Ірану.

Б Іраку.

В Ізраїлю.

Г Афганістану.

3. Золота покрівля споруди нагадувала (“Про Вавилонську вежу”)…

А Сяяння сонця.

Б Купол храму.

В Сховище скарбів.

Г Царську корону.

4. Фразеологізм, який використано у творі “Про Вавилонську вежу”.

А “Як риба об лід”.

Б “Накрити мокрим рядном”.

В “Кури не клюють”.

Г “Мов у воду опущений”.

5. У результаті бурі, яку послав Ягве на землю (“Про Вавилонську вежу”)…

А Вчинився потоп.

Б Вежу було знищено.

В Вітер порозносив людські слова.

Г Загинуло багато майстрів будівництва веж.

6. За сприяння Ягве (“Про Вавилонську вежу”)…

А Вежа набула великої цінності.

Б З’явилися різні народності.

В Виникло нове місто.

Г Збереглася спільна народна мова.

7. Хто запропонував збудувати Вавилонську вежу? (“Про Вавилон­ську вежу”)

А Божий слуга.

Б Ягве.

В Один чоловік з народної маси.

Г Старець.

8. Події в легенді “Про Мойсея” відбуваються…

А В Єгипті.

Б Греції.

В Азії.

Г Ізраїлі.

9. Намагаючись зберегти життя немовляті Мойсею (“Про Мойсея”), мати вирішила сховати його…

А В укріпленні гір.

Б Під корінням старого дуба.

В У кошику біля річки.

Г У гущавинах лісу.

10. Через що Мойсей вимушений був залишити царський палац? (“Про Мойсея”)

А Бо вирішив вирушити у далеку мандрівку.

Б Прагнув вільного життя.

В Убив єгиптянина, захищаючи приниженого єврея.

Г Царівна наказала його довічно ув’язнити.

11. Яку дивну подію побачив герой, перебуваючи неподалік від гори Хорив? (“Про Мойсея”)

А Сяючий пісок.

Б Палаючий кущ.

В Падіння зірки.

Г Невідомі птахи гніздилися високо на скелі над морем.

12. Янгол по велінню Божому (“Про Мойсея”), аби допомогти євреям…

А Сприяв загибелі старших дітей гнобителів.

Б Наслав хворобу на царське військо.

В Звернувся по допомогу до Мойсея.

Г З’явився до царя з проханням відпустити євреїв.

fable.in.ua

про Вавилонську вежу, про Мойсея. Десять заповідей




















ПРО ВАВИЛОНСЬКУ ВЕЖУ
 

 Це було так давно, що вже ніхто й не пам’ятає, коли це було. Розповідають, одначе, буцімто в ті часи всі люди однією мовою говорили й усі одне одного розуміли.
І закортіло людям лишити пам’ять про себе довічну:
—    А нумо зберемося разом та й побудуємо вежу високу! — мовив один.
Зраділи всі та й загукали:
—    Ми збудуємо вежу, ми збудуємо вежу аж до самого неба!
Обрали гору високу — та й почалася робота! Хто глину місить, хто з неї цеглини ліпить, хто у печах обпалює, хто на гору підвозить. А на горі вже люди ждуть, цеглини приймають та з них вежу складають.
Всі працюють, усі співають, весело всім.
Будувалася вежа не рік і не два. Самих цеглин для неї знадобилося тридцять п’ять мільйонів! Та й собі довелося будинки побудувати, аби було де після трудів одпочивати, а побіля будинків насаджати дерев та кущів, аби птицям було де співати.
Ціле місто виросло навколо гори, на якій будувалася вежа. Місто Вавилон.
А на горі з кожним днем усе вище й вище, уступами підводилася вежа-красуня: знизу широка, догори все вужча й вужча. І кожен уступ цієї вежі фарбували в інший колір: у чорний, жовтий, червоний, зелений, білий, жовтогарячий. Верх придумали зробити синім, щоб був наче небо, а покрівлю — золотою, щоб, як сонце, виблискувала!
І ось вежа майже готова. Ковалі вже золото кують для покрівлі, маляри пензлі занурюють у відра із синьою фарбою. Та ранком, звідки не візьмись, поміж людей з’являється сам Бог Ягве. Не сподобався йому їхній замір* — досягти неба, де живе Бог.
«Це тому примудрилися вони свою вежу вибудувати,— подумав він,— що у них спільна мова і кожна людина розуміє іншу. От вони й домовились!»
 
І наслав Ягве на землю страшенну бурю. Поки буря вирувала, вітер поніс усі слова, котрі люди звикли одне одному говорити.
Невдовзі буря вщухла, і люди знову стали до роботи. Вони ще не знали, яка біда їх спіткала. Покрівельники пішли до ковалів сказати, щоб ті швидше кували листи для покрівлі. А ковалі не розуміють ані слова.
В усьому місті Вавилоні люди перестали розуміти одне одного.
Маляр кричить:
—    Фарба скінчилась!
А в нього виходить:
—    Но мор пент!
—    Нічого не розумію! — кричить йому інший.
А виходить:
—    Женком пренепа!
 
І по всьому Вавилону лунають слова, зрозумілі одним і незрозумілі іншим.
—    Віндадори!
—    Маракірі!
—    Бобеобі!
—    Дзин!
Покидали всі роботу, блукають, наче у воду опущені, та шукають: хто б міг їх зрозуміти?
І почали люди збиратися купками — хто з ким однаково говорить, той і намагається триматися того. І замість одного народу вийшла сила-силенна різних народів.
І розійшлися люди в різні кінці землі, кожен народ у свою сторону — будувати свої міста. А вежа почала потроху розвалюватися.
Але подейкують, що досі у кожному місті можна знайти уламки цегли від Вавилонської вежі. Тому що багато хто носив їх із собою на згадку про ті часи, коли на землі мир панував і люди розуміли одне одного.
І до сьогодні всіма мовами світу люди розповідають оцю легенду про недобудовану Вавилонську вежу.

 

Аналіз:

 

Історична основа легенди

Події, що змальовуються в легенді про зведення Вавилонської вежі, відбуваються «після потопу» й відносяться до «початку людської історії». У межах однієї біблійної оповіді органічно об’єдналися два мотиви: 1) побудова міста Вавилона і змішання мов;2) зведення вежі й розпорошення людей. Археологічні розкопки підтверджують, що в цій оповіді відбилося будівництво у Вавилоні зіккуратів — величезних будівель ритуально-храмового призначення. Легенда могла виникнути не пізніше ІІ тис. до н. е., причому не в осілого, а в кочового народу, суспільна свідомість якого осідлий спосіб життя сприймала як певне відхилення від норми, а у фактах зведення величезних ритуальних споруд вбачала вияви «гордині» та «зухвальства», гідні страшної божої кари. 
Місто Вавилон знаходилось у північній частині Дворіччя (Месопатамії) на березі ріки Євфрат. Вавилонські руїни можна побачити недалеко від сучасного міста Вілли (Ірак). Перші згадки про Вавилон датуються ІІІ тис. до н. е. На початку ІІ ст. до н. е. місто остаточно зійшло з історичної арени. 

Тема: розповідь про спорудження людьми Вавилонської вежі та перешкоду, яку вчинив Ягве щодо будівництва. 

Ідея: уславлення миру, праці, взаєморозуміння між людьми на землі; засудження заздрості (Ягве). 

Основна думка: спільна мова серед людей сприяє їх дружбі, злагодженій праці. 

Композиція

Експозиція: рішення людей збудувати вежу. 

Зав’язка: заздрість Ягве, викликана спільною, злагодженою працею людей. 

Кульмінація: буря, яку послав бог на землю, сприяла тому, що розлетілись людські слова, через це народ був позбавлений можливості спілкування між собою. 

Розв’язка: припинення будівництва вежі, поява різних народностей на землі. 

Проблематика

• взаєморозуміння і заздрість; 
• стимул для плідної праці; 
• спільна мова — запорука миру на землі між людьми. 

 

Зміст (скорочено)

 

Багато людей жило на землі. Всі говорили однією мовою, І задумали вони побудувати високу, аж до неба, башту, щоб прославити себе. Бог, побачивши, що люди заради гордині своєї взялися за не-і угодну йому справу, зробив так, що будівельники стали розмовляти різними мовами, не розуміючи один одного. Довелося їм покинути будову й розбрестися в різні боки. Башта з часом розвалилася, а місто назвали Вавилоном, тобто «змішанням».

 
ПРО МОЙСЕЯ
 

Проживаючи в достатку в найбільш урожайній частині Єгипту, ізраїльтяни скоро розмножились і стали великим народом. Давно вже не було фараона, покровителя Йосипового, що колись дав дозвіл на переселення роду Якова до Єгипту. Нові фараони стали боятися, щоб ізраїльське плем’я не стало для Єгипту небезпечним, зокрема, щоб під час війни не допомагало ворогам. Ізраїльтян стали примушувати до найтяжчих робіт на будівництві. Єгиптяни їх ненавиділи, а проте кількість нащадків Якова постійно зростала. Один із фараонів наказав убивати кожну новонароджену ізраїльську дитину-хлопчика.

 

У той час народився в однієї ізраїльської жінки син, і мати цілих три місяці ховала його від убивць. Коли ж стало вже неможливим тримати в таємниці існування дитини, поклала її в добре засмолений кошик і сховала в прибережному очереті над рікою Нілом. Своїй старшій дочці наказала слідкувати за долею немовляти.

 

Незабаром дочка фараона зі своїми подружками пішла купатися до річки. Дівчата побачили кошик і почули плач дитини. Царівні жаль стало невинного дитяти. Вона взяла хлопчика, хоч і здогадувалась, що це одне з ізраїльських дітей, призначених на загибель. Сестра хлопчика сказала царівні, що знає жінку, яка зможе малятко годувати. Царівна звеліла цю жінку покликати, а тоді дочка привела матір, яка й стала годувальницею свого синочка. Коли дитя підросло, фараонова дочка взяла його до себе й назвала Мойсеєм, що значить “видобутий із води”. Мойсей виховувався в єгипетських школах і оволодів науками, що ними славився тоді Єгипет. Але від матері знав, що він ізраїльтянин, а єгиптяни — то вороги, які знущаються над його народом.

 

Одного разу Мойсей був свідком того, як єгипетський наглядач бив робітника-єврея. Мойсей убив єгиптянина, а труп закопав у піску. Наступного дня побачив, що два євреї б’ються між собою. Хотів їх помирити, присоромити і сказав;

 

— Чого б’єш свого брата?

 

Але бешкетник не схаменувся, а накинувся на Мойсея:

 

— А хто ж тебе зробив начальником і суддею над нами? Ти, може, схочеш і мене вбити, як убив учора єгиптянина?

 

Мойсей злякався, щоб про його вчинок не донесли фараонові. Він утік далеко, до країни Мадіам, де жив декілька років. Там він одружився і пас стада овець свого тестя. (…)

 

Якось зайшов він з отарою далеко в пустелю і раптом побачив терновий кущ, охоплений полум’ям. Проте найдивовижніше, що кущ горів, але не згоряв! Здивований Мойсей наблизився, і раптом з полум’я до нього звернувся Господь. “Я Бог Авраама, Ісака та Якова, — мовив Він. — Я побачив страждання Мого народу в Єгипті й хочу вивести його до чудової землі, призначеної для синів Ізраїлевих. Для цього Я обрав тебе: ти мусиш піти до фараона й просити його відпустити Мій народ”. — “Хто я такий, щоб іти до фараона й вести з Єгипту синів Ізраїлевих? — запитав Мойсей.— Ось я прийду й скажу народу: “Бог батьків ваших послав мене до вас». А вони запитають: «Як Його звуть?” Що я маю відповідати?” Господь сказав йому: “Відповідай:

 

“Господь, Бог батьків наших, Бог Авраама, Ісака та Якова послав мене до вас.”.” Проте Мойсей вагався, побоючись, що йому буде нелегко заохотити народ на таку важку й небезпечну справу.

 

Тоді Господь дав Мойсееві ознаку. Він наказав йому кинути на землю палицю. І от, ще й землі не торкнувшись, палиця обернулася на змію! Мойсей перелякався й кинувся тікати. Проте Господь зупинив його й звелів схопити змію за хвіст. І тієї ж миті змія знову стала палицею. “Якщо ця ознака не переконає народ іти за тобою, — сказав Господь, — засунь руку за пазуху”. Мойсей послухався, і його рука вкрилася проказою. Мойсей знову поклав руку за пазуху, потім вийняв її — і проказа щезла. “Якщо й тоді народ не послухає тебе, то набери води з річки, вилий її на землю — і вона зробиться кров’ю”, — сказав Господь. Проте Мойсей ніяк не міг зважитись: “Я не зможу переконати людей, бо я недоріка!” — “У тебе є брат Аарон, — сказав Господь. — Він промовлятиме замість тебе, а Я вчитиму вас, що робити”.

 

Вирушив Мойсей додому, взяв дружину й дітей та пішов до Єгипту. Назустріч йому вийшов Аарон, і Мойсей розповів йому про свою розмову з Богом. Удвох вони скликали всіх ізраїльських старших, і Аарон промовляв до них, а Мойсей показував ознаки. І народ повірив, що Мойсей виконує волю Господа.

 

(…) Мойсей з Аароном прийшли до фараона та просили відпустити ізраїльтян у пустелю, на відстань трьох днів ходу, щоб там принести жертви своєму Богові. Але фараон їм не повірив. Він думав, що євреї хочуть в такий спосіб звільнитися від тяжких робіт, до яких примушували їх єгиптяни. Тому прогнав Мойсея й Аарона, а своїм наставникам звелів ще жорстокіше поводитися з єврейськими невільниками та збільшити встановлену для них норму виробітку.

 

Тоді Господь почав спускати кари на фараона та його державу. Кар таких було десять, причому кожна наступна — тяжча, дошкульніша, ніж попередня. Кари були такі:

 

1) вода в річках та озерах замінилася на кров, а риби погинули;

 

2) усю країну наповнили жаби у величезній кількості. Вони залазили в будинки та постелі, у посуд зі стравами;

 

3) з пороху землі утворилася комашня, що заїдала людей та худобу;

 

4) величезна кількість мух наповнила навколишнє середовище;

 

5) напав мор на коней, верблюдів, ослів, волів та овець в усьому Єгипті, окрім місцевості, де жили ізраїльтяни;

 

6) гнійні болячки й чиряки покрили тіло фараона та всіх єгиптян;

 

7) густий град знищив поля й убив багато людей і тварин;

 

8) сарана довершила знищення того, що залишилося після граду;

 

9) настала густа темрява на всій землі Єгипетській, крім тієї частини, де перебували ізраїльтяни;

 

10)повмирали первородні: від первородного сина фараона аж до невільників і тварин.

 

Під час кожної кари фараон кликав Мойсея, обіцяючи відпустити народ для принесення жертви, але коли за молитвою Мойсея кара минала, не дотримував слова. Аж після останньої кари, коли настав великий крик і плач у всьому Єгипті, бо не було дому, де не лежав би померлий, фараон сам просив Мойсея й Аарона, щоб ізраїльтяни якомога швидше вийшли з Єгипту.

 

А весь Ізраїль заздалегідь одержав від Бога наказ приготуватися до дороги: напекти ощипків та заколоти молоде ягня, не ламаючи йому костей, і споживати не поспішно, одягнувшись до подорожі. Кров’ю ягняти мав кожен єврей помазати одвірок своєї хати, щоб убезпечити свій дім перед останньою карою, яка впала на єгиптян. Цього ж дня вивів Господь синів Ізраїлю із землі Єгипетської. На заклик Йосипа прибуло їх колись до Єгипту всього 70 чоловік, а тепер, після 430 років, вийшло майже 600 тисяч. Виходячи з Єгипту, вони взяли із собою і кості Йосипа, виконуючи дану предками присягу.

 

Чи знали втікачі, куди йти? Не знали, але сам Бог показував їм дорогу. Кожен день ішла поперед них хмара у вигляді стовпа, а вночі цей стовп світив, наче вогонь. Так дійшли вже ізраїльтяни до берега Червоного моря.

 

Фараон пожалкував, що втратив стільки сот невольників. Він зібрав велике військо з бойовими колісницями й погнався за втікачами. Серед євреїв зчинилася паніка. Вони почали кричати:

 

— Краще б нам було служити єгиптянам, аніж тут загинути!

 

За наказом Божим Мойсей підняв над морем свою палицю, і води розступилися. Вибраний народ рушив за Мойсеєм серединою морського дна, а вода стіною стояла праворуч і ліворуч. Люди благополучно перебралися на інший берег.

 

Єгипетське військо з розгону погналося за ними. Але тоді Мойсей знову підняв палицю — води зійшлися й покрили все військо фараонове. Так воно і згинуло. Перед ізраїльтянами знову появився огненний стовп, освітлюючи їм дорогу.

 

Харчі, винесені з Єгипту, минулися. Євреї почали нарікати на Мойсея й Аарона:

 

— Краще нам було померти в землі Єгипетській, де ми сиділи над казанами, наповненими м’ясивом, і мали хліба досхочу. А ви нас вивели, щоб заморити голодом!

 

Бог звелів Мойсееві розповісти людям, що ввечері їстимуть м’ясо, а вранці наситяться хлібом. І справді, під вечір увесь табір укрили перепелиці, що, стомлені перельотом, легко давалися в руки. А на ранок мандрівники побачили, що всю пустиню вкрив немов грубий сніг. Вони здивовано питали один одного:

 

— Ман гу? (Що це таке?)

 

А Мойсей сказав:

 

Це хліб, який дає вам Господь на поживу. Нехай кожен назбирає, скільки йому треба на цілий день.

 

Ця небесна пожива мала смак білого хліба з медом і появлялася щоранку протягом шести днів. На шостий день треба було збирати подвійну кількість, бо сьомий день, день відпочинку, треба було святкувати. Від слів “ман гу?” цей хліб, дарунок небесний, стали називати манною. Манна випадала з того часу щодня протягом всіх сорока років, тобто аж поки ізраїльтяни прибули до мети своєї мандрівки.

 

Небагато часу минуло, як знову вибухло заворушення проти Мойсея. В пустелі не було води, і народ став кричати:

 

— Дай нам воду, щоб ми напились! Ти вивів нас із Єгипту, щоб ми, й діти наші, і худоба погинули на безводді!

 

— Що ж я зроблю? — журився Мойсей. — Ще трохи — і вони мене уб’ють камінням…

 

За Божим наказом він ударив палицею своєю по скелі, і з неї ринула вода в такій кількості, що пили досхочу весь народ і худоба.

 

Бачите тепер, що Бог є між вами? — спитав Мойсей. 

 

Аналіз:

 

Тема: розповідь про народження, виховання і змужнінняя Мойсея, який прагнув захистити свій народ від приниження і рабства, відродити його культуру і релігію. 

Ідея: возвеличення вільного і щасливого життя, яке необхідно здобути шляхом боротьби з гнобителями. 

Основна думка: честь, справедливість, відсутність приниження однієї нації іншою, повага, щирість, доброта — ось основні заповіді Бога. 

Проблематика

• воля і рабство; 
• цар і раб; 
• соціальна несправедливість і борці проти неї; 
• добро і зло. 

 

Композиція

Експозиція: переховування жінкою народженого єврейського немовляти у кошику біля річки. 

Зав’язка: перебування Мойсея при царському дворі, де він був свідком приниження євреїв єгиптянами. 

Кульмінація: наказ Бога Мойсею: «Виведи євреїв з Єгипту, захистити їх тим самим від приниження і рабства». 

Розв’язка: цар погодився відпустити євреїв після того, коли Янгол наслав смерть на всіх дорослих дітей єгиптян. 

 

Зміст (скорочено)

 

Одному ізраїльському подружжю Господь подарував сина. Щоб дитина не потрапила до рук злих єгиптян, мати спочатку ховала її, а потім змушена була сплести кошика, покласти туди немовля й пустити в річку. За тим, куди попливе кошик, стежила її дочка. Кошик пристав до берега, де купалася царська донька. Добрій царівні стало жаль хлопчика, і вона взяла його. А тут підійшла дівчинка й сказала, що може знайти годувальницю для дитяти. І привела свою матір. Царівна наказала жінці взяти дитину, вигодувати її, а як та виросте, привести до неї. Мати дуже зраділа — тепер її сину ніщо не загрожує. Коли хлопчик підріс, його відвели до царівни, і та полюбила його, як рідного, назвала Мойсеєм («той, кого дістали з води, з кошика»), багато чого навчила, тому він виріс розумною людиною.

Якось Мойсей, побачивши, що єгиптянин немилосердно б’є робітника-єврея, заступився за бідолашного, при цьому вбив наглядача. Про це дізнався фараон — і Мойсееві довелося тікати. У чужій землі він заступився за дочок тамтешнього священика, потім одружився з однією із них.

Якось Мойсей, випасаючи овець, побачив кущ, що горів і не згорав, потім почув голос Господа, який наказав йому вивести ізраїльтян із неволі. Мойсей сказав, що люди можуть йому не повірити. Тоді Господь перетворив його жезл на змію, зі здорової руки зробив хвору і навпаки, воду обернув на кров і сказав, що Мойсей може показати ці чудеса ізраїльтянам, щоб ті повірили йому як посланцеві Божому.

Сорок років Божий обранець вів через пустелі свій народ до землі обітованої. За цей час багато ізраїльтян зневірилися, стали нарікати й лаяти Мойсея. Коли мандрівники підійшли до гори Сінаю, то Господь передав Мойсею десять своїх заповідей, записаних на кам’яних дошках, щоб він розповів про них народові.

 
ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ
 

На третій місяць після виходу з Єгипту Господь привів ізраїльський народ до Синайської пустелі. Тут, з вершини гори Синай, він звернувся до народу і дав йому Заповіді:

 

“Я — Господь, Бог твій, що вивів тебе із землі Єгипетської, з дому неволі:

 

Нехай не буде в тебе інших богів, крім мене.

 

Не робитимеш собі ніякого вирізьбленого кумира, ані подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, у водах. Не падатимеш перед ними ниць і не служитимеш їм, бо я Господь, Бог твій.

 

Не прикликатимеш імені Господа, Бога твого, марно, бо не пустить Господь безкарно того, хто прикликає його ім’я марно.

 

Пам’ятай на день відпочинку, щоб святити його. Шість днів працюватимеш і робитимеш всяке діло твоє. День же сьомий — відпочинок на честь Господа, Бога твого. Бо шість днів творив Господь небо і землю й море, і все, що в них, а сьомого дня відпочив; тим і благословив Господь сьомий день і освятив його.

 

Шануй твого батька і матір твою, щоб довголітній був ти на землі, що Господь, Бог твій, дасть тобі.

 

Не вбиватимеш.

 

Не чужоложитимеш.

 

Не крастимеш.

 

Не свідчитимеш ложно на ближнього твого.

 

Не зазіхатимеш на дім ближнього твого; не пожадатимеш жінки ближнього твого, ані раба його, ані рабині його, ані вола його, ані його осла, ані чого-небудь, що належало б ближньому твоєму”.

 

Коли ж увесь люд спостеріг гуркіт грому та блискавки і трубний гомін і гору димучу, затремтів од страху і затримався оддалік.

 

І сказали Мойсеєві: “Ти говори до нас, і ми слухатимемо, а Бог нехай до нас не промовляє, а то повмираємо”.

 

Сказав Мойсей до людей: “Не бійтесь; це лише щоб випробувати вас, прийшов Бог, та щоб острах його постійно був з вами, щоб ви не грішили”.

 

І поставали люди оддалік, а Мойсей приступив до темної хмари, де був Бог.

 

I там Господь розмовляв з ним. Крім Десятьох Заповідей, Він дав Мойсею численні закони, що їх мали виконувати сини Ізраїля.

 

Тоді біля Синаю спорудили жертовник, що в основу його покладено дванадцять каменів за кількістю племен Ізраїля, і принесли Господу жертву. Мойсей покропив кров’ю жертовник і народ, мовивши: “Ось кров Завіту, що його Господь уклав з вами”.

 

Потім Господь прикликав Мойсея на Синай, і пробув там Мойсей сорок днів і сорок ночей. А коли Бог закінчив розмовляти з ним, то дав йому камінні таблиці, на яких Божою рукою були написані Його закони й заповіді.

 

 

Зміст заповідей

 

У канонічному тексті Біблії ці заповіді записані в наступному виді: 

1) Я — Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства. Хай не буде тобі інших богів передо Мною. 

2) Не роби собі кумира і ніякого зображення того, що на небі, і що на землі внизу, і що у водах нижче землі. Не поклоняйся їм і не служи їм, тому що Я, Господь, Бог твій, Бог ревнитель, за провину батьків караючий дітей до третього і четвертого роду, що ненавидять Мене, і творящий милість до народу люблячого Мене і що дотримує заповіді Мої. 

3) Не вимовляй імені Господа Бога твого дарма; тому що не залишить Господь без покарання того, хто вживає ім’я Його дарма. 

4) Спостерігай день суботній, щоб свято зберігати його, як заповів тобі Господь, Бог твій. Шість днів працюй, і роби всякі справи твої, а сьомий — суботу, віддай Господові, Богові твоєму. Не роби цього дня ніякої справи ні ти, ні син твій, ні дочка твоя, ні раб твій, ні раба твоя, ні віл твій, ні осел твій, ні всяка худоба твоя, ні прибулець твій, котрий у тебе; щоб відпочив раб твій і раба твоя, як і ти. І пам’ятайте, що ти був рабом у землі Єгипетській, але Господь, Бог твій, вивів тебе відтіля рукою міцною і м’язом високим, тому і повелів тобі Господь, Бог твій, дотримувати дня суботнього. 

5) Поважай батька твого і матір твою, як повелів тобі Господь, Бог твій, щоб тривали дні твої, і щоб добре тобі було на тій землі, що Господь, Бог твій, дає тобі. 

6) Не убивай. 

7) Не чини перелюбу. 

8) Не кради. 

9) Не вимовляй помилкового свідчення на ближнього твого. 

10) Не пожадай жони приятеля свого, не пожадай дому ближнього свого, ні поля його, ні слуги, ні вола його, ні осла його, ні всякої скотини його, ні чогось іншого, що є в ближнього твого. (Учні читають та коментують кожну заповідь.) 

 

Трактування заповідей

 

Перша заповідь є найважливішою в іудаїзмі. Тут затверджується, що Бог Один і Єдиний і саме він є заступником єврейського народу.

 

Друга заповідь відгороджує людину від ідолопоклонства, що йде з первісних вірувань. 

 

Третя заповідь вимагає не вживати понапрасну ім’я Бога.

 

Четверта заповідь — шануй суботу. Це означає, що один день у тижні людина повинна присвятити думам про Бога.

 

Останні шість заповідей складають моральний кодекс, виконання якого і повинно вести до праведності. Особливо примітна остання, десята заповідь, яка проголошує, що гріхом є не тільки дія зроблена, але і будь-яка неправдива думка також неприйнятна Богові. 

 

shalash.dp.ua

“Вавилонська вежа” біблійна легенда | Література

“Вавилонська вежа” легенда

Це було так давно, що вже ніхто й не пам’ятає, коли це було. Розповідають, одначе, буцімто в ті часи всі люди однією мовою говорили й усі одне одного розуміли.
І закортіло людям лишити пам’ять про себе довічну:
– А нумо зберемося разом та й побудуємо вежу високу! – мовив один.
Зраділи всі та й загукали:
– Ми збудуємо вежу, ми збудуємо вежу аж до самого неба!
Обрали гору високу – та й почалася робота! Хто глину місить, хто з неї цеглини ліпить, хто у печах обпалює, хто на гору підвозить. А на горі вже люди ждуть, цеглини приймають та з них вежу складають.
Всі працюють, усі співають, весело всім.
Будувалася вежа не рік і не два. Самих цеглин для неї знадобилося тридцять п’ять мільйонів! Та й собі довелося будинки побудувати, аби було де після трудів одпочивати, а побіля будинків насаджати дерев та кущів, аби птицям було де співати.
Ціле місто виросло навколо гори, на якій будувалася вежа. Місто Вавилон.
А на горі з кожним днем усе вище й вище, уступами підводилася вежа-красуня: знизу широка, догори все вужча й вужча. І кожен уступ цієї вежі фарбували в інший колір: у чорний, жовтий, червоний, зелений, білий, жовтогарячий. Верх придумали зробити синім, щоб був наче небо, а покрівлю – золотою, щоб, як сонце, виблискувала!
І ось вежа майже готова. Ковалі вже золото кують для покрівлі, маляри пензлі занурюють у відра із синьою фарбою. Та ранком, звідки не візьмись, поміж людей з’являється сам Бог Ягве. Не сподобався йому їхній замір* – досягти неба, де живе Бог.
“Це тому примудрилися вони свою вежу вибудувати,- подумав він,- що у них спільна мова і кожна людина розуміє іншу. От вони й домовились!”

І наслав Ягве на землю страшенну бурю. Поки буря вирувала, вітер поніс усі слова, котрі люди звикли одне одному говорити.
Невдовзі буря вщухла, і люди знову стали до роботи. Вони ще не знали, яка біда їх спіткала. Покрівельники пішли до ковалів сказати, щоб ті швидше кували листи для покрівлі. А ковалі не розуміють ані слова.
В усьому місті Вавилоні люди перестали розуміти одне одного.
Маляр кричить:
– Фарба скінчилась!
А в нього виходить:
– Но мор пент!
– Нічого не розумію! – кричить йому інший.
А виходить:
– Женком пренепа!

І по всьому Вавилону лунають слова, зрозумілі одним і незрозумілі іншим.
– Віндадори!
– Маракірі!
– Бобеобі!
– Дзин!
Покидали всі роботу, блукають, наче у воду опущені, та шукають: хто б міг їх зрозуміти?
І почали люди збиратися купками – хто з ким однаково говорить, той і намагається триматися того. І замість одного народу вийшла сила-силенна різних народів.
І розійшлися люди в різні кінці землі, кожен народ у свою сторону – будувати свої міста. А вежа почала потроху розвалюватися.
Але подейкують, що досі у кожному місті можна знайти уламки цегли від Вавилонської вежі. Тому що багато хто носив їх із собою на згадку про ті часи, коли на землі мир панував і люди розуміли одне одного.
І до сьогодні всіма мовами світу люди розповідають оцю легенду про недобудовану Вавилонську вежу

neimovirne.ru

Тема. Легенди з біблії “про вавилонську вежу”, ” ПРО МОЙСЕЯ”. ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ

Варіант 1

1. Події у творі “Про Вавилонську вежу” відбувалися… А Перед Всесвітнім потопом. Б Наприкінці минулого століття.

В Коли всі люди говорили однією мовою. Г Незабаром після створення світу.

2. Поруч із вежею (“Про Вавилонську вежу”) поселенці звели… А Храми.

Б Власні хати. В Бібліотеки. Г Школи.

3. У який колір було пофарбовано верх вежі? (“Про Вавилонську вежу”)

А Синій.

Б Червоний.

В Жовтий.

Г Жовтогарячий.

4. Як зреагував Ягве на будівництво людьми вежі? (” Про Вавилон­ ську вежу”)

А Виявив байдужість.

Б Зацікавився цією спорудою.

В Намагався їм допомогти у цій нелегкій справі.

Г Не сподобався йому їх намір.

5. Що сталося з вежею після припинення її будівництва? (“Про Ва­вилонську вежу”)

А У ній оселився Ягве.

Б Почала мало-помалу руйнуватися.

В Люди охороняли її від занепаду.

Г Вона стала пам’яткою культури давніх часів.

6. Споруда в легенді “Про Вавилонську вежу” названа… А Красунею.

Б Могутнім велетнем.

В Історичною пам’яткою.

Г Витвором давнього мистецтва.

7. Будівництвом вежі (“Про Вавилонську вежу”) люди хотіли… А Залишити пам’ять про себе майбутньому поколінню. Б Продемонструвати власну майстерність.

В Уберегтися від шкідливих звичок. Г Захиститися від Ягве.

8. Пропозицію щодо зведення вежі (“Про

Вавилонську вежу”) люди сприйняли…

А Стримано.

Б З радістю.

В Байдуже. Г Примусово.

9. Мойсей (по-єврейськи – моше) (“Про Мойсея”) одержав ім’я від:

А Бога.

Б Царя.

В Знаменитого вченого.

Г Принцеси.

10. З яким проханням звернулася царівна до матері немовля, коли побачила його? (“Про Мойсея”) Щоб жінка виростила дитину і привела її:

А До царського двору.

Б Навчила плести кошики.

В Віддала навчатися до духовної семінарії.

Г Відвезла до Греції.

11. Чим займався Мойсей, оселившись у священика Медиамського Йосифа? (“Про Мойсея”)

А Шив одяг.

Б Випасав худобу.

В Обробляв городину.

Г Доглядав сад.

12. Що наказав зробити Бог Мойсею? (“Про Мойсея”)

А Допомогти йому вибудувати вежу для свого народу.

Б Засіяти поле добірним зерном.

В Вивести євреїв з країни, де вони були рабами.

Г Сприяти розвитку освіти і культури єврейського народу.

Варіант 2

1. Матеріал, з якого люди будували вежу? (“Про Вавилонську вежу “)

А Вапняк.

Б Мармур.

В Каміння.

Г Глина.

2. Вавилон знаходився (“Про Вавилонську вежу”) на території су­ часного…

А Ірану.

Б Іраку.

В Ізраїлю.

Г Афганістану.

3. Золота покрівля споруди нагадувала (“Про Вавилонську вежу”)…

Сонця. Б Купол храму.

В Сховище скарбів.

Г Царську корону.

4. Фразеологізм, який використано у творі “Про Вавилонську вежу”.

А “Як риба об лід”.

Б “Накрити мокрим рядном”.

В “Кури не клюють”.

Г “Мов у воду опущений”.

5. У результаті бурі, яку послав Ягве на землю (“Про Вавилонську вежу”)…

А Вчинився потоп.

Б Вежу було знищено.

В Вітер порозносив людські слова.

Г Загинуло багато майстрів будівництва веж.

6. За сприяння Ягве (“Про Вавилонську вежу”)… А Вежа набула великої цінності.

Б З’явилися різні народності.

В Виникло нове місто.

Г Збереглася спільна народна Мова.

7. Хто запропонував збудувати Вавилонську вежу? (“Про Вавилон­ ську вежу”)

А Божий слуга.

Б Ягве.

В Один чоловік з народної маси.

Г Старець.

8. Події в легенді “Про Мойсея” відбуваються… А В Єгипті.

Б Греції. В Азії. Г Ізраїлі.

9. Намагаючись зберегти життя немовляті Мойсею (“Про Мойсея”), мати вирішила сховати його…

А В укріпленні гір.

Б Під корінням старого дуба.

В У кошику біля річки.

Г У гущавинах лісу.

10. Через що Мойсей вимушений був залишити царський палац? (“Про Мойсея”)

А Бо вирішив вирушити у далеку мандрівку.

Б Прагнув вільного життя.

В Убив єгиптянина, захищаючи приниженого єврея.

Г Царівна наказала його довічно ув’язнити.

11. Яку дивну подію побачив герой, перебуваючи неподалік від гори Хорив? (“Про Мойсея”)

А Сяючий пісок.

Б Палаючий кущ.

В Падіння зірки.

Г Невідомі птахи гніздилися високо на скелі над морем.

12. Янгол по велінню Божому (“Про Мойсея”), аби допомогти євре­ ям…

А Сприяв загибелі старших дітей гнобителів.

Б Наслав хворобу на царське військо.

В Звернувся по допомогу до Мойсея.

Г З’явився до царя з проханням відпустити євреїв.

fable.in.ua

Легенди про Вавилонську вежу


Ви ніколи не задавалися питанням, чому люди не розуміють один одного і взагалі говорять на різних мовах? А адже на цей рахунок теж існує своя легенда. Може вона і здасться трошки казковою, але раптом у неї є дещиця істини, хто знає…

 

Колись усі люди землі розуміли один одного, говорити на одній мові: адже всі були нащадками роду Ноя, врятувався під час потопу і знайшов притулок біля Араратських гір. Поступово збільшувався рід, знаходив нові знання і вміння. І люди задумали побудувати місто, а в ньому високу вежу до небес, яку можна було побачити з будь-якого кінця землі.

 

Багато чому навчилися люди до того часу: обпалювали цеглини, збирали каміння, укладаючи їх у фундамент. Поступово вежа зростала, піднімаючись все вище до неба. Раділи люди, бачачи, як стрімко зростає їх творіння.

 

Дізнався про це Господь і здивувався, побачивши величезну вежу, яка тяглася до неба. Не сподобалася Богові ця затія: знову проявилася гординя і марнославство у людей, надумався піднятися до неба. І сказав він: «Ось один народ, всі розуміють один одного, всі говорять на одній мові. Але що вони роблять? Горді і вперті вони хочуть піднятися до неба, наблизиться до Господа!». Не став він смертю карати людей, але покарав їх іншим способом, змішавши мову, на якому вони говорили.

 

Вийшовши в один прекрасний день до своєї вежі, взявшись за роботу, люди раптом перестали розуміти мову іншого. Ніхто не розумів, про що говорять поруч, люди не могли нічого робити, будівництво зупинилося. Люди спустилися на землю зі своєю недобудованої вежі, щоб з’ясувати, що з ними сталося. Але на землі стали сваритися, не розуміючи, про що говорять, і що хоче кожен з них. Бачачи це, Господь вирішив допомогти людям, для цього змусивши покинути недобудований місто і роз’їхатися в різні краї. Так і вчинив народ, залишивши недобудовану вежу і розселившись у різних кінцях землі. З часом вони забули про своє споріднення, у них з’явилися нові традиції, утворився свою мову, обряди і звичаї.

 

А недобудований місто, де будували вежу, отримав назву Вавилон — «змішання». Адже саме тут Господь змішав всі мови, змусив людей роз’їхатися по різних землях, так і не закінчивши будівництво Вавилонської вежі.

« Міфи острова Кріт

Легенди про Червоного карлика »

moyaosvita.com.ua

Отправить ответ

avatar
  Подписаться  
Уведомление о